АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-2216/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 41 Скляренко В.М.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Вініченко Б. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          29 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б.Б.

суддівХрапка В.Д., Новікова О.М.

при секретаріКривденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету  Придніпровської районної ради м. Черкаси, ОСОБА_8 про визнання права власності на ? ідеальну частину від 37/100 частини домоволодіння, як спільного майна подружжя.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися в судове засідання, ОСОБА_7, третіх осіб , колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Позивачка звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси до ОСОБА_6, третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету  Придніпровської районної ради м. Черкаси, ОСОБА_8 про визнання права власності на ?  ідеальну частину від 37/100 частини домоволодіння, як спільного майна подружжя.

Позивачка посилається на те, що з 05 вересня 1992 року по 03 лютого 2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем – ОСОБА_6 03 лютого 2010 року шлюб між ними було розірвано, про що в книзі записів реєстрації  актів цивільного стану  зроблено актовий запис №41 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

За час шлюбу було спільно придбано 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі – продажу  від 31 жовтня 1997 року, посвідчений приватним нотаріусом  Черкаського міськрайонного нотаріального округу  ОСОБА_9  Відповідно до довідки  Черкаського обласного об’єднаного бюро технічної інвентаризації  від 30 квітня 2010 року  право власності на придбану ними частину домоволодіння зареєстровано за відповідачем. На даний час  вона з сином доступу до спільної частини домоволодіння не мають, оскільки відповідач змінив замки. На даний час позивачка з сином  через низькі доходи  вимушені проживати за межами міста у орендованому житлі. Відсутність можливості користуватися будинком  порушує їх з сином права, а тому просить  визнати за нею право власності на ? ідеальну частку від 37/100 частини домоволодіння в АДРЕСА_1.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_7  право власності на ? ідеальну частину від 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? ідеальну частину від 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7  судові витрати в сумі 2294,24 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2011 року, посилаючись на те, що  рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам по справі, просить змінити дане рішення та визнати за позивачкою  право власності на 2/5 ідеальної частки, за відповідачем 3/5 ідеальної частки  від 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, а також відмовити позивачу у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу адвоката.   

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, заслухавши учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга  підлягає до відхилення.

Згідно до вимог п.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і  залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст.368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України – у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між сторонами або шлюбним договором.

Сторони – ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували в шлюбі, зареєстрованому 05.09.1992 року, який був розірваний рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25.11.2009 року, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №41 від 03.02.2010 року.

В період шлюбу сторонами було придбано 37/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, що стверджується Договором купівлі-продажу 37/100 частин домоволодіння від 31.10.1997 року, укладеним між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міськрайонного нотаріального округу ОСОБА_9, та зареєстрованим в КП «ЧООБТІ», що стверджується довідкою КП ЧООБТІ від 30.04.2010 року.

Факт проживання сторонами однією сім’єю під час придбання частини будинку АДРЕСА_1 підтверджується поясненнями сторін, які вони давали в судовому засіданні, а тому правильно суд прийшов до висновку, що 37/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 є об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6

С збільшення частки відповідача ОСОБА_6 у спільному майні подружжя до 60/100 частин з зв’язку з тим, що із ним проживають діти – ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки відповідно до ч.3 ст.70 СК України така частка дружини, чоловіка за рішенням суду може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як встановлено в судовому засіданні діти – ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на даний час дійсно проживають з відповідачем по справі – ОСОБА_6, однак останній аліментів на їх утримання не отримує. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_7 пояснила, що вона бере участь в утриманні дітей, що не було спростовано відповідачем ОСОБА_6, який пояснив, що дружина дійсно одягає сина, а він оплачує дорогу, школу та продукти харчування.

За таких обставин, суд обгрунтовано прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та визнання за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 право власності на ? ідеальну частину за кожним від 37/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, що складає 37/200 частини за кожним від всього домоволодіння.

На підставі ст.88 ЦПК України суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача понесені нею та документально підтверджені судові витрати в сумі 2294 грн.24 коп.

Заперечуючи проти стягнення 2000 грн. за надання правової допомоги адвоката, апелянт не навів своїх розрахунків цих витрат, та не заперечив розрахунки адвоката ОСОБА_13

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є законним, обгрунтованим на зібраних по справі доказах, відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для його відміни або зміни.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 292 грн. витрат на правову допомогу адвоката в апеляційній інстанції.

Керуючись ст.307, п.1 ст.308, 313-315 ЦПК України,-

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2011 року  залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрати на правову допомогу адвоката в апеляції в сумі 292 грн.

          Ухвала набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :