Справа № 2-210/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 січня  2012 року            Ленінський   районний суд міста Луганська в складі:  

                                                     головуючого: судді –Кравченко  Н.О.,

                                                      при секретарі – Гусєвій К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Служба в справах дітей Ленінської районної у місті Луганську ради, Служба в справах дітей Артемівської районної у місті Луганську ради про припинення права власності та стягнення вартості частки майна,

                                                       ВСТАНОВИВ:

06 травня 2010 року позивачка  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який 18 березня 2011 року  та 19 жовтня 2011 року уточнила. Обґрунтовуючи уточнений  позов, ОСОБА_1, зазначила, що вона є власницею ј частки  спірної квартири на підставі свідоцтва  про право власності, виданого відділом приватизації житлового фонду Луганської міської ради 27 травня 1994 року. Відповідачі є власниками ѕ часток зазначеної квартири, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по  ј частці квартири на підставі свідоцтва  про право власності, виданого відділом приватизації житлового фонду Луганської міської ради 27 травня 1994 року, та ОСОБА_2 належить ј частка квартири на підставі свідоцтва про право власності в порядку спадкування від 07 грудня 2001 року №1677. Таким чином, позивачка  просить суд  припинити право власності позивачки на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, та стягнути з ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1 80114 гривень, в рахунок компенсації вартості  ј частки  квартири АДРЕСА_1, судові витрати віднести на відповідачку /а.с. 142-144/.

У судовому засіданні  представник позивачки підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити та пояснила, що позивачка має власну родину, мешкає окремо, має інше житло, та не має наміру жити разом з матір’ю та братом, та фінансові складнощі пов’язані зі сплатою кредиту її чоловіком.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася. В судовому засідання представник відповідачки ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності № 910  від 26.08.2010 року, маючи належні повноваження щодо повного або часткового визнання позову, надала заяву про  визнання позову, в якій зазначила, що ОСОБА_2 визнає позов щодо стягнення з  ОСОБА_2 вартості ј частки квартири АДРЕСА_1, визначеної експертом згідно до висновку експерта, та припинення права власності  ОСОБА_1 на ј частки квартири АДРЕСА_1, та визнання права власності на ј частки квартири за ОСОБА_2, розстрочивши виконання судового рішення на 120 місяців, зважаючи на той факт, що  ОСОБА_2 є пенсіонеркою за віком, не працює, має на утриманні сина,  пенсія якої складає 849,85 гривень  на місяць.  

Представник третьої особи Служба в справах дітей Ленінської районної у місті Луганську ради, висловив позицію, що  вимоги позивачки не суперечать закону.

Представник третьої особи Служба в справах дітей Артемівської районної у місті Луганську ради надав заяву, якою просив позивні вимоги задовольнити, та слухати справу без їх участі /а.с. 133/.  

Суд, заслухавши сторони по справі, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.   

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Відповідно до п.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом приймається визнання позову відповідачкою.   

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_2 та рідною сестрою ОСОБА_3, що не заперечувалося сторонами.

За первісними вимогами, позивачка вимагала стягнення компенсації із співвласників квартири, тобто з   ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3.

Уточнений позов від 19 жовтня 2011 року  не містив вимог до неповнолітнього  ОСОБА_3

Володимировича.

          На дату слухання ОСОБА_3 досяг повноліття.

          Матері позивачки, відповідачці ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, з них ј частка квартири на підставі свідоцтва  про право власності, виданого відділом приватизації житлового фонду Луганської міської ради 27 травня 1994 року, та ј частка квартири на підставі свідоцтва про право власності в порядку спадкування від 07 грудня 2001 року №1677 /а.с. 31-33/.

Брату позивачки, ОСОБА_3, належить ј частка квартири на підставі свідоцтва  про право власності, виданого відділом приватизації житлового фонду Луганської міської ради 27 травня 1994 року.

Згідно із довідкою  Управління пенсійного фонду в Ленінському районі міста Луганська  від 01 лютого 2011 року, ОСОБА_2 , перебуває на обліку як пенсіонер за вислугою років, як працівник освіти, та отримала  пенсію  за 6 місяців (вересень 2010 року - лютий 2011 року) у сумі 5456,10 гривень, тобто 909 гривень 35 коп. – середній обсяг доходів, а за період серпень 2011 року по січень 2012 року відповідачка отримала дохід у сумі 5335,10 грн., тобто 889 гривень 18 коп. –середній обсяг доходів /а.с.85/.

Згідно із довідкою  Луганської вечірньої (змінної) школи ІІ-ІІІ ступенів, що знаходиться у місті Луганську, по вул. Лянгузова,6, ОСОБА_3 є учнем 11-А класу у 2010/2011 навчальному році, ОСОБА_3 є учнем 12-А класу у 2011/2012 навчальному році, що підтверджується довідкою /а.с. 83/.

Судом встановлено, що 19 січня 2011 року позивачка знялася  з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири, разом із позивачкою вибула її малолітня донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На дату розгляду позивачка  ніде не зареєстрована, проте мешкає  разом з чоловіком та дитиною за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом МКП «Жилсервіс»/а.с.112/.    

