ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Справа № 1-40 2007 рік

25 липня 2007 року

Вільшанський районний суд Кіровоградської області

в складі:

головуючого - судді:                                                                                   Гольші О.А.

при секретарі:                                                                                              Лалаян А-С.

з участю прокурора:                                                                                   Єрьоменко О.В.

захисника:                                                                                                   ОСОБА_2

потерпілої:                                                                                                   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.  Вільшанка кримінальну справу по обвинуваченню:

- ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця та жителя с Калмазово Вільшанського району Кіровоградської області,  українця,  громадянина України,  з середньою освітою,  одруженого,  пенсіонера,  невійськовозобов'язаного,  несудимого: - за ч.1  ст. 129 КК України,

ВСТАНОВИВ:

- 11 червня 2007 року,  ОСОБА_1,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  в дворі свого домоволодіння,  затіяв з своєю дружиною,  ОСОБА_3,  сварку. Після цього,  підсудний ОСОБА_1,  з метою викликати у ОСОБА_3 побоювання за своє життя,  взяв в праву руку сокиру та демонструючи її,  став наближатись до ОСОБА_3 та висловлюватись,  що її позбавить життя. Потерпіла ОСОБА_3 ,  побоюючись,  що підсудний ОСОБА_1 дійсно її може позбавити життя вибігла з двору домоволодіння та втекла. Своїми діями підсудний ОСОБА_1 викликав у потерпілій ОСОБА_3 реальні підстави побоювання за своє життя та здійснення цієї погрози.

В судовому засіданні підсудний винним себе визнав повністю,  суду пояснив,  що злочин скоїв при вищевказаних обставинах.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні просила суд не засуджувати підсудного ОСОБА_1,  мотивуючи тим,  що примирилась з ним,  вибачила його та вони разом проживають однією сім'єю,  матеріальних збитків та моральної шкоди від скоєного злочину не заподіяно,  цивільний позов по справі вона не заявляла та не бажає заявляти.

Заслухавши підсудного,  його захисника,  потерпілу,  з'ясувавши думку прокