Справа № 2-63/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 серпня 2007 року                                                                          м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі: головуючого - судді Сингаївського О.П., при  секретарі - Котелянець Т.М., Ямковій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Житомирської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2005 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до Житомирської міської Ради про визначення порядку користування, володіння і розпорядження земельною ділянкою, де вказали, що пози­вачу ОСОБА_1 на праві власності належить 66/100 ідеальних частин жилого бу­динку АДРЕСА_1, позивачу ОСОБА_2 належить 21/100 частин цього ж будинку. 13/100 частин вказаного жилого буди­нку належить ОСОБА_3. В зв'язку з тим, що між позивачами та ОСОБА_3 не досягнуто згоди про порядок користування прибудинковою зем­лею, позивачі просили встановити порядок користування землею пропорційно їх спільній ідеальній частці у будинку.

Притягнутий до участі в справі у якості співвідповідача ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на те, що він володіє 13/100 ідеальних часток будинку, яка при первинному виникненні права спільної власності у попередніх вла­сників цієї частки становила х/і частку будинку, в зв'язку з чим він має право на ко­ристування '/2 часткою спірної земельної ділянки.

08.05.2007 року позивачі змінили свої позовні вимоги та просили суд визнати право на користування земельною ділянкою розміром 2790 кв.м. по АДРЕСА_1 і безоплатну передачу її у власність співвлас­никам будинку в разі приватизації в межах норм, передбачених ст.121 ЗК України для обслуговування жилого будинку, ведення садівництва і будівництва індивідуа­льних гаражів, пропорційно часткам осіб у вартості будинку: ОСОБА_1 - 66/100 ід.ч., ОСОБА_2 - 21/100 ід.ч., ОСОБА_3 - 13/100 ід.ч..

В судовому засіданні позивачі позов підтримали з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача Житомирської міської Ради позов не визнав посилаю­чись на те, що при визначенні порядку користування земельною ділянкою слід вихо­дити із розміру часток на будинок, які були у сторін при первісному виникненні пра­ва спільної власності на будинок.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав із зазначених вище підстав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд задовольняє позов частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від ІНФОРМАЦІЯ_1 ро­ку на праві приватної власності належить 66/100 ідеальних частин будинку АДРЕСА_1 (а.с.5). Відповідно до договору да­рування ІНФОРМАЦІЯ_2 року позивачу ОСОБА_2 належить 21/100 части­на вказаного житлового будинку (а.с.6). Відповідачу ОСОБА_3 відповідно до договору дарування від ІНФОРМАЦІЯ_3 року належить 13/100 частин того ж будинку (а.с. 127).

Рішенням НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів за будинковолодінням по АДРЕСА_1 була за­реєстрована земельна ділянка площею 1780 м/кв., що підтвердилось дослідженою в судовому засіданні інвентаризаційною справою даного домоволодіння, та довідкою БТІ(а.с.126).

Відповідно до п.7 розділу X «Перехідні положення» нового ЗК України грома­дяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. В зв'язку з чим суд при­йшов до висновку про обґрунтованість вимог позивачів про визнання права за спів­власниками будинку на користування земельною ділянкою, розташованою за адре­сою: АДРЕСА_1, однак не в розмірі 2790 кв.м., а 1780 кв.м., оскільки позивачами не надано доказів на підтвердження права на корис­тування земельною ділянкою розміром 2790 кв.м. (рішення міськради, суду, тощо).

Статтею 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних діля­нок у власність громадян провадиться в тому числі у разі приватизації земельних ділянок, які  перебувають у користуванні громадян.

Статтею 93 ЗК України передбачено єдиний випадок, коли громадянин може набути право користування земельною ділянкою , а саме - в результаті передачі зе­млі в оренду. Статтею 92 ЗК України встановлено, що права постійного користу­вання земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набува­ють підприємства, установи та організації, що належать до державної та комуна­льної власності та громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. У всіх інших випадках земля може перебувати лише у власності громадян. А тому, враховуючи те, що спірна земельна ділянка пе­ребуває в користуванні сторін, тобто між сторонами продовжуються правовідноси­ни, які передбачені та регулюються Земельним кодексом України 1991 року, і тому до даних правовідносин, зокрема щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, не можливо застосовувати норми Земельного кодексу України 2002 року, - суд відповідно до ст. 8 ЦК України застосовує аналогію закону, а саме, ст.120 Зе­мельного Кодексу 2002 року, відповідно до якої при переході права власності на бу­дівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропор­ційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у дого­ворі відчудження будівлі і споруди.

Відповідач ОСОБА_3 набув право власності на 13/100 ідеальних частин бу­динку відповідно до договору дарування від ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 127), тобто під час дії Земельного кодексу 2002 рок. Зазначеним договором не передбачено порядок ко­ристування прибудинковою земельною ділянкою.

Так само позивач ОСОБА_2 набула права на свою частку будинку відповідно до договору дарування від ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Не було сторонами подано доказів і того, що між попереднім власником ОСОБА_4, який відповідно до вказаного договору подарував відпо­відачу частину будинку, та власником іншої частини будинку - позивачем ОСОБА_1, був встановлений порядок користування земельною ділянкою, який би міг бути обов'язковим для правонаступника частки будинку -відповідача ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1.

Також судом не встановлено фактів прибудов, надбудов або перебудов сторо­нами своїх часток будинку, що потягнуло б зміну в розмірах часток у спільній влас­ності на жилий будинок і господарські будівлі з моменту первісного виникнення права спільної власності сторін на будинок, яким є час набуття права власності від­повідачем своєї частки будинку.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про те, що при вирішенні пи­тання про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою слід виходити з розміру часток на будинок, які були у сторін при первісному виникненні права спільної власності на будинок - момент набуття права власності, і підтвердже­ні правовстановлюючими документами, а саме: ОСОБА_1 -66/100 ід. частин, ОСОБА_2 - 21/100 ід.частин, ОСОБА_3 -13/100 ід.частин. Як наслідок, в разі приватизації спірної земельної ділянки слід виходити саме з вказаних часток, при цьому враховуючи норми безоплатної пе­редачі земельних ділянок громадянам, передбачені ст. 121 ЗК України, цільове при­значення землі та інші вимоги чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.116, 120, п.7 розділу 10 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 224 ЦПК,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати право на користування земельною ділянкою розміром 1780 кв.м. по АДРЕСА_1 і безоплатну передачу її у вла­сність співласникам будинку у разі її приватизації у межах норм, передбачених ст.121 ЗК України для використання у відповідності з її цільовим призначенням, пропорційно часткам осіб у вартості будинку: ОСОБА_1 -66/100, ОСОБА_2- 21/100, ОСОБА_3 -13/100.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.