Згідно до висновку  органу опіки та піклування виконавчого комітету Артемівської районної у місті Луганську раді від 13 вересня 2011 року, малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнана такою, що користується  правом житла за адресою: АДРЕСА_2, та має належні житлові  умови  /а.с. 134-135/.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №2754/23 від 22.12.2010 року, виділити в натурі ј частки квартири АДРЕСА_1, не є можливим, не порушуючи вимоги будівельних правил: ринкова вартість ј частки квартири АДРЕСА_1 складає 80114 гривень /а.с. 55-66/.

Згідно ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1.   частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2.   річ є неподільною;

3.   спільне володіння і користування майном є неможливим;

4.   таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Згідно ч.2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п. 6 Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок»№7 від 04.10.91 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.92р., № 15 від 25.05.98р. –при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація, розмір якої визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди –судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. В окремих випадках суд може врахувати конкретні обставини справи, і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов’язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов’язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Враховуючи вищевикладене, а також враховуючи визнання позову відповідачкою, суд вважає, що припинення права власності на належну позивачці  1/4 частку спірної квартири АДРЕСА_1 не завдасть істотної шкоди  інтересам відповідачів, та задовольняє позов повністю.

Крім того, згідно ст. 358 ЦК України  право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, оскільки вони не можуть домовитися про порядок володіння та користування спільним майном, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивачки, а саме    припинити право власності позивачки на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1.

Щодо стягнення 80114 гривень, в рахунок компенсації вартості  ј частки  квартири АДРЕСА_1, з відповідачки ОСОБА_2, то суд вираховуючи обставини справи, а саме той факт, що ОСОБА_2 не працює, іншого житла не має, єдиним джерелом  пенсію, має сина ОСОБА_3, який є учнем вечірньої школи, та не має власних джерел доходу, суд частково задовольняє клопотання (заяву) представника відповідачки,  щодо розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ст.. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення може визначити порядок  його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Суд вважає можливим в порядку ст. 217 ЦПК України розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення вартості ј  квартири, враховуючи,  матеріальний стан відповідачки.

Суд вважає обставини, що  підтверджують матеріальний стан відповідачки, до якої направлені вимоги щодо стягнення вартості майна, є обставинами що утруднюють виконання рішення.

Посилання представника позивачки на той факт, що відповідачка поновила шлюбні відносини  із її батьком, разом ведуть господарство, мають спільний родинний бюджет, а також той факт, що позивачка має садівничий будинок, не підтверджені документально та не стосуються  її обов’язку, як співвласниці на компенсацію частки майна іншому власнику.   

Проте суд враховує, що у Акті обстеження житлово-побутових умов складений  Службою в справах дітей Ленінської районної у місті Луганську ради  05 квітня 2011 року, з яким ознайомлена відповідачка,  зазначено, що родина має дохід у 4000  грн. щомісяця /а.с. 98/.

Тому суд частково задовольняє клопотання відповідачки, та  розстрочує виконання судового рішення на 36 місяців 80114 гривень, в рахунок компенсації вартості  ј частки  квартири АДРЕСА_1,  стягуючи щомісячно по 2 225 гривень 00 копійок, з першим платежем у 2 239 гривень 00 копійок, починаючи з дня  винесення рішення.

Також з відповідачки слід стягнути на користь позивачки витрати по сплаті держмита в розмірі 51 гривень, витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., та вартість проведення судової будівельно-технічної експертизи  на підстав у сумі 619 грн. 20 коп. і ст. 88 ЦПК України /а.с. 2,3,55/.

Враховуючи, що позивачкою при поданні  позову не було сплачено  повністю судовий збір, виходячи із ціни позову,  який було визначено після проведеної експертизи, суд стягує різницю у дохід держави із відповідачки, виходячи із вартості ј частки  квартири АДРЕСА_1.   

Керуючись п. 6  Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок»№7 від 04.10.91 року з внесеними змінами, ст. ст. 358, 365 ЦК України, ст.ст.10,11,15,130,174,175,209-210,213-215, 217  ЦПК України, суд, -     

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  за участю третіх осіб: Служба в справах дітей Ленінської районної у місті Луганську ради, Служба в справах дітей Артемівської районної у місті Луганську ради про припинення права власності та стягнення вартості частки майна,- задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) ОСОБА_1  на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1.   

Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) право власності на 1/4 частку  квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1) ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2)  на користь ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) ОСОБА_1 80114 / вісімдесят тисяч сто чотирнадцять/ гривень, в рахунок компенсації вартості  ј частки  квартири АДРЕСА_1, розстрочив виконання рішення на тридцять шість місяців, стягуючи щомісячно  з 11 січня 2012 року по 2 225 гривень 00 копійок, з першим платежем у 2 239 гривень 00 копійок по 11 січня 2015 року –до повного погашення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2  (ІПН НОМЕР_2)  на користь ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) ОСОБА_1  судовий збір  у сумі 51 /п’ятдесят одну/ гривню,  витрати з інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120  /сто двадцять/ гривень, 619  / шістсот дев’ятнадцять/  гривень 20 копійок вартості проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) у дохід держави 750 /сімсот п’ятдесят/ гривень 14 копійок  судового збору.

Вступна та резолютивна частини ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені 11 січня 2012 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особам, які були сторонами по справі, але не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Головуючий: суддя                                                                       Н.О. Кравченко