07.12.2011 Справа № 2-а-1910/11/1026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2011 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Косович Т.П. розглянувши в м. Тетієві в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації про визнання рішення неправомірним та стягнення одноразової компенсації,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому вказує, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, з 09.02.2007 року став інвалідом 3 групи довічно, а тому, згідно ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виплата якої здійснюється з мінімальної заробітної плати, що склалася на момент встановлення інвалідності. При встановленні інвалідності мінімальна заробітна плата становила 400 грн. Оскільки, відповідач відмовляється провести виплату одноразової компенсації, то він просить суд стягнути з відповідача не виплачену одноразову компенсацію в розмірі 29 550 гривень, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 985 гривень на даний час.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази в тому числі і заперечення відповідача вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А № 002146 (а.с.4), з 09.02.2007 року став інвалідом третьої групи довічно, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК Серії КИО -1 № 294520 від 22.02.2007 року (а.с.5).
Статтею 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, що діяла в редакції (до внесення у нього змін Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними) передбачено виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Судом встановлено, що відповідач не виплатив позивачу одноразову компенсацію, що підтверджується листом управління праці та соціального захисту населення Тетіївської держадміністрації від 15.09.2011 року №8/1203 (а.с.7).
Позивач просить стягнути з відповідача невиплачену суму одноразової компенсації, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати в розмірі 985 гривень.
В своїх письмових запереченнях відповідач посилається на те, що згідно ст.ст.48, 62 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", роз’яснення порядку застосування цього ЗУ провадиться Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А тому саме в розмірах, які і визначені Кабінетом Міністрів України, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст.95 Конституції України, позивачу проведена виплата одноразової компенсації. Крім того такі виплати відповідно вищевказаного закону проводяться протягом місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого.
Але з цими запереченнями відповідача суд не може погодитися з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно ч. 1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836, суперечить вимогам ч.1 ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Частина 1 статті 48 Закону України № 796-ХІІ, що діяла в редакції (до внесення у нього змін Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними), передбачає право позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, на одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Оскільки судом встановлено, що відповідач незаконно відмовив позивачу у виплаті одноразової компенсації, у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - суд вважає, що слід визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати недовиплаченої одноразової компенсації відповідно до вказаних норм і зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової компенсації, з розрахунку 30 мінімальних заробітних плат.
Вирішуючи питання відносно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 29550 гривень компенсації в твердій грошовій сумі, суд вважає, що в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити, поскільки суд не може підміняти інші органи влади та самостійно здійснити таке нарахування.
Відповідно ст. 88 КАС України суд вважає за необхідне повністю звільнити Управління праці і соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації від сплати судового збору на користь держави так як вказаний відповідач є бюджетною організацією та грошові кошти для виплати цього виду компенсації, що оспорювався надходять з державного бюджету.
.
Керуючись ст. ст. 19, 113 Конституції України, ст. 48, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 22 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI „Про державний бюджет України на 2011 рік”, ст. ст. 2, 8, 9, 10, 11, 17, 86, 159, 160, 162, 183-2 КАС України ,
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації про визнання рішення неправомірним та стягнення одноразової компенсації - задовольнити частково.
Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації щодо не проведення ОСОБА_1 виплати одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат –неправомірною.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" провести нарахування та виплату одноразової компенсації ОСОБА_1, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 30 мінімальних розмірів заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Тетіївський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т. П. Косович