АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1785/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 21 Смілянець А.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЮвшина В.І.
суддівКорнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретаріБєлан О.В.
представника позивача: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання недійсним договору дарування, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання недійсним договору дарування, посилаючись на те, що вона являється особою пристарілого віку. В м. Умані проживає і її син, ОСОБА_8 Син запропонував її додаткові послуги по забезпеченню її доглядом, харчуванням та утриманням її квартири в належному стані. Замість даної послуги на прохання ОСОБА_8 вона відписала йому належну її квартиру АДРЕСА_1. При укладенні 11 березня 2008 року в нотаріальній конторі договору текст його вона не читала, вважаючи, що її права та обов’язки відповідають домовленостям, які вони оговорили попередньо. ОСОБА_8 добросовісно виконував свої обов’язки, а на початку січня 2009 року припинив забезпечувати її харчуванням та доглядом, а догляд за нею здійснювали сторонні особи. Під час оформлення документів до суду вона виявила, що дана квартира була нею подарована, що фактично від неї було приховано. Вважаючи такий правочин удаваним, позивачка просила визнати його недійсним.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 березня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 11 березня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та повернуто сторони в попереднє становище.
Не погоджуючись з рішенням Уманського міськрайонного суду від 18 березня 2009 року ПАТ КБ «Надра» подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 березня 2009 року скасувати, вважаючи що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 в задоволенні позову.
Заслухавши сторону, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення по наступних підставах.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання договору дарування недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі помилково було укладено договір дарування квартири, а не договір довічного утримання, що на думку суду було попередньо оговорено сторонами.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.
Судом першої інстанції встановлено і дана обставина не заперечується сторонами та матеріалами справи, що 11 березня 2008 року ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_8 прийняв в дар належні дарувальнику однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в м. Умань Черкаської області. Даний договір нотаріально посвідчений. Відповідно до п. 2.1 та 2.2 договору дарування дарувальник передав після підписання договору обдарованому ключі від квартири. П. 3.1 договору зазначено, що укладаючи договір, нотаріусом сторонам роз’яснено зміст і наслідки правочину, а сторони підтвердили, що договір здійснюється за доброю волею та не носить характер уявного чи удаваного правочину.
Відповідно до ст. 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Проте зазначених вимог закону суд не врахував.
Для визнання правочину удаваним суду слід установити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їхні дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ОСОБА_8 мав намір отримати квартиру в дар, так як на наступний день після отримання в дар квартири він зареєстрував право власності на дану квартиру в Уманському БТІ, переоформив на себе технічний паспорт, уклав від свого імені договори з комунальними службами на отримання послуг, підготував документи для отримання кредиту та передав квартиру в іпотеку.
ОСОБА_7 також мала намір подарувати квартиру, так як в даній квартирі після її дарування не проживала.
При таких обставинах висновки суду першої інстанції є неправильними. Суд першої інстанції не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, постановив судове рішення з порушенням норм процесуального справа не залучивши до участі в розгляді справи банк як іпотекодержателя та порушивши норми матеріального права, постанови неправильне рішення, яке підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким ОСОБА_7 необхідно відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_8 про визнання договору дарування недійсним.
Керуючись ст. ст. 301, 303, 307, п. 1, 4 ст. 309, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 березня 2009 року задоволити.
Рішення рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 березня 2009 року скасувати.
ОСОБА_7 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_8 про визнання недійсним договору дарування.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.
Головуючий :
Судді :