АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-2643/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 27 Іваненко І.В.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Ювшин В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          05 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В.І.

суддівБородійчук В.Г., Подорога В.М.

при секретаріЧуйко А.В.

прокурора                                Синецька О.Ю.    

представника позивача            ОСОБА_6

представника відповідача        ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2011 року по справі за позовом прокурора Черкаського району в інтересах ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Прокурор Черкаського району звернувсь з позовом в інтересах публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 15 вересня 2008 року між ПАТ «Родовід банк» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав, а ОСОБА_8 отримав кредит в сумі 38015.48 долара США терміном до 15 вересня 2015 року. Кредитні кошти були надані на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів. З метою забезпечення повернення кредиту між ОСОБА_8 та ПАТ «Родовід банк» було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_8 передав в іпотеку куплений за кредитні кошти автомобіль. Для погашення кредиту було узгоджено графік його погашення до 10 числа кожного календарного місяця в сумі 453 долари США. Але ОСОБА_8 умови кредитного договору не виконує, в зв’язку з чим 18.05.2009 року відбулась зустріч сторін, де ОСОБА_8 ознайомився з вимогами банку про повернення заборгованості по кредитному договорі та обрав спосіб добровільної реалізації заставного майна, який в подальшому ним не був дотриманий. Відповідач умови кредитного договору не виконує, заборгованість за кредитним договором та заборгованість за процентами не сплатив, в зв’язку з чим позивач просив достроково розірвати договір кредиту. Договором також визначено відповідальність ОСОБА_8 за несвоєчасне виконання умов кредитного договору. Також в якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ПАТ «Родовід банк» та ОСОБА_8 було укладено 15 вересня 2008 року договір поруки між ОСОБА_9 та ПАТ «Родовід банк», яким вона зобов’язалась солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань ОСОБА_8

Так як відповідачі свої зобов’язання за договором кредиту та договором поруки не виконують, прокурор в інтересах ПАТ «Родовід банк» просив суд розірвати кредитний договір, укладений 15.09.2008 року між ПАТ «Родовід банк» та ОСОБА_8 Стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 солідарно на користь ПАТ «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором з урахуванням нарахованих процентів, пені на загальну сумі 3107515.66 гривни.  

          Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2011 року позовні вимоги прокурора Черкаського району в інтересах ПАТ «Родовід банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «Родовід банк» заборгованість у розмірі 3107515 гривень 66 коп. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір та ІТЗ по справі.                 

         Не погоджуючись з рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2011 року, ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, вважаючи що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та  ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та визнати кредитний договір неукладеним (таким що не відбувся).   

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора  в інтересах ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в строки, визначені в договорі. Так як ОСОБА_8 не виконує умови кредитного договору по поверненню кредиту в розмірі та строки, визначені графіком погашення кредиту та процентів за користування кредитом, то він і поручитель, ОСОБА_9, повинні нести солідарну цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов’зання.

Встановлено, що 15 вересня 2008 року між ПАТ «Родовід банк» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав, а ОСОБА_8 отримав кредит в сумі 38015.48 долара США терміном до 15 вересня 2015 року. Кредитні кошти були надані на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів. Для погашення кредиту було узгоджено графік його погашення до 10 числа кожного календарного місяця в сумі 453 долари США. В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ПАТ «Родовід банк» та ОСОБА_8 було укладено 15 вересня 2008 року договір поруки між ОСОБА_9 та ПАТ «Родовід банк», яким вона зобов’язалась солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань ОСОБА_8

Також з метою забезпечення повернення кредиту між ОСОБА_8 та ПАТ «Родовід банк» було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_8 передав в іпотеку куплений за кредитні кошти автомобіль. 18.05.2009 року відбулась зустріч сторін, де ОСОБА_8 ознайомився з вимогами банку про повернення заборгованості по кредитному договорі та обрав спосіб добровільної реалізації заставного майна, який в подальшому ним не був дотриманий.

ОСОБА_8 не виконує умови кредитного договору, в зв’язку з чим виникла заборгованість по поверненню тіла кредиту та процентів за користування ним.

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Невиконання умов кредитного договору та несвоєчасне повернення кредиту та процентів за користування кредитом не заперечується ОСОБА_8

Про застосування позовної давності відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України та п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до правовідносин про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідач ОСОБА_8 не заявляв як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплата неустойки. ОСОБА_8 відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України також не зазначив наявності обставин, що мають істотне значення для справи і які були б підставою для зменшення розміру неустойки, яка значно перевищує розмір неповернутого кредиту. Зазначена обставина не вказана і в апеляційній скарзі. Вбачається, що положення ЦК щодо неустойки належить розуміти таким чином, що зміна розміру неустойки, передбаченої договором, є винятком із загального правила і можлива лише за наявності відповідної вимоги з боку боржника. Зазначене положення закону є правом, а не обов'язком суду. Отже дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили. Так як вимоги із сторони боржника на зменшення розміру неустойки не було заявлено, то суд першої інстанції обґрунтовано за власною ініціативою не застосував вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки.

Доводи апелянта про те, що кредитний договір не відповідає вимогам ст. 628 ЦК України та п. 9 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», так як не містить в собі положень про відповідальність сторін є безпідставними, так як даний кредитний договір має положення про забезпечення кредиту (поруки), про штраф і неустойку, обов’язки та права сторін в договорі.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Тому не виконавши умови кредитного договору та договору поруки, відповідачі повинні нести цивільно-правову відповідальність, визначену умовами неоспореного договору.

Зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору або окремих його положень недійсними відповідачі не заявляли.

Вірно встановивши факти і відповідно їм правовідносини, постановивши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних та наданих сторонами належних та допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення.

Доводи апеляційної скарги ретельно перевірені судом апеляційної інстанції  є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 вересня  2011 року відхилити, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.

Головуючий :

          Судді :