Справа № 2-18 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 серпня 2007 p. Московський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого  судді     Погасій О. Ф.

при секретарі               Бащук В.О.

за участю адвоката      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про виселення з квартири,  відшкодування моральної шкоди,  по зустрічному позову ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 до ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_2,  КП „Харківське БТІ",  треті особи приватний нотаріус Тимченко Т.В.,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9 про визнання недійсними довіреностей та договорів купівлі-продажу квартири,  відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

14.10.2005 р. ОСОБА_2  звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про виселення з квартири АДРЕСА_1. В позові зазначив,  що 03 жовтня 2005ироку вона купила у ОСОБА_7  згідно договору купівлі-продажу двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 20000 гривень. Інтереси ОСОБА_7  представляла ОСОБА_9  Квартира належалаОСОБА_7  на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2004 року,  укладеного з відповідачами. Відповідно до п. 7 Договору від 03.10.2005 року і згідно ч.4  ст. 334 ЦК України право власності на вищевказану квартиру у позивача виникло 04.10.2005 року тобто з моменту реєстрації квартиру в бюро технічної інвентаризації. Вважає,  що відповідачі порушують її права власника квартири,  тому просить виселити відповідачів з спірної квартири.

25 липня 2007 року ОСОБА_2  доповнила свої позовні вимоги і просила стягнути з відповідачів на свою користь 5100 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Зазначила,  що відповідачі порушують її права власника квартири тим,  що в добровільному порядку згідно з договором купівлі-продажу не виселяються з квартири,  чим причиняють моральні страждання.

17.11.2005 року ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5. звернулись до суду із позовом до ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_2,  КП «Харківске міське бюро технічної інвентаризації»,  3-і особи приватний нотаріус Тимченко Т.В.,  приватний нотаріус Гаврилова С. А. про визнання недійсними довіреностей та договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. В заявы зазначили,  що зареєстровані та мешкають в спірній квартирі з 1992 року. 01.02.1996 році приватизували квартиру і вона їм належала на праві загальній

2

сумісній власності. ОСОБА_3  один із засновників ТОВ НПП «Зеніт». Коли другий засновник вибув з товариства,  то знайомий ОСОБА_6 купив на ім'я ОСОБА_10 долю засновника. Пізніш ОСОБА_6 вимагав оформити фірму на його ім'я в зв'язку з тим,  що має намір вкладати великі гроші в фірму. ОСОБА_3  був директором фірми. ОСОБА_6 почав керувати діяльністю фірми,  але доходи фірми стали вменшатися ,  і ОСОБА_6 звинуватив ОСОБА_3  в розвалі фірми. ОСОБА_6 погрожував розправою над усіма позивачами. Переживаючи за здоров'я та життя ОСОБА_3, ОСОБА_4 оформили у приватного нотаріуса Тимченко Т.В. 26.08.2003 року довіреність на ім'я ОСОБА_6 на продажу належної їм частини спірної квартири,  земельної ділянки та автомобіля. Коли ОСОБА_5. виповнилось 18 років,  то він у приватного нотаріуса Тимченко Т.В. видав ОСОБА_6 довіреність на розпорядження належної йому частини спірної квартири.

Вважають ,  що довіреності на ім'я ОСОБА_6 видали проти своєї волі,  в зв'язку з погрозами життю і здоров'ю з боку ОСОБА_6 Потім ОСОБА_6 продав належну їм квартируОСОБА_7  за ціну в декілька разів меншою,  ніж дійсна її вартість. ОСОБА_7  не намагався на протязі 18 місяців вселитися в квартиру,  зареєструватися за адресою спірної квартири.

ОСОБА_9 ,  яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_7  продає спірну квартиру ОСОБА_2 за ціною в декілька разів меншою,  ніж дійсна вартість.

ОСОБА_7  і ОСОБА_2  не дивились квартиру,  не приходили до них,  що означає,  у них не було наміру придбати спірну квартиру.

Просять визнати довіреності на ім'я ОСОБА_6 ,  договори купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_7 ,  ОСОБА_2  недійсними,  зобов'язати КП «Бюро технічної інвентаризації» анулювати реєстрацію спірної квартири на ім'я ОСОБА_7  і ОСОБА_2  Просили задовольнити позов на підставі  ст.  ст. 15, 16, 202, 203, 215, 216, 231, 232 ЦК України в редакції 2003 року,   ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року.

13 липня 2007 року ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5. доповнили позовні вимоги,  просили визнати довіреності,  видані ними на ім'я ОСОБА_6 недійсними,  визнати недійсними вищезазначені договори купівлі-продажу спірної квартири недійсними та стягнути з ОСОБА_6 на користь кожного із позивачів по зустрічному позову по 1700 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди / на підставі  ст.. ст. 15, 16, 202, 203, 215, 216, 231, 232, 233 ЦК України в редакції 2003 року,   ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року.

Відповідач ОСОБА_7  в судове засідання повторно не заявився,  був належним чином сповіщений про день та час слухання справи. Суд вважає неявку ОСОБА_7  без поважної причини,  а тому розглянув справу у його відсутність.

ОСОБА_2  направила в суд письмовий відзив на зустрічну позовну заяву про визнання недійсними довіреностей та договорів купівлі-продажу спірної квартири,  в якому просила відмовити в задоволенні зустрічного позову,  оскільки він необґрунтований. Відповідачі не надали доказів того,  що довіреності та договори купівлі-продажу квартири були укладені під впливом погрози чи застосування фізичного чи психічного впливу. Позивачі за зустрічним позовом порушують її права власника квартири - не виселяються і не знімаються з реєстрації за адресою спірної квартири,  /а.с.  44/

3

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_6 надав суду заяву,  в якій просить суд слухати справу у його відсутність. / а.с.  81/. Одноразово направив в суд письмові пояснення,  в яких зазначив,  що з сім'єю ОСОБА_3  підтримував дружні стосунки,  позичив їм значну суму грошей на розвиток бізнесу. Гроші взяв у ОСОБА_2  та ОСОБА_7

ОСОБА_2  мала намір купити для сім'ї квартиру,  а гроші на квартиру віддала йому,  в зв'язку з чим він уклав договір найму з нею і дозволив жити її сім'ї в його квартирі АДРЕСА_2. ОСОБА_3  не повернув грошовий борг і запропонував йому продати спірну квартиру АДРЕСА_1,  земельну ділянку та автомобіль,  а гроші,  які будуть отримані від продажу,  забрати собі в якості повернення боргу. Відповідачі добровільно видали йому довіреності ,  посвідчені нотаріусом.  15.04.2004 року він продав спірну квартируОСОБА_7  за 20000 гривень і таким чином повернув йому борг. Пізніш стало відомо,  що сім'я Швабів не збирається виселятися з квартири,  і ОСОБА_7  продав спірну квартиру ОСОБА_2

ОСОБА_3  звертався до прокуратури із заявою про порушення кримінальної справи у відношенні нього за нібито незаконне заволодіння спірної квартири. Просив у задоволення зустрічного позову відмовити / а.с.  82-83/

ОСОБА_2  направила до суду письмові пояснення по справі,  в яких зазначила,  що ОСОБА_6 позичив у неї гроші,  за які вона планувала купити квартиру для сім'ї ,  а ОСОБА_6 віддав гроші ОСОБА_3  для розвитку бізнесу. В зв'язку з тим,  що Бобелюк не зміг повернути борг,  то дозволив їй із сім'єю проживати в його квартирі АДРЕСА_2,  та уклав з нею договір найму./ а.с.  92/ ОСОБА_2  направила в суд заяву ,  в якій просила слухати справу у її відсутність,  /а.с.  93, 134/

Представник КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Терещенко Л. С.  надала суду заяву,  в якій зазначила,  що позови отримала,  вважає,  що КП «ХМБТІ» є неналежним відповідачем,  просила справу слухати у її відсутність. / а.с.  100\

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гаврилова .А. направила в суд заяву,  в якій зазначила,  що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 посвідчений нею 03.10.2005 року за реєстром № 8127 у відповідності до вимог ЦК України,  Закону України «Про нотаріат»,  інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»,  просила справу слухати у її відсутність,  /а.с.  106/

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т. В. направила в суд заяву в якій зазначила,  що 26.08.2003 року позивачі по зустрічному позову ОСОБА_3  та ОСОБА_4 звернулись до неї з просьбою оформити довіреність на відчуження належного їм майна. При підготовці та підписанні довіреностей вони вели себе спокійно. Про те,  що на них було здійснено тиск,  їй нічого не відомо,  довіреності підсували добровільно.

05.03.2004 року з такою ж просьбою оформлення довіреності на належну йому частину спірної квартири звернувся ОСОБА_5. Довіреність підписав добровільно.

При посвідченні нею 15.04.2004 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 довіреності від імені ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5. скасовані не

4

були.  Вважає,   що  договір укладено  згідно  діючого  законодавства. Просила справу слухати у її відсутність. / а.с.  109/.

Представник позивача ОСОБА_2  в судовому засіданні підтримала основний позов,  просила його задовольнити,  дала пояснення згідно позовної заяви ОСОБА_2 ,  в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними довіреностей і договорів купівлі-продажу,  відшкодування моральної шкоди просила відмовити. Вважає,  що ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5. видали довіреності ОСОБА_6 з метою продати належну їм квартиру,  розпорядились квартирою добровільно.

Позивач ОСОБА_2  в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та письмові пояснення ,  які направила до суду,  просила свій позов задовольнити,  в задоволенні зустрічного позову відмовити. Вважає зустрічний позов необґрунтованим,  довіреності та договори купівлі-продажу спірної квартири законними. Відповідачі ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5. порушують її права власника квартири,  чим спричинили моральні страждання та моральну шкоду.

Представник відповідача ОСОБА_6,  яка діє на підставі довіреності,  в судовому засіданні підтримала пояснення відповідача,  які він направив до суду в письмовому виді. Вважає,  що ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5. видали ОСОБА_6 довіреності на продаж спірної квартири добровільно,  розуміючи,  що не можуть йому повернути борг в 100000 гривень. ОСОБА_6 продав спірну квартиру за суму на свій розсуд,  як це було вказано в довіреності. Вважає безпідставними зустрічний та додатковий позов. Просила відмовити в задоволенні зустрічного і додаткового позову,  а позов ОСОБА_2  задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 направив до суду заяву в якій зазначив,  що з позовом ОСОБА_2  згоден,  а з зустрічним позовом не згоден,  просив справу слухати у його відсутність,  /а.с.  165/

3-я особа ОСОБА_9  в судовому засіданні пояснила,  що отримала від ОСОБА_7  нотаріально посвідчену довіреність на продажу спірної квартири,  скористалася нею і продала спірну квартиру ОСОБА_2 ,  а гроші від продажу передалаОСОБА_7  Вважає ,  що права сторін порушені не були.

Суд,  вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  задовольняє позов ОСОБА_2  частково,  а в задоволенні зустрічного позову відмовляє.

Судом встановлено: ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5. зареєстровані за адресою спірної квартири з 1993 року / а.с.  23/

Згідно свідоцтва про право власності на житло,  виданого 01.02.1996 року /р.№ 5-96-65945 / Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду,  квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 01.02.1996 року № 1653. /а.с.  38/

26.08.2003 року ОСОБА_3  видав довіреність строком на три роки,  посвідчену приватним нотаріусом Тимченко Т.В.,  на ім'я ОСОБА_6 продати за суму на умовах за його розсудом належну йому частину квартири АДРЕСА_1,  земельну ділянку та автомобіль /а.с.  35-а/

26.08.2003 року ОСОБА_4 видала довіреність ,  посвідчену приватним нотаріусом Тимченко Т.В.,  ОСОБА_6 продати за суму на умовах за його розсудом належну їй частину спірної квартири. Довіреність видана строком на 3 роки. /а.с.  36/

5

05.03.2004  року  ОСОБА_5  видав  довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Тимченко Т.В.,  ОСОБА_6  продати за суму на умовах  за його розсудом належну йому частину спірної квартири.

Довіреність видана строком на 3 роки. /а.с.  37/

За договором купівлі-продажу від 15.04.2004 року,  посвідченого приватним нотаріусом Тимченко Т.М. ,  ОСОБА_6,  діючий за довіреністю від ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5. продавОСОБА_7  спірну квартиру за 20000 гривень /а.с.  35/

Згідно договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2005 року ОСОБА_7 ,  від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_9  / а.с.  8/,  продав за 20000 гривень,  а ОСОБА_2  купила квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Гавриловою С. А.,  та зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 04.10.2005 року /а.с. 4, 7/

ОСОБА_2  із чоловіком та двома синами зареєстровані 24.12.2003 року за договором найму в квартирі АДРЕСА_2,  яка належить на праві власності ОСОБА_6 / а.с.  72/

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10997 /4212 від 04 травня 2007 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 на 15 квітня 2004 року могла скласти 69921 гривню. Ринкова вартість цієї квартири на 03 жовтня 2005 року могла скласти 140744 гривні. / а.с.  170-184/

Згідно  ст. 57 ЦК України ,  в редакції 1963 року/угода,  укладена в наслідок погрози,  зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною,  а також угода,  яку особа уклала на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок тяжких обставин,  може бути визнана недійсною за позовом потерпілої сторони.

Згідно  ст. 231 ЦК України,  в редакції 2003 року,  правочин,  вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи,  визнається судом недійсним.

Винна сторона /інша особа/,  яка застосувала фізичній або психічний тиск до другої сторони,  зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду,  що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно  ст. 232 ЦК України правочин,  який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною,  визнається судом недійсним.

Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди,  що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Згідно  ст. 233 ЦК України правочин,  який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах,  може бути визнаний судом недійсним незалежно від того,  хто був ініціатором такого правочину.

При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки,  встановлені  ст. 216 ЦК України. Сторона,  яка скористалась тяжкою обставиною,  зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду,  що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Ствердження позивачів за зустрічним позовом,  що на момент надання довіреностей ОСОБА_6,   вони знаходились під впливом

6

тяжких обставин та побоювались за своє життя,  що договір купівлі-продажу квартири від 15.04.2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7  вчинений під впливом тяжких для них обставин і на вкрай невигідних умовах,  що мала місце зловмисна домовленість між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, що мала зловмисна домовленість між ОСОБА_6 і ОСОБА_2  при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири від 03.10.2005р.  не підтверджені доказами.

Те,  що ОСОБА_6 до укладення угод був знайомий з ОСОБА_7,  ОСОБА_2 ,  те,  що покупці квартири не оглядали квартиру,  не реєструвались за адресою спірної квартири,  не вселялись в квартиру ,  не є доказом зловмисної домовленості ОСОБА_6 з учасниками угод.

За  ст.  203 ч.3 ЦК України волевиявлення учасника угоди повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

На підставі вищевикладеного,  суд дійшов висновку,  що волевиявлення ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5. при укладенні довіреностей на ім'я ОСОБА_6 було вільним та відповідало їх волі. Доказів порушень прав ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5. з боку ОСОБА_6,  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_2  не представлено.

Суд задовольняє позов ОСОБА_2  частково в частині виселення відповідачів з спірної квартири і відмовляє в задоволенні зустрічного і додаткового позову в повному обсязі. Керуючись  ст. ст.  10,  11,  60,  209 ,  214, 215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відмовити в повному обсязі.

Позов ОСОБА_2  задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 звільнити від своїх речей квартиру АДРЕСА_1.

В останній частині в задоволенні позову ОСОБА_2  відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського Апеляційного суду,  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4  ст.2 95 ЦПК України.