Справа № 2-342/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11.07.2011  року                                           смт. Томаківка Дніпропетровської області                     

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді  Тетеревятникова А.П., при секретарі  Мартиновій Н.В.,  розглянувши  у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання укладеного між ними договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1, зареєстрованого 08 жовтня 2002 року за №149511 Товарною біржею «Українська»дійсним.

Позов мотивує тим, що вартість придбаного ним нерухомого майна за вищевказаним право чином становила одна тисяча гривень, яку він передав продавцеві ще до реєстрації договору купівлі-продажу нерухомості.

З часу укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна і по теперішній час він весь час проживає у житловому будинку поки у червні цього року звернувся до нотаріальної контори з метою розпорядитися своїм нерухомим майном шляхом дарування будинку, про що нотаріус йому відмовив посилаючись на невідповідність правочину купівлі-продажу вимогам ст.. 657 ЦК України, яка передбачає обов’язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку.

Саме з причини недодержання нотаріальної форми договору купівлі-продажу житлового будинку, він звернувся до суду з позовом про визнання судом дійсним зазначеного правочину посилаючись на припис ст. 220 ЦК України, при цьому, доводячи, що між ним та відповідачем була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу житлового будинку, а крім того відбулося повне його виконання, однак відповідач до цього часу ухиляється від нотаріального посвідчення раніше укладеного між ними правочину.

До набрання чинності ЦК України від 16 січня 2003 року №435-IV, Закон України «Про товарну біржу»дозволяв проводити реєстрацію на товарних біржах договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що також не перешкоджало проводити реєстрацію власникам нерухомості в органах БТІ.

Реєстраційний надпис на документі про право власності на житловий будинок було проведено 14 жовтня 2002 року Марганець ким міжміським бюро технічної інвентаризації за №2-170.

У своїй письмовій заяві позивач просить суд розглянути справу за його відсутності у судовому засіданні, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач у своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу за його відсутності у судовому засіданні, проти позову не заперечує.

Суд вважає, що у справі достатньо доказів для ухвалення рішення по суті без присутності у судовому засіданні сторін які подали відповідні заяви.

Матеріалами справи доведено, що дійсно 08 жовтня 2002 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нерухомості, у виді 1/2 частини житлового будинку та споруд розташованих по АДРЕСА_1, який вони зареєстрували на товарній біржі «Українська»за №149511.

Згодом, Марганецьким бюро технічної інвентаризації 14 жовтня 2002 року за №2-170 було проведено реєстрацію про право власності на придбану позивачем частину нерухомого майна.

В матеріалах справи міститься копія технічного паспорту на житловий будинок виданий на ОСОБА_1.  

Суд вважає,  що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, про що свідчить укладений між ними 10 січня 2002 року письмовий договір купівлі-продажу та акт приймання –передачі майна.

Предметом купівлі-продажу явилося нерухоме майно у виді будівлі механізатора та вагової. Ціну об’єкта купівлі-продажу сторони між собою обумовили у 7500 гривень, яка склала станом на 10 січня 2002 року.

Крім того, на ім’я позивача Томаківським БТІ були виготовлені технічні паспорти на придбане нерухоме майно. Земельну ділянку, на якій розташовані об’єкти нерухомого майна, позивачу, Томаківська райдержадміністрація передала в довгострокову оренду для їх обслуговування.

Відповідно до ч.1  ст.  209 ЦК України правочин,  який вчинений у письмовій формі,  підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках,  встановлених законом або за домовленістю  сторін.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст угоди не може суперечити Цивільному кодексу,  іншим актам цивільного законодавства,  а також моральним засадам суспільства; угода повинна бути укладена у формі,  встановленій законом,  волевиявлення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,  угода повинна бути спрямована на реальне настання правових наслідків,  обумовлених нею.

Відповідно до ч.1  ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах,  не заборонених законом,  зокрема за угодами. У ч.1  ст. 334 ЦК України зазначено,  що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна,  якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності за договором,  який підлягає нотаріальному посвідченню,  виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору,  не посвідченого нотаріально,  дійсним.  Згідно з ч.3  ст. 334 ЦК України,  якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації,  право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Припис ст. 657 ЦК України вимагає нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку.

Однак, до набрання чинності ЦК України від 16 січня 2003 року №435-IV, Законом України «Про товарну біржу»передбачено було можливість проведення реєстрації договорів купівлі-продажу нерухомості на товарних біржах.

Відповідно до ч.2  ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору,  що підтверджується письмовими доказами,  і відбулося повне або часткове виконання договору,  але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення,  суд може визнати такий договір дійсним.  У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Обставини,  на які посилався позивач,  обґрунтовуючи свої вимоги,  доведені матеріалами справи, належними та допустимими доказами у відповідності до  ст.  ст.  10,  60 ЦПК України.

За таких обставин суд вважає,  що договір купівлі-продажу має бути визнаний дійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214-215 ЦПК України, ч. 2 ст. 220, 655-657 ЦК України, ст.. ст.. 3, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»,  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним –задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, будівель та споруд, що розташовані по АДРЕСА_1, укладеного між   ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстрованого 08 жовтня 2002 року за №149511 Товарною біржею «Українська».

Рішення  суду  може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги через Томаківський районний суд.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:А. П. Тетеревятников