справа № 1-90/11/0303
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2012 року Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді Шумського А.А.
при секретарі Салатюк Г.В.
з участю прокурора Герасимчук Л.Р.
захисника ОСОБА_1
потерпілих ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Іванівка Іваничівського району Волинської області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, працюючого на шахті № 1 ВП ШУ «Нововолинська», проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого :
- 14.11.1996 року Іваничівський районним судом за ст. ст. 140 ч. 3, 81 ч. 3, 180, 42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна із застосуванням ст.. 14 КК України, звільнився 16.07.1999 року відповідно до ст.. 5 Закону України «Про амністію»,
- 10.01.2001 року Волинським обласним судом за ст.. 93 п. «в», 180, 190 ч. 2, 42 КК України до 12 років позбавлення волі із застосуванням ст.. 14 КК України , звільнився відповідно до постанови Сихівського районного суду м. Львова від 16.06.2010 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання 1 рік 8 місяців 21 день,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст.345 КК України,
В с т а н о в и в:
ОСОБА_5 18 липня 2010 року приблизно о 20 годині 30 хвилин в с. Іванівка Іваничівського району по вул. Центральній під час його затримання за підозрою у вчиненні злочину, вчинив опір працівникам міліції під час виконання ними службових обов’язків, передбачених ст.. 10 Закону України «Про міліцію, та п.2.1.3 «Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України»від 04.10.2003 року № 1155. Його опір проявився в активній фізичній протидії. Бажаючи перешкодити працівникам міліції виконувати свої функції, ОСОБА_5 відмовився добровільно сісти у службовий автомобіль, вчиняючи активний фізичний опір, не дав можливості працівникам міліції одягнути на нього кайданки, а будучи поміщеним у службовий автомобіль, схопив за горло міліціонера-водія сержанта міліції ОСОБА_3, вдарив рукою по голові старшого оперуповноваженого ВКР старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, спричинивши останньому умисні тілесні ушкодження у вигляді поверхневої ранки на волосяній частині голови у правій тім’яній ділянці, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Продовжуючи злочинну діяльність з метою перешкодити виконанню покладених на працівників міліції обов’язків, ОСОБА_5, вибігши з службового автомобіля забіг на подвір’я до ОСОБА_6, де схопив сільськогосподарські вила, підбіг назад і наставив вила на дізнавача ОСОБА_4, погрожуючи їй вбивством. Після того як лейтенант ОСОБА_4 оголила табельну зброю - залишив місце події.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав, посилаючись на те, що він опір працівникам міліції не чинив, в машину сів добровільно, а перешкоджала працівникам міліції доставити його в райвідділ дружина ОСОБА_7 Не заперечує, що перешкоджав міліціонеру - водієві керувати машиною, примусив його зупинитись, схопивши його за шию, але це він зробив з метою запобігти травмуванню дружини, яка у цей час намагалась сісти в машину. Вбивством працівникам міліції не погрожував, з вилами на них не кидався. Можливо під час борюкання в машині він і зачепив ОСОБА_2 наручником, який в нього був на одній руці, по голові, але це було ненавмисно в той момент коли ОСОБА_2 відтягував його від ОСОБА_3
Показання підсудного повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_5, який підставно підозрювався у вчиненні злочину, відмовився сісти в машину, а коли ОСОБА_3 взяв його за руку, то ОСОБА_5 почав його відштовхувати. Так як підсудний чинив активний опір, то вони вирішили застосувати кайданки, але змогли лише одягнути їх йому на одну руку. Через деякий час вони його посадили в машину, однак ОСОБА_5 схопив ззаду за горло ОСОБА_3. Потерпілий з метою звільнення водія потягнув ОСОБА_5 на себе і в цей час отримав удар по голові від якого втратив координацію і силу рухів, а підсудний втік із машини. Забігши на подвір’я, він схопив сільськогосподарські вила і пішов з ними в сторону ОСОБА_4 При цьому він висловлював погрози вбивством. Зупинився він лише тоді, коли побачив в руках ОСОБА_4 табельну зброю.
Потерпілий ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_5 категорично відмовився добровільно сісти в машину і проїхати в райвідділ для з’ясування обставин справи, чинив активний опір, відштовхував його від себе, шарпав за формений одяг, не давав одягнути кайданки. Кайданки не могли одіти ще й тому,що з іншої сторони їх шарпала жінка ОСОБА_5. В машині схопив його рукою ззаду за горло і почав душити. Після цього вдарив рукою по голові ОСОБА_2 і в того потекла кров. В цей час дружина ОСОБА_5 перелізла через ОСОБА_3, підняла флажок на який були закриті задні праві двері і сказала підсудному, щоб він тікав. Коли ОСОБА_5 вийшов із машини, то побіг в найближчий двір, звідки повернувся із вилами, висловлюючи погрози вбивством щодо них. Зупинився ОСОБА_5 лише тоді, коли ОСОБА_8, яка до нього знаходилась найближче, попередила, що буде застосовувати табельну зброю.
Потерпіла ОСОБА_4, повністю підтвердила, показання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про фізичний опір підсудного та нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_2 і додатково показала, що коли розпочалась активна протидія ОСОБА_5, його дружини і ще підходили люди, вона викликала підмогу. Коли ОСОБА_5 забіг на подвір’я вона почула крик господині тікати, бо в нього вила. Коли ж ОСОБА_5 наблизився до потерпілої приблизно на відстань 3 м з вилами направленими на неї із погрозою вбити, вона дістала табельну зброю. ОСОБА_5 злякався і разом із дружиною пішов до своїх родичів. Вони запам’ятали в яку хату, але коли під’їхала підмога, ОСОБА_5 вже не було.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 підтвердили, що ОСОБА_5 забіг до них на подвір’я, схопив вила і побіг на дорогу, де знаходились працівники міліції. При цьому ОСОБА_9 крикнула, що в нього вила.
Розстановка нарядів на 18.07.2010 року підтверджує, що потерпілі знаходились при виконанні службових обов’язків (а.с. 22 ).
Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді поверхневої ранки на волосяній частині голови у правій тім’яній ділянці, котрі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.(а.с.61-62 т.1)
Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 показали суду, що 18 липня 2010 року приблизно о 17.30 год. на березі річки де вони відпочивали разом з дружинами та дітьми, біля с. Іванівка, виник словесний конфлікт із двома мужчинами та двома жінками, коли вони проходили поряд з їхньою палаткою. Через незначний проміжок часу невідомі повернулись, але їх було вже до десяти чоловік з палицями в руках. Вони розпочали бійку вдаривши ОСОБА_10 палицею по обличчю, а ОСОБА_11 по нозі. Коли ж вдарили ОСОБА_11 ребром лодоні в горло і він впав та почав задихатись, нападники злякались і повтікали.
Свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 уточнили, що тілесні ушкодження їм заподіяв ОСОБА_5. Як тільки розпочався конфлікт дружина ОСОБА_10 повідомила в міліцію. І там же, біля мосту вони дали свої пояснення та поїхали в лікарню на обстеження.
Із відмовного матеріалу № 728 по факту конфлікту між групою осіб у селі Іванівка вбачається, що ОСОБА_11 спричинені легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я (а.с. 21,22 відм. мат.)
Із пояснення ОСОБА_13 (а.с. 17 відм. мат.) слідує, що бійка виникла через те, що під час словесного конфлікту один з відпочиваючих обізвав ОСОБА_5, раніше судимого –«пітухом».
В порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ст. 125 КК України відмовлено на підставі ст. 27, ст.6 п.7 КПК України.(т.2 а.с. 13-14)
До показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про те, що підсудний опір не чинив, працівників міліції не бив, вбивством не погрожував, суд відноситься критично, так як свідки є родичами підсудного і їх показання не узгоджуються з встановленими обставинами справи.
Об’єктивність показань потерпілих стверджується протоколами відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_3 (а.с.115-119 т.1) –за участю ОСОБА_16 (а.с. 49-54 т.2), за участю ОСОБА_2 ( а.с. 59-62 т. 2)
Вилучені під час відтворення обстановки та обставин події сільськогосподарські вила, суд не визнає належно здобутим доказом, так як в судовому засіданні не встановлено, що саме вони є знаряддям злочину, а свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ствердили, що з їхнього господарства в їх присутності вила не вилучались.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, направленими на опір працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 342 КК України.
Крім того, ОСОБА_5, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 345 КК України –погроза вбивством щодо працівника правоохоронного органу, у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, та ч. 2 ст. 345 КК України –умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків.
Суд виключає з обвинувачення за ч. 2 ст. 342 КК України таку кваліфікаційну ознаку як щодо охорони громадського порядку, як зайво вмінену.
Пом’якшуючих покарання обставин в судовому засіданні не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до п. 1ч. 1 ст. 67 КК України є рецидив злочинів.
При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_5 вчинив злочини невеликої та середньої тяжкості, особу підсудного: вину не визнав, позитивно характеризується по місцю роботи, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше судимий за особливо тяжкий злочин. Суд також бере до уваги той факт, що праівники міліції діючи формально вірно у відповідності до інструкції у ситуації, що склалась мали можливість і повинні були влагодити конфліктну ситуацію на місці, належно роз’яснивши підозрюваному у скоєнні злочину, його дружині, їх права та причини своїх дій. Дане переконання суду ґрунтується на рішенні Конституційного Суду від 11.10.2011 року № 10-рп/2011 та показаннях ОСОБА_17, заступника начальника Іваничівського РВ УМВС, який в подальшому на місці при виїзді другої оперативної групи залагодив конфліктну ситуацію. На підставі наведеного суд призначає підсудному покарання в межах санкції статей закону за якими він притягується до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.
Враховуючи, що підсудний вчинив злочин не відбувши повністю покарання, призначене вироком Волинського обласного суду 10.01.2001 року, то остаточно покарання йому необхідно призначити за сукупністю вироків.
Приєднаний до справи в якості речового доказу мобільний телефон повернути власнику, ОСОБА_10
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд-
З А С У Д И В :
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342 ч.1, 2 ст.345 КК України та призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 342 КК України –1 (один) рік позбавлення волі
- за ч.1 ст.345 КК України –1 (один) рік позбавлення волі;
- за ч.2 ст.345 КК України –1 (один) рік позбавлення волі
На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_5 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
До призначеного за цим вироком покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Волинського обласного суду від 10.01.2001 року і остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Приєднаний до справи в якості речового доказу мобільний телефон повернути власнику ОСОБА_10
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Іваничівський районний суд.
Суддя А.А. Шумський