Справа №2-85-2008

    РІШЕННЯ

    іменем України

      м. Селидове                                                           20 березня 2008 року

        Селидівський міський суд Донецької області у складі:головуючого судді-Владимирської І.М., при секретарі Холстінкіній В.М., за участю позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Сабардіної О.С. , представників третьої особи ЗАТ СК „ВУСО” Воробйова С.А.,Федюн Я.Г. ,розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Селидово цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1до відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту,-                      

           ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернулась до суду з позовом про звільнення майна з-під  арешту, позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12.03.2007 року з сина позивача ОСОБА_3на користь ЗАТ СК „ВУСО” в рахунок відшкодування матеріальної шкоди було стягнуто 3846 грн.03 коп., а також судові витрати. В зв”язку з виконанням судового рішення державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області було описано майно за адресою АДРЕСА_1, про що було складено акт опису та арешту майна від 24.10.2007 року. В акт було внесено майно, яке є власністю позивача, а саме: телевізор „САМСУНГ” модель ТС-S 21 DSR вартістю 300 грн., DVD „ELENBERC” HT 410 вартістю 300 грн., 2 супутникові антени та блок  вартістю 1000 грн., м”які меблі (диван та два кресла) вартістю 1300 грн., водонагрівач ARISTON SB 1002 вартістю 600 грн., всього на загальну суму 3400 грн. Просить звільнити вищевказане майно з під арешту.

          В судовому засіданні позивач підтримала позов, уточнила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на майно, вказане в акті від 24.10.2007 року, та звільнити його з під арешту, пояснила, що 24.10.2007 року в  її квартирі було описане майно: телевізор, 2 супутникові антени, м”які меблі ( диван та 2 кресла, водонагрівач. Її син ОСОБА_3 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 не мешкає п”ять років, ніякої участі у придбанні майна він не брав. М”які меблі вона придбала в кредит в 2005 році в магазині „Ера” в ЧП ОСОБА_4 за 3195 грн. на 12 місяців, перший внесок було поділено на три місяця, кредит погасила в 2006 році особисто. Син участі в погашені кредиту не приймав. Потім позивач уточнила, що договір купівлі-продажу м”якої меблі був укладений іншою людиною. Також позивач пояснила, що водонагрівач 5.04.2007 року придбала в магазині „Телемир” за 830 грн. Телевізор також придбала в магазині „Телемир” за 1130 грн. наприкінці 2004 року. Дві супутникові антени придбала зі старшим сином 12.08.2007 року за 1200 грн. DVD (домашній театр) в січні 2007 року купила у ОСОБА_5  на дому в с.Михайлівка, але адресу її не знає,  за 600 грн.  Син участі у придбанні цього майна не приймав. Оригінали документів на майно ( договір купівлі-продажу, гарантійні талони, чеки, квитанції) надати не може, оскільки їх у неї викрали.

            Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

             Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала, пояснила, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12.03.2007 року з сина позивача ОСОБА_3на користь ЗАТ СК „ВУСО” в рахунок відшкодування матеріальної шкоди було стягнуто 3846 грн.03 коп. Виконавче провадження було нею відкрито 07.06.2007 року. 14.06.2007 року були направлені запити до адресного бюро, МРЕО, БТІ та податкову інспекцію. 27.06.2007 року  була винесена постанова про накладення арешту на нерухоме майно і рухоме майно. Неодноразово боржник викликався до виконавчої служби, але на виклики не з”являвся. Вона виходила за адресою реєстрації боржника, але двері не відчиняли, була змушена залишати повістки. Боржнику направлялися попередження. Зверталась в суд з питання примусового проникнення у житло. З метою виконання ухвали суду від 04.10.2007 року про примусове проникнення у житло боржника нею були направлені  листи до міліції, виконкому, житлової організації, ВУСО і боржнику. До виконавчої служби надійшло поштове повідомлення, згідно якого ОСОБА_3 отримав лист особисто. 24.10.2007 року нею було складено акт опису й арешту майна в присутності матері боржника. Просить в задоволенні позову відмовити.                         

              Представники третьої особи позов не визнали, вважають позовні вимоги не обґрунтованими і такими що не підлягають задоволенню.  В судовому засіданні показали, що надані позивачем документи на майно викликають сумніви в їх вірогідності, та позивач не довела суду, що вказане в акті майно належить їй на праві власності.

              Третя особа ОСОБА_3в судове засідання не з”явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду надав заяву про визнання позову та з проханням заслухати справу у його відсутність.

               Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що позивач її подруга, вона часто буває у позивача вдома, син позивача ОСОБА_3 не мешкає з позивачем. Коли вони з позивачем працювали на шахті ім..Коротченко, там працювала ОСОБА_7, батьки якої мешкають в с.Михайлівка, сама ОСОБА_7 збиралася їхати до Італії. В січні 2007 року позивач запропонувала поїхати до ОСОБА_5, подивитися DVD, який позивач збиралася придбати за 600 грн. Адресу, де вони їздили, вона не знає, як і не знає імені ОСОБА_5. Позивач передавала гроші  ОСОБА_7 в її присутності. Крім того, зі слів позивача їй відомо, що позивач сама придбала м”які меблі, телевізор, бак, супутникові антени.

               Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що з позивачем підтримує дружні стосунки, знає позивача з початку 2006 року, зі слів позивача їй відомо, що  саме позивач придбала антену, DVD. Документів на майно вона не бачила. Вона часто  відвідує позивача, але нікого крім позивача в квартирі не бачила. Де мешкає ОСОБА_3 їй невідомо. В квартирі позивача вона бачила м”яку меблю сірого кольору, позивач їй  казала, що купила нову меблю.

               Зібранними по справі доказами судом встановлено, що 24.10.2007 року державним виконавцем відділу ДВС Селидівського міського управління юстиції був складений акт опису й арешту майна, до якого були внесені : телевізор „САМСУНГ” модель ТС-S 21 DSR вартістю 300 грн., DVD „ELENBERC” HT 410 вартістю 300 грн., 2 супутникові антени та блок  вартістю 1000 грн., м”які меблі (диван та два кресла) вартістю 1300 грн., водонагрівач ARISTON SB 100 вартістю 600 грн., всього на загальну суму 3400 грн.

Відповідно до копії товарного чека №393 від магазина „Телемир” 1 бак ARISTON SB 100 був придбаний позивачем ОСОБА_1 за 830 грн. 5 квітня 2007 року.

Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордера магазина „Телемир” прийнято від ОСОБА_1  за телевізор „САМСУНГ”  21 DSR 1130 грн. 26.12.2004 року.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача та третьої особи, вивчив матеріали справи, законодавство, яке регулює дані правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Згідно зі ст. 59 Закону України “ Про виконавче провадження” , особа,  яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Стаття 55 Закону України “Про власність”, передбачає, що громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст.325 ЦК України  фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно зі ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист усіх суб”єктів права власності.

Згідно зі ст..392 ЦК України власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі наданих позивачем доказів, суд дійшов до висновку, що телевізор та водонагрівач були придбані позивачем та вони належать їй на праві особистої власності.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в цій частині, суд не може прийняти до уваги пояснення представника третьої особи з приводу того, що саме боржник придбав телевізор „САМСУНГ” модель ТС-S 21 DSR з посиланням на відповідь  КС „Перше кредитне товариство”, оскільки як вбачається з наданого документа ОСОБА_3оформлював кредит у відділенні Кредитного Союзу „Перше кредитне товариство” 19.09.2005 року на суму 1130 грн. під купівлю телевізора „САМСУНГ” К S 21 К 10 МNQ, в той час як в акті опису й арешту майна вказано телевізор „САМСУНГ” модель ТС-S 21 DSR.

Суд не може прийняти до уваги ствердження позивача про те, що DVD, 2 супутникові антени та блок, м”які меблі (диван та два кресла) були придбані нею та є її особистою власністю, а також надані позивачем документи з цього приводу, а саме: договір купівлі-продажу товарів на виплату від 04.10.2005 року, квитанцію до прибуткового ордера №43 від ЧП ОСОБА_9, тому що вони спростовуються  наступними доказами: згідно листа за підписом ОСОБА_9 в період з 2006 року по теперішній час ЧП ОСОБА_9 реалізацію супутникових антен ( купівлю-продаж) не здійснювало. Згідно відповіді КС „Перше кредитне товариство” кредитний договір та договір купівлі-продажу товару на виплату з ОСОБА_1за період з 2005 року по теперішній час не укладалися. З копії наданого позивачем кредитного договору вбачається, що в ньому були зроблені виправлення, крім того, позивач у судовому засіданні визнала, що вона не укладала даний  договір. Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_8, оскільки свідок пояснила, що знає позивача з початку 2006 року, а як було встановлено в судовому засіданні м”які меблі були придбанні в 2005 році, тому свідок не може засвідчити факт придбання меблів саме позивачем. В судовому засіданні позивач наполягала на тому, що  DVD програвач вона придбала у ОСОБА_5 та пояснила, що наданий нею чек від ТОВ „Ельдорадо-ДОН” на придбання дом. театру „ELENBERC” HT 410 вартістю 699,20 грн., на якому значиться прізвище ОСОБА_7 , переданий їй саме ОСОБА_7 і свідчить про те, що саме ОСОБА_706.05.2006 року придбала цей товар. Однак, як вбачається з відповіді від Донецької філії ТОВ „Ельдорадо”на чекі вказується прізвище касира, а не покупця. Суд не може прийняти до уваги пояснення свідка ОСОБА_6, тому що вона знаходиться у дружніх стосунках з позивачем, а крім того, її пояснення спростовуються вищенаведеними доказами. Крім того, позивач не надала доказів, які б свідчили про те, що боржник на час придбання спірного майна не мешкав разом з нею і не приймав участь у придбанні майна. Також суд  не може прийняти до уваги пояснення представника позивача в частині  нібито порушень з боку державного виконавця при опису майна, оскільки це виходе за межі позовних вимог , позивачем не ставилось питання про визнання дій державного виконавця неправомірними.

              Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна із сторін зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд вважає, що позивачем не надано належних доказів , що підтверджують право власності позивача на DVD „ELENBERC” HT 410, 2 супутникові антени та блок, м”які меблі (диван та два кресла) , тому позовні вимоги позивача в цієї частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

       Згідно зі ст.79 ЦПК України до судових витрат належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

        Згідно вимог ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”  та п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України із позовних заяв сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно Постанови КМУ від 21.12.2005 року №1258 Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів сума витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду  справи майнового характеру складає 30 грн.  Враховуючи вимоги ст..80,81 ЦПК України  та часткову оплату судових витрат позивачем, суд при винесені рішення стягує недоплачені судовий збір та  витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду  справи з позивача.

            Згідно зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві- пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

         В судовому засіданні документально підтверджено витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 8 грн.50 коп. (згідно квітанції  № 96 від 30.10.2007р.)  та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у прозмірі 7 гр.50 коп. ( згідно квитанції №97 від 30.10.2007р.)

         Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, суд вважає за необхідне компенсувати їй  понесені нею витрати  пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі висловленого, керуючись ст. 319, 325, 328, 386, 392 ЦК України, ст. 55 Закона України „Про власність”, ст.59 Закона України „Про виконавче провадження”, ст. ст.79, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

                                                               В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1право власності на телевізор  „САМСУНГ” модель ТС-S 21 DSR серійній номер 39ТТС 00122А, водонагрівач ARISTON SB 1002 номер 060509 та звільнити телевізор  „САМСУНГ” модель ТС-S 21 DSR серійній номер 39ТТС 00122А, водонагрівач ARISTON SB 1002 номер 060509  з під арешту, накладеного  державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції згідно акту опису й арешту майна від 24.10.2007 року.

       В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_1судовий збір на користь держави у розмірі  42 (сорок дві ) грн. 50 коп.

                  Стягнути з ОСОБА_1на користь Управління державного казначейства м.Донецьк витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 22 гр.50 коп.

  Стягнути з відділу ДВС Селидівського міського управління юстиції судовий збір на користь ОСОБА_1у розмірі 8 ( вісім) грн. 50 к.

                Стягнути з відділу ДВС Селидівського міського управління юстиції на користь Управління державного казначейства м.Донецьк на користь ОСОБА_1, понесені нею витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7(сім) гр.50 коп.

   На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження  протягом 10 днів з дня його проголошення.

                  Апеляційна скарга на рішення суду  подається  в апеляційний суд Донецької області  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя