№2-419/2007p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 серпня 2007 року       Володарський районний суд Донецької області в складі

судді                                 Яковенко М. М

секретаря                         Темір О.М.

за участю осіб,  які приймали участь у справі:

позивача                          ОСОБА_1

представник позивача   ОСОБА_2

представника відповідача:         Неделько Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Володарське цивільну справу за позовом ОСОБА_1ВАТ «Кальчикський кар'єр» про зобов'язання ВАТ «Кальчикський кар'єр» виплатити заборгованість по заробітній платі,  середньомісячну заробітну

плату за весь час затримки в зв'язку з порушенням термінів її виплати і моральної шкоди , -

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом,  який був частково змінений під час судового засідання,  в якому зазначає,  що він працював у відповідача з 07.12.2005 року по 22.12.2006 року. 22.12.2006 року після звільнення перед ним залишалась заборгованість по заробітній платі. Після звільнення отримав трудову книжку,  а розрахунок по заробітній платі не проведений до теперішнього часу,  незважаючи на його звернення до відповідача,  що і вимусило його звернутися до суду. Також,  просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 2000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі і пояснив суду,  що згідно з наказом №453-К від 07.12.2005 року його було прийнято на роботу на Кальчицький кар»єр механіком гірничого цеху. Проробив він на даному підприємстві більше року і був звільнений за домовленістю сторін,  згідно з наказом №334-К від 22.12.2006 року. При звільнені йому було видано трудову книжку,  але розрахунок по заробітній платі не було проведено. На протязі місяця після звернення він неодноразово звертався до керівництва кар»єру з вимогою виплатити йому заборгованість по заробітній платі,  при чому двічі у грудні,  та останній раз 23.01.2007 року. При звернені у грудні місяці йому було відмовлено у виплаті заборгованості,  посилаючись на відсутність грошових коштів. Коли він разом з іншими особами,  які були також звільнені прибув на підприємство,  то вони отримали заборгованість,  написав при цьому розписки,  що вони ніяких претензій до підприємства не мають. Він відмовився писати таку розписку,  в зв'язку з чим йому було відмовлено ОСОБА_3 у видачи таких розрахунків. Вважає,  що діями відповідача йому було завдано також моральну шкоду,  тому що вважає,  що несвоєчасним розрахунком його сім»я була поставлена в скрутне матеріальне становище,  він як чоловік не міг забезпечити матеріально свою сім»ю і вимушений був додавати додаткових зусиль для організації свого життя і життя своєї родини.

Представник позивача також наполягала на задоволені вимог позивача,  та просять стягнути з відповідача 13290,  96 грв. середньомісячного заробітку ОСОБА_1 у зв'язку з затримкою розрахунку при звільнені по день прийняття рішення по справі,  а також задовольнити позов в частині стягнення моральної шкоди.

Представник відповідача позовні вимоги позивача визнав частково,  не заперечує,  проти виплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі. Але ж вважає,  що підприємство не повинно сплачувати йому середньомісячний заробіток по день прийняття рішення судом,  тому як не з вини відповідача справа неодноразово відкладалися. По першому позову ОСОБА_1,  ухвалою суду позов був залишений без розгляду у зв'язку з неодноразовим не прибуття у судове засідання як самого позивача так і його представника без поважних на то причин. Розгляд справа по даній цивільній справі також неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою представника позивача,  що приводило до затягування процесу та збільшення збитків. Крім того,  вона особисто неодноразово привозила грошові кошти у судове засідання для передачі їх ОСОБА_1по заборгованості,  але ж той відмовлявся їх брати. 30.03.2007 року вони направляли повідомлення позивачу,  про те,  щоб він прибув на підприємство для отримання заборгованості,  але цього не зробив. Коли ОСОБА_1 прибув на підприємство,  разом з іншими особами,  23.01.2007 року,  всі інші люди отримали заборгованість по заробітній платі після звільнення,  але ж ОСОБА_1 відмовився від отримання грошових коштів. Доводи,  що його змушували писати заяву про те що він не має претензії перед підприємством,  а в зв'язку з тим,  що він відмовився від цього,  йому було заборонено особою,  який на той час не був головою правління підприємства,  видавати заборгованість вважає не обгрунтованим.  Проти задоволення вимог про стягнення моральної шкоди заперечувала у повному обсязі.

Вислухавши осіб,  які приймали участь у розгляді справи,  дослідив наявні у справі докази,  у їх взаємній сукупності,  суд прийшов до слідуючого :

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив суд,  що він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_5був звільнений 22.12.2006 року з підприємства. Після звільнення,  двічі у грудні 2006 року,  вони зверталися до керівництва про виплату їм розрахункових,  але ж гроші їм так і не видали,  посилаючись на відсутність такових. 23.01.2007 року він разом з позивачем знову прибули на підприємство для отримання грошових коштів. Знаходячись

у кабінеті ОСОБА_6 він отримав свої грошові кошти,  коли написав у відомості,  що ніяких претензій до підприємства не має. В той же час,  ОСОБА_1 відмовився від написання такої заяви та гроші не отримав.

Як було встановлено у судовому засіданні,  проти чого ніхто не заперечував та певні обставини підтверджуються представленими доказами,  що ОСОБА_1 на підставі копії трудової книжки дійсно працював у відповідача з 07.12.2005 року по 22.12.2006 року. Згідно з наказом №334-К був звільнений по  ст. 36 КЗпП України(за домовленістю сторін),  відповідно до його особистої заяви від 22.12.2006 року. Заборгованість по заробітній платі перед позивачем за грудень 2006 року складала 168 грв.06 коп.3гідно довідки підприємства за остані 2 місяці 2006 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за жовтень 2006 року-1793, 16 грв. та листопад 2006 року-1907, 99грв. Відповідно до наказу №45 від 03.02.2007 року відповідно до Рішення Наглядової ради ВАТ «Кальчикський кар*єр» ОСОБА_6 вступив на посаду в.о. голови правління з 01.02.2007 року. Минулий голова правління ОСОБА_7  був звільнений 14.02.2007 р.

Відповідно до платіжної відомості за грудень 2006 року від 23.01.2007 р. ОСОБА_1 була нарахована,  але не виплачена заборгованість по заробітній платі у сумі 168, 06. ОСОБА_4 отримав заборгованість.

Згідно  ст. 23 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року,  кожен працюючий має право на справедливу й задовільну винагороду,  що забезпечує гідне існування для нього самого і його родини.

 ст. 43 Конституції України,   ст.  ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" гарантують кожному громадянинові право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Відповідно до  ст.  ст. 116,  117 КЗпП України передбачені певні гарантії та відповідальність за затримку розрахунків при звільнені працівника,  а саме:

При звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від підприємства,  провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,  то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми,  належні працівникові при звільненні,  власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум,  належних працівникові при звільненні,  власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму( ст. 116 КзпПУ).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,  зазначені в статті 116 цього Кодексу,  при відсутності спору про їх розмір підприємство,  установа,  організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі,  коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково,  то розмір відшкодування за час затримки визначає орган,  який виносить рішення по суті спору,  ( ст. 117 КзпПУ).

Враховуючи ті обставини,  що на час розгляду справи та прийняття рішення ОСОБА_1 не отримав заборгованість по заробітній платі за грудень 2006 р. у сумі 168, 06 грв.,  враховуючи,  що отримання такої заборгованості є правом позивача та обов'язком відповідача про ізвести повний розрахунок,  тому суд вважає,  що з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 168, 06 грв..

Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,  виходячи з правового змісту вищевказаних норм,  суд вбачає,  що підстава для виплати середнього заробітку у випадку затримки розрахунків при звільнені працівника настає,  якщо у цьому є вина підприємства.

На підставі викладеного,  враховуючи,  що при звільнені ОСОБА_1 з підприємства,  перед ним була заборгованість у розмірі 168, 06 грв.,  яка не була йому виплачена ні як у день звільнення,  ні на слідуючий день так і згодом,  повідомлень йому не надсилалось,  тому суд вважає,  що позивач дійсно не отримав зазначену виплату з вини підприємства.

Суд не приймає до уваги представлену відповідачем копію акту від 22.12.2006 року про відмову ОСОБА_1 отримати при звільнені розрахункові за грудень 2006 р. у сумі 168, 06 грв.,  тому як даний акт ні чим не підтверджується та спростовується поясненнями позивача,  свідка.

Але ж при розгляді цієї справи,  на підставі наявних у справі доказах,  суд приходить до висновку,  що фактичним днем розрахунку треба вважати 23.01.2007 року,  т.б. коли ОСОБА_1 достовірно було відомо про такі виплати,  відмовився від отримання цих грошових коштів,  без належних до того підстав,  коли підприємство погашало заборгованість не тільки перед ОСОБА_1им,  але ж і перед іншими особами,  які отримали таку заборгованість,  та йому ніщо не заважало отримати грошові кошти.

В зв'язку з чим,  суд приходить до висновку,  що починаючи з 23.01.2007 року не можна вважати,  що не отримання ОСОБА_1 грошових коштів,  відбулося з вини підприємства,  крім того,  всі дії підприємства були направлені на погашення заборгованості перед ним,  як то і під час розгляду першої цивільної справи за позовом ОСОБА_1,  яка згодом була залишена без розгляду у зв'язку з неодноразовою неявкою позивача та його представника,  під час якої,  позивачу направлялось повідомлення від 30.03.2007 року,  де відповідач пропонує ОСОБА_1 прибути на підприємство для отримання розрахункових,  так і під час розгляду цієї справи,  коли представник позивача пропонував отримати 168, 06 грв. в рахунок погашення заборгованості,  однак позивач відмовлявся від їх отримання.

Суд не приймає до уваги пояснення позивача та доводи його представника,  про те,  що він особисто не отримував такого листа та не знав про його зміст,  в зв'язку з чим не міг з'явитися до підприємства,  в зв'язку з чим не

можна вважати це повідомлення,  як підставу для стягнення заборгованості по цей день,  тому як пояснив сам позивач,  що йому про було відомо про надходження такого листа та про його зміст зі слів своїх близьких,  які по телефону повідомили про це.

Суд не приймає до уваги доводи позивача,  що він не отримав заробітну плату 23.01.2007 році,  в зв'язку з тим,  що він не захотів писати заяву,  що претензій к підприємству не має,  а ОСОБА_6 заборонив виплатити йому заборгованість,  тому як його доводи ні чим не підтверджуються,  крім того,  як вбачається з представлених доказів,  та самих пояснень позивача,  свідка,  що 23.01.2007 року ОСОБА_6 не був керівником підприємства,  до того ж як пояснив сам ОСОБА_1,  він до теперішнього часу так і не звертався до суду за захистом своїх прав,  як на підтвердження своїх доводів,  що він мав претензії до підприємства,  а написання такої заяви б позбавляло б його права на оскарження причин звільнення.

При розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,  т.б. по фактичний та встановлений день (23.01.2007 р.) суд виходить з вимог Постанови КМУ від 8 лютого 1995 p. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із змінами та доповненнями,  а саме (1793, 16 за жовтень+1907, 99 за листопад: :/22+22 роб.дн.-44 роб.днів/=84, 12 грв. за день). (/6 дн.грудень+16 дн.січень/=22 роб.дн.*84, 12 грв. в день=1850, 64 грв.). Т.б. середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення по 23.01.2007 р. складає 1850 грв.64 коп.,  який потрібно стягнути на користь позивача.

Крім того,  на думку суду,  варто частково задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди ( ст. 237-1 КЗпП),  тому що в результаті затримки виплати заробітної плати позивач отримав моральні страждання й переживання через те,  що з вини відповідача його родина тривалий час переживала матеріальні труднощі,  що принижувало його людську гідність,  він не міг розраховувати на свою заробітну плату і вимушений був приймати додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає достатньою сумою для компенсації завданої моральної шкоди 500 гривень. В іншій частині позову слід відмовити.

Крім того,  суд вважає за необхідне,  відповідно до  ст. 88 ЦПК України покласти на відповідача судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Керуючись  ст.  ст.  209,  212-215 ЦПК України,   ст. 43 Конституції України,   ст.  ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці ",   ст. 94, 116, 117,  221,   ст. 237-1 КзпП України,  Постановою КМУ від 8 лютого 1995 p. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із змінами та доповненнями,  Постановою ПВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року із змінами та доповненнями,  суд,  -

вирішив:

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Кальчикський кар'єр» (р/р 26007900177151 ПУБМ М. Маріуполя МФО 335742 код ОКПО 00292238) сплатити на користь ОСОБА_1(картковий рахунок №НОМЕР_1ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість по заробітной платі у сумі 168 грв.06 коп.,  середній заробіток у сумі 1850 грв. 64 коп.3а весь час затримки,  500 грв. моральної шкоди,  а всього стягнути 2518 грв. 70 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кальчикський кар'єр» (р/р 26007900177151 ПУБМ М. Маріуполя МФО 335742 код ОКПО 00292238) на користь держави 51 грв. судового збору та 30 грв. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги,  рішення якщо його не було скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана через Володарський районний суд до Апеляційного суду м.  Маріуполя Донецької області,  протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана через Володарський районний суд до Апеляційного суду м.  Маріуполя Донецької області протягом 20 днів,  у випадку подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів.