2-384/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 серпня 2007 року                        Володарський районний суд Донецької області у складі:

судді                                           Яковенко М. М.

при секретарі                             Темір В.В.

за участю осіб,  які приймали участь у справі

позивача                                    ОСОБА_1

представник позивача              ОСОБА_5

відповідача                                ОСОБА_3

представник відповідача          ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Володарське цивільну справу за позовом: ОСОБА_1,  ОСОБА_2

до ОСОБА_3,  ОСОБА_4

про

визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності

на автомобіль марки ВАЗ 2105 1982 року випуску,  держномер НОМЕР_1витребування у ОСОБА_4 автомобіля та

документів на нього(технічний паспорт),  стягнення моральної шкоди у розмірі 1700 гривен кожному,  -

встановив:

Позивачі звернулись до суду з позовом по слідуючим підставам:

06.12.2005 року між позивачами та ОСОБА_4 був укладений усний договір про купівлю-продаж автомобіля ВАЗ 2105 держномер НОМЕР_1,  який належав відповідачці на праві власності. За даний автомобіль вони сплатили ОСОБА_47575 грв. Відповідачка в зв'язку з чим видала їм генеральну довіреність,  яка була засвідчена приватним нотаріусом,  а також розписку про отримання грошових коштів. У день видачи довіреності,  за згодою позивачів,  ОСОБА_4 також видала просту довіреність і ОСОБА_4,  з яким ОСОБА_1 спільно проживала,  але ж ця довіреність була видана тільки з правом керувати цим автомобілем.  Згодом,  04.09.2006 року за проханням позивачів,  ОСОБА_4 скасувала раніше видану довіреність видану ОСОБА_4,  звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса. 07.09.2006 р. ОСОБА_4 у присутності двох свідків отримав пакет документів про скасування довіреності виданої йому ОСОБА_4,  але ж на вимоги повернути їм даний автомобіль відповів відмовою. Позивачі неодноразово зверталися як до нього,  так і до правоохоронних органів з даного факту,  але ж ОСОБА_3 автомобіль разом з документами не повертав та не повернув і до теперішнього часу,  що перешкоджає їм вільно здійснювати їх права на вказаний транспортний засіб. В зв'язку з неправомірним не поверненням їм автомобіля на протязі певного часу,  позивачі відчували неподобства,  а тому їм була завдана моральна шкода яку вони оцінюють у 1700 грв. кожний.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник,  підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволені. Вважають,  що у зв'язку з тим,  що позивачі повністю виконали умови договору купівлі-продажу автомобіля,  сплатили грошові кошти за нього,  а ОСОБА_4 передала їм автомобіль,  оформив угоду довіреності виданною відповідачкою,  мотивуя тим,  що при оформлені договору купівлі-продажу автомобіля та його реєстрації треба було б нести певні матеріальні затрати,  то такий договір треба визнати дійсним та визнати за ними право власності на нього. Крім того,  в зв'язку з тим,  що вони платили гроші за автомобіль,  є фактично власниками його та те,  що довіреність видана ОСОБА_4 на ім*я ОСОБА_2 анульована,  він повинен транспортний засіб повернути їм,  сплативши моральну шкоду,  пов'язана з незаконним удержанням у себе автомобіля.

У попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_2 наполягав на задоволені їх позову,  так і згодом,  свою позицію по справі виклав також у письмовій заяві на адресу суду,  в якій просить розглянути справу без його участі і просить задовольнити його позовні вимоги,  що дає суду право розглянути справу у його відсутність,  проти чого не заперечували учасники судового процесу.

Відповідач по справі ОСОБА_4 та його представник повністю заперечували проти задоволення позову. Вважають,  що угода купівлі-продажу неповинна бути визнана дійсною,  як і право власності,  тому як,  з боку самої позивачки не доведено,  що саме вона та за свої гроші,  разом з сином купували його у ОСОБА_4  крім того,  сама розписка по собі нічого не значить. Без додержання загальних вимог,  які необхідні для чинності договору,  оформлення належним чином такого договору,  на який посилаються позивачі не може бути визнаний дійсним,  в зв'язку з чим ОСОБА_4 не повинен повертати їм автомобіль,  тому як він сам віддавав гроші за нього доньки відповідачки у сумі 1000 дол.США та не повинен відшкодовувати позивачам і моральну шкоду.

Також свою позицію по справі виклала і відповідачка ОСОБА_4 у адресованій суду письмовій заяві,  в якій просить розглянути справу без її участі в зв'язку з тяжким захворюванням,  і просить позовні вимоги задовольнити,  визнавши ті обставини,  що вона дійсно продала спірний автомобіль позивачам за 7575 грв.,  про що була видана розписка,  що дає суду право розглянути справу у її відсутність,  проти чого не заперечували учасники судового процесу.

Розглядаючи позов в межах заявлених вимог,  вислухавши пояснення осіб,  які приймали участь у справі,  дослідивши матеріали справи та докази представлені сторонами у їх взаємній сукупності,  суд прийшов до наступного:

Суд вважає встановленим як на підставі доказів,  так проти чого не заперечували сторони,  що: спірний автомобіль згідно до відповіді від МРЕО ДАЇ зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунок; 02.12.2005 р. ОСОБА_4 видала ОСОБА_4 довіреність на право користування автомобілем(проста довіреність),  а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 генеральну довіреність; 04.09.2006 року ОСОБА_4 скасувала надану від 02.12.2005 року довіренність на ім*я ОСОБА_4 та відповідно до акту 07.09.2006 року ОСОБА_1 у присутності двох свідків передала пакет документів про відміну довіреності; згідно з тексту представленої розписки від 06.12.2005 року,  ОСОБА_4 отримала 7575 грв.(1500 дол.США) за

спірний автомобіль,  який вона продала по генеральній довіреності ОСОБА_2 та ОСОБА_1; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на протязі 2006 р-2007 року зверталися до правоохоронних органів та суду за захистом порушених своїх прав,  щодо противоправного удержання автомобіля з боку ОСОБА_4,  який до теперішнього часу залишається у нього.

На підставі викладеного,  суд вважає встановленим,  що позивачі та ОСОБА_4 з 02.12.2005 року користувалися спірним автомобілем на підставі нотаріально посвідчених довіреностей односторонньої угоди. Тому суд не вважає,  що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу спірного автомобіля,  ці обставини спростовуються матеріалами справи і не грунтується на законі. Визнання в цій частині позову з боку ОСОБА_4суд не приймає до уваги. Доводи позивачів про те,  що вони не мали можливості на протязі усього періоду керуючи автомобілем перереєструвати цей авто на себе із-за скрутного матеріального становища,  суд до уваги не приймає,  а тому в цієї частині вимог слід відмовити.

Розглядаючи вимоги про витребування у ОСОБА_4 автомобіля ВАЗ 2105,  1982 року випуску,  державний номер НОМЕР_1та документи на нього(технічний паспорт) та передати їх позивачам,  суд приходить до висновку,  що в даному випадку ці вимоги підлягають задоволенню,  тому як відповідно до  ст.  ст. 248,  249 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою,  яка її видала. Особа,  яка видала довіреність,  може у будь-який час скасувати довіреність. Відмова від цього права є нікчемною. Т.б. в даному випадку,  ОСОБА_4 яка є власником спірного автомобіля,  скориставшись своїм правом,  скасувала раніше видану ОСОБА_4 довіреність,  в зв'язку з чим,  ОСОБА_4 втратив право на користування автомобілем ВАЗ 2105,  1982 року випуску,  державний номер НОМЕР_1а тому він разом з документами на нього(технічний паспорт) слід передати позивачам,  які мають не скасовану та діючи генеральну довіреність.

Крім того,  виходячи з правового змісту загальних вимог поняття,  підстав відшкодування моральної шкоди,  відповідно до вимог цивільного законодавства та Постанови ПВСУ від 31.03.1995 року із змінами і доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» суд враховуючи характер правовідносин сторін і норми,  якими вони регулюються,  з огляду на те,  що відповідно до  ст. 386 ч.3 ЦК України власник,  права якого порушені,  має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди,  а відповідно до загальних вимог про речові права на чуже майно,  особа,  яка має речове право на чуже майно,  має право на захист цього права,  відповідно до гл.29 ЦК України( ст. 396),  а також ті обставини,  що ОСОБА_4 без достатніх на те правових підстав утримує у себе автомобіль,  який підлягає поверненню позивачам,  які відповідно до довіреності мають право на нього,  тому суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог,  а саме встановлюючи розмір,  який підлягає відшкодуванню,  суд вважає,  що заявлені позовні вимоги є явно завищеними,  а тому розумним,  справедливим та достатнім для відшкодування такої шкоди з ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь позивачів 200 грв. кожному. В іншій частині цих вимог слід відмовити.

Керуючись  ст.  ст. 209,  212-215 ЦПК України,   ст. 16,  Книгою 1,  Розділом 4,  глави 16,  17; Книгою 3,  Розділом 1,  2 глав 23, 24, 30, 31 Розділом 3 главою 54 параграфом 1 Цивільного Кодексу України,  Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року із змінами та доповненнями,  Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року із змінами та доповненнями,  "Про судову практику по справах про визнання угод недійсними",  Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року із змінами та доповненнями,  Постановою KM України від 07.09.1998 року «Правила державної реєстрації та обліку автомобілів,  автобусів,  а також самохідних машин,  сконструйованих на шасі автомобілів,  мотоциклів усіх типів,  марок і моделей,  причепів,  напівпричепів та мотоколясок»,  із змінами та доповненнями,  суд,  -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1,  ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на автомобіль марки ВАЗ 2105 1982 року випуску,  держномер НОМЕР_1витребування у ОСОБА_4 автомобіля та документів на нього(технічний паспорт),  стягнення моральної шкоди у розмірі 1700 гривен кожному задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 2105,  1982 року випуску,  двигун НОМЕР_3,  кузов НОМЕР_2,  шасі(рама) без номеру,  державний номер НОМЕР_1та документи на нього(технічний паспорт) та передати їх ОСОБА_1та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 200 грв. кожному моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги,  рішення якщо його не було скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана через Володарський районний суд до Апеляційного суду М. Маріуполя Донецької області,  протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана через Володарський районний суд до Апеляційного суду м. Маріуполя Донецької області протягом 20 днів,  у випадку подані заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів.