АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-2855/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія 10.3.2 Орендарчук М.П.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          21 жовтня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМагди Л.Ф.

суддівМіщенка С.В., Трюхана Г.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Черкаси апеляційну скаргу УПФ України в Христинівському районі на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 31 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 19 жовтня 2009 р. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії, вказуючи, що він є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом ІІІ групи.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він, як інвалід ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю.

Згідно із ст.ст. 50, 54 цього Закону розмір його пенсії, як інваліда ІІІ-ї групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, має виплачуватись в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір призначеної та виплачуваної йому державної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, не відповідає зазначеним вище розмірам, встановленим цим Законом.

ОСОБА_5 28 вересня 2009 р. звертався до УПФ України в Христинівському районі з проханням провести перерахунок розміру його пенсії відповідно до розмірів, визначених у ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте у задоволенні його прохання відмовлено.

Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати неправомірними дії УПФ України та зобов’язати УПФ України в Христинівському районі здійснити йому перерахунок пенсії по інвалідності і виплачувати її з 1 січня 2009 р.

30 жовтня 2009 р. ОСОБА_5 надав суду заяву про збільшення позовних вимог та просив суд визнати неправомірними дії УПФ України та зобов’язати УПФ України в Христинівському районі здійснити йому перерахунок пенсії по інвалідності і виплачувати її з 1 листопада 2006 р.

В запереченні на позов представник УПФУ заперечував проти задоволення позову та просив застосувати до вимог позивача річний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України та наслідки пропущення цього строку.

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 31 грудня 2009  року позов задоволено частково. Визнано неправомірною зі сторони УПФ України в Христинівському районі відмову ОСОБА_5 в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54 п. 4, 67 п. 3, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язано УПФ України в Христинівському районі провести ОСОБА_5 перерахунок і виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 п. 4, 61 п. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту звернення із розрахунку 6 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян та 50 % мінімальної пенсії за віком, з 1 жовтня 2009 р. за виключенням виплаченого підвищення. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням суду, УПФ України в Христинівському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить про його скасування та закриття провадження у справі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, не заявили клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку, про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути  відхилена виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 має статус особи, яка постраждала внаслідок  Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Христинівському районі і отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, та у зв’язку із втратою годувальника. Згідно ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по третій групі  шести мінімальних пенсій за віком.   

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи – 50 % мінімальної пенсії за віком.  

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  в зазначені вище ст.ст. 50, 54 Закону були внесені зміни, які за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).   

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову відповідно до норм матеріального права та в межах строку звернення позивача до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом 19 жовтня 2009 р. та просив здійснити перерахунок пенсії з моменту звернення.

Тому суд на законних підставах частково задовольнив вимоги ОСОБА_5 та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до норм ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком та мінімального розміру пенсії, який для інваліда III групи не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а при призначенні додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю для інваліда III групи не може бути нижчим 50 % від мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч. І ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 1 жовтня 2009 р., з урахуванням раніше виплачених коштів.

Колегія суддів знаходить безпідставними посилання апелянта на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.   

Зі змісту ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Враховуючи зазначене, колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206  КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу УПФ України в Христинівському районі відхилити, постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 31 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :