2-290/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 серпня 2007 року                  Володарський районний суд Донецької області у складі:

судді                                            Яковенко М. М.

при секретарі                              Темір В.В.

за участтю осіб,  які приймали участь у справі

позивача                                     ОСОБА_1

представник позивача              ОСОБА_3

відповідача                                 ОСОБА_2

представник відповідача           ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Володарське цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання особи такою,  що втратила право користування жилим приміщенням,  та за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1 3-тя особа: Орган опіки та піклування Зорянської сільради Володарського району про вселення її та новородженої дитини ОСОБА_5 (позови яких,  були об'єднані в одне провадження),

встановив:

ОСОБА_1звернувся до суду з позовом,  з урахуванням уточнених вимог по слідуючим підставам:

24.12.2005 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб,  яка за його згодою була зареєстрована в його АДРЕСА_1та стали сумісно проживати. З 02.10.2006 року,  т.б. більш ніж 6 місяців,  та по теперішній час він з дружиною не проживають. Крім того,  ІНФОРМАЦІЯ_1народилася дитина,  яку ОСОБА_2 прописала у нього в будинку без його відома,  у добровільному порядку не виписується,  тому позивач змушений звертатися до суду з даною позовною заявою.

Крім того,  до суду звернулась з позовом і ОСОБА_2 в якому,  з урахуванням уточнених вимог,  зазначає:

24.12.2005 року між нею та ОСОБА_1. був укладений шлюб. Вона стала проживати разом з ним однією сім'єю в АДРЕСА_1який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Згодом між ними почали виникати сімейні конфлікти,  ОСОБА_1. почав зраджувати їй,  виганяти з будинку,  в той час коли вона вже була вагітна. Шлюб до теперішнього часу між ними не розірваний. Згодом він вигнав її з будинку та не давав вселитися до нього,  в зв'язку з чим їй приходилось проживати у своїх батьків,  знайомих. ІНФОРМАЦІЯ_1у неї народилася дитина ОСОБА_5,  батьком якого є ОСОБА_1. До теперішнього часу він чинить їй перешкоди у вселені у будинок разом з їх дитиною,  де мешкає з іншою жінкою,  іншого житла у неї немає. В зв'язку з чим просить вселити її у будинок,  судові витрати просить покласти на ОСОБА_1..

У судовому засіданні ОСОБА_1. наполягав на задоволені своїх вимог та пояснив,  що дійсно між ним та відповідачкою був зареєстрований шлюб. Вона за його згодою переїхала до нього проживати та була прописана у будинку,  який належить йому на праві особистої власності. Порядок користування будинком вони не встановлювали. Між ними почали траплятися сварки і вона пішла з його будинку з жовтня 2006 року. В зв'язку з тим,  що він є власником будинку,  вона більш ніж 6-ть місяців у ньому не проживала,  перешкод ніяких він не чинив,  тому вважає,  що її необхідно визнати такою,  що втратила право на користування жилим приміщенням.

Представник позивача підтримала вимоги,  наполягала на їх задоволені та вважає,  що в зв'язку з тим,  що ОСОБА_1. є власником будинку,  відповідачка більше 6-ті місяців не проживає з ним,  тому позов необхідно задовольнити.

У судовому засіданні ОСОБА_2 проти вимог ОСОБА_1. заперечувала та пояснила,  що під час сумісного проживання з ним,  ОСОБА_1. почав зраджувати їй з іншими жінками,  між

ними почали виникати сімейні конфлікти,  він почав виганяти її з будинку. Вона вимушена була піти від нього. Згодом 21.10.2006 року вона повернулася до нього,  зайшла в двір будинку,  де між ними знов трапилась сварка,  в процесі якого ОСОБА_1. не впускаючи,  побив її. Вона була вимушена уйти та стала проживати у своїх рідних та знайомих. По факту її побиття була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_1. та він був засуджений. Причинами які перешкоджали їй проживати у будинку однією сім'єю були для неї поважними,  тому як вона побоювалась його. Згодом ІНФОРМАЦІЯ_1вона народила дитину,  батьком якої є ОСОБА_1.,  але й до теперішнього часу він перешкоджає їй вселитися у будинок та проживати в ньому. Наполягає на своїх позовних вимогах. Представник ОСОБА_4 також заперечувала проти позову ОСОБА_1.,  вважає,  що ОСОБА_2 з поважних причин не проживала у будинку,  не може бути визнана такою,  що утратила право на проживання у спірному будинку на підставах заявлених позивачем відповідно до  ст. 71,  72 ЖК України. Вимоги ОСОБА_2 про її вселення разом з дитиною просить задовольнити. Представник 3-ї особи ОСОБА_6 пояснила,  що дійсно ОСОБА_2 та син зареєстровані у будинку позивача. Вона проводила бесіди з сторонами з метою збереження їх сім*ї,  но безрезультатно. Вважає,  що ОСОБА_1. не буде проживати з нею,  це його право,  а вселення в будинок к нічому не приведе. Рішення просить прийняти на думку суду. Вислухавши пояснення осіб,  які приймали участь у справі,  доводи та заперечення сторін,  докази,  які були надані сторонами у їх взаємній сукупності,  вирішуючи позов у межах заявлених вимог,  суд приходить до наступного:

Суд вважає встановленим,  проти чого не заперечували сторони,  та на підставі тих обставин,  які

були вже визнані вироком суду у кримінальній справі,  що: 24.12.2005 року між сторонами був

зареєстрований шлюб(відповідно до свідоцтва про одруження). ОСОБА_2 за згодою позивача дійсно поселилася та стала проживати у нього в будинку як член сім'ї,  який відповідно до договору міни,  а згодом і дарування,  є власником жилого АДРЕСА_1користування будинком між сторонами не встановлювався. На теперішній час вона там і зареєстрована(копія паспорта ОСОБА_2). 05.05.2007   року   у   сторін    народилася   дитина ОСОБА_5,  відповідно до свідоцтва про народження,  батьками зазначені сторони. Доводи ОСОБА_1.,  про те,  що він не є батьком дитини,  суд не приймає до уваги,  тому як дитина народилася в період їхнього шлюбу та зворотного з його боку перед судом не доведено,  а тому вони є безпідставними. З початку жовтня 2006 року ОСОБА_2 перестала постійно проживати в будинку ОСОБА_1. (що підтверджується не тільки актами,  а й поясненнями самих сторін). В середині жовтня 2006 року вона поверталася в будинок,  але на слідуючий день знов покинула його. 21.10.2006 року у вечірній час ОСОБА_1. знаходячись у своєму будинку,  коли до нього прийшла ОСОБА_2,  яка стала просити впустити її в будинок,  в ході сварки,  навмисно товкнув її,  от чого вона впала та отримала легкі тілесні ушкодження,  що спричинило короткочасний розлад здоров*я(вирок суду Першотравневого райсуду від 08.06.2007 року). Згідно зі  ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку,  які проживають разом з ним у будинку,  що йому належить,  користується жилим приміщенням нарівні з власником будинку,  якщо при їх вселені не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.  Будь яких угод суду про порядок користування будинком сторонами представлено не було. Крім того,  до членів сім'ї власника будинку належать особи,  зазначені в ч.2  ст. 64 ЖКУ. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Фактичне припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до  ст. 405 ЦК України,  член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік,  якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Виходячи з встановлених обставин суд приходить до висновку,  що факт відсутності та не проживання ОСОБА_2 у будинку чоловіка мав місце. Але ж суд вважає,  що вона не проживала та була відсутня з початку жовтня 2006 року та не проживає до теперішнього часу у спірному будинку адже після народження спільної дитини,  з поважних причин,  якими є дії самого позивача,  який чинив перешкоди їй для цього,  що підтверджується як поясненнями самих сторін даними у судовому засіданні(позивач підтвердив,  що він дійсно не пускав ОСОБА_2 в будинок,  так як не бажає цього),  так і вироком суду. До того ж ОСОБА_2 приймала заходи та спроби до вселення до позивача для проживання однією сім'єю. Відповідно до  ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку,  передбачених законом.

А тому суд не погоджується з доводами позивача на які він посилається( ст. 71,  72 ЖК України) та вважає їх безпідставними,  проте,  що відповідачка без поважних причин понад 6-ть місяців була відсутня та

не проживала у його будинку,  а тому її необхідно визнати такою,  що втратила право на проживання у будинку.

На підставі викладеного,  суд приходить до висновку,  що заявлені ОСОБА_1. вимоги на підставі  ст. 71, 72 ЖК України,  та доводи його про необхідність визнати відповідачку дитину такими,  що втратили право на проживання в його будинку,  в зв'язку з тим,  що він є його власником задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Та навпаки,  суд вважає,  що в даному випадку вимоги ОСОБА_2 про вселення її та їх дитини до будинку ОСОБА_1. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до  ст. 88 ЦПК України з сторони ОСОБА_1. необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на загальну суму 16 грв.,  які складаються з судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись  ст.  ст. 88, 209,  212,  214-215 ЦПК України,   ст. 405 ЦК України,   ст.  ст. 9,  71,  72,  гл.6 ЖК України із змінами та доповненнями,  Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання,  що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" із змінами та доповненнями,  суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання особи такою,  що втратила право користування жилим приміщенням АДРЕСА_1залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2до ОСОБА_1,  3-тя особа: Орган опіки та піклування Зорянської сільради Володарського району про вселення її та їх дитини ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1народження у жилий АДРЕСА_1задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_216 /шістнадцять/ гривен судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги,  рішення якщо його не було скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана через Володарський районний суд до Апеляційного суду М. Маріуполя Донецької області,  протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана через Володарський районний суд до Апеляційного суду М. Маріуполя Донецької області протягом 20 днів,  у випадку подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів.