Справа №11-756/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєхнко
Номер провадження 11/1890/12114/11 Суддя-доповідач - Пархоменко
Категорія - 42
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Пархоменко О. М.,
суддів - Ященка В. А., Захарченка О. П.,
з участю прокурора - Мусіяка В.В.
адвоката ОСОБА_2
при секретарі Сисенко Н.В.
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Сєгиди С.М. на вирок Сумського районного суду Сумської області від 11 жовтня 2011 року яким, -
ОСОБА_5, 1986 року народження, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 80 000 грн. на відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 80 000 грн. на відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 80 000 грн. на відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 80 000 грн. на відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку суду ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за скоєння такого злочину.
20 червня 2011 року близько 21 год. 30 хв., ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керував автомобілем марки «FIAT Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить його батьку ОСОБА_9 та, рухаючись по автодорозі «Суми-Червоне» зі сторони с. Червоне Сумського району в напрямку м. Суми, в районі в'їзду в м. Суми, зневажив безпекою дорожнього руху, порушивши вимоги п.п. 2.9а, 10.1, 11.2, 11.3, 12.1, 12.6г Правил дорожнього руху України, перевищив допустиму швидкість руху автомобіля, не врахував дорожню обстановку, що склалася на заокругленні проїзної частини праворуч із спуском вниз, втратив контроль над керуванням автомобілем, допустив виїзд на зустрічну смугу руху транспортних засобів, де в подальшому скоїв зіткнення з автомобілем марки «DAIHATSU Cuore», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10, яка рухалась у зустрічному напрямку по своїй смузі руху.
Внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці скоєння транспортної пригоди.
В поданих апеляціях:
- адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, пом’якшити призначене судом покарання в межах, передбачених ч.2 ст. 286 КК України, зменшити суму моральної шкоди потерпілим з урахуванням реальних матеріальних можливостей ОСОБА_5 та його сім'ї. Свої вимоги мотивує тим, що призначене ОСОБА_5 покарання є занадто суворим, оскільки не відповідає особі засудженого, судом не було враховано молодий вік засудженого, те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, бажає відшкодовувати моральну шкоду, призначаючи розмір моральної шкоди потерпілим, суд не в повній мірі врахував матеріальний стан сім'ї засудженого, його поганий стан здоров'я.
- потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 просять вирок суду скасувати та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_5 більш суворе покарання, стягнути з засудженого на користь потерпілих по 800 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивують тим, що призначене покарання є занадто м’яким та таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, крім того сума призначеної до відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, справедливості та тяжкості перенесених потерпілими тривалих психологічних страждань внаслідок втрати рідної людини, судом не була врахована думка потерпілих, які наполягали на найсуворішій мірі покарання.
- прокурор просить вирок суду в частині задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 скасувати у зв’язку з істотним порушенням кримінально – процесуального закону та справу у цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи, відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України, мають чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), а також особи, які проживали з потерпілою особою однією сім’єю, судом не було з’ясовано чи проживав потерпілий ОСОБА_7 з померлою ОСОБА_10 та чи вели вони спільне господарство, і в порушення вимог чинного законодавства стягнув із засудженого моральну шкоду в розмірі 80 000 грн.
Заслухавши доповідь судді, засудженого та адвоката, які підтримали апеляцію адвоката та погодились із апеляцією прокурора, апеляцію потерпілих вважали такою, що не підлягає задоволенню, потерпілих, які повністю підтримали свою апеляцію, а апеляції адвоката і прокурора вважали такими, що не підлягають задоволенню, висновок прокурора на підтримку поданої апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та вважав необхідним відмовити у задоволенні апеляцій адвоката і потерпілих, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції адвоката, потерпілих, прокурора задоволенню не підлягають.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої, за обставин, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч.2 КК України, у поданих апеляціях не оспорюється.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то воно відповідає положенням ст. 65 КК України.
При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер і тяжкість наслідків, дані про особу засудженого, обставин, які пом’якшують і обтяжують покарання, в тому числі й ті на які посилаються в своїх апеляціях потерпілі та адвокат і обгрунтовано призначив ОСОБА_5 покарання в межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Оскільки санкція ч.2 ст. 286 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, то призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, на думку колегії суддів, не дає підстав вважати його несправедливим за своїм видом чи розміром, як внаслідок м’якості, так і суворості.
Підстав для пом’якшення чи посилення призначеного засудженому покарання немає. Що стосується визначення розміру відшкодування моральної шкоди, то на думку колегії суддів, і при вирішенні даного питання суд не допустився помилки чи грубого порушення закону.
Потерпілими по справі чоловіком загиблої, сином, матір’ю та рідним братом були заявлені цивільні позови про відшкодування моральної шкоди у розмірі 800 000 грн. на користь кожного із них. Суд заявлені позови задовольнив частково, визначив їх у розмірі 80 000 грн. кожному.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначився судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних та фізичних страждань потерпілих, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування судом враховані вимоги розумності і справедливості.
Посилання в апеляції прокурора на незаконність вироку суду в частині стягнення з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_7, рідного брата загиблої, 80 000 тис. грн. моральної шкоди, у зв’язку з тим, що судом не було з’ясовано чи є ОСОБА_7 потерпілим та чи проживав він з потерпілою ОСОБА_10 однією сім’єю та вів з нею спільне господарство, є безпідставними.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 49 КПК України у справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі. В п.11 ч.1 ст. 32 КПК України міститься вичерпний перелік таких родичів, відповідно до якого близькими родичами вважаються батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки.
Згідно ст. 49 КПК України потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 є рідним братом померлої потерпілої ОСОБА_10 та, згідно до вимог ст. 49 КПК України, постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Сумській області від 30.06.2011 року був визнаний потерпілим у справі, про що його було повідомлено та роз’яснено право на подання цивільного позову у кримінальній справі (а.с. 63, 66), яким він правомірно скористався.
Суд у вироку правильно вирішив питання щодо заявленого потерпілим ОСОБА_7 цивільного позову та обґрунтовано стягнув із засудженого ОСОБА_5 на його користь 80 000 грн. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди. Із матеріалів справи і це ж було встановлено при апеляційному розгляді, при проведенні судового слідства, встановлено, що загибла та потерпілі разом вели спільне господарство. Про що також свідчать і твердження їх матері ОСОБА_4. в тому, що після смерті доньки борги по кредиту «лягли» на брата, оскільки вони разом займалися підприємницькою діяльністю.
У зв’язку з вищевикладеним підстав для скасування чи зміни вироку суду немає.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Сумського районного суду Сумської області від 11 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляції адвоката ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, прокурора, Сєгиди С.М. – без задоволення.
СУДДІ:
Пархоменко О. М. Ященко В. А. Захарченко О. П.