КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-4175/11                                         Головуючий у 1-й інстанції:  Дмитренко А.М.     

Суддя-доповідач:  Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" грудня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

           Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:                                                        Чаку Є.В.,

        суддів:                                                                              Маслія В.І., Файдюка В.В.  

        розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання неправомірними рішення та дій органу державної влади.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

                Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2009 рік.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом ІІ групи та потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС І категорії осіб. Проте, позивачу виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога особам, віднесеним до І категорії осіб, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не постанова Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Отже, дії відповідача щодо не виплати у повному розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є неправомірними.

Також колегія суддів апеляційної інстанції, зазначає, що оскільки позовна заява була здана позивачем на пошту 30.07.2010 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті, то суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що про задоволення позовних вимог за 2009 рік.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И В:

           Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області –залишити без задоволення.

           Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                

Судді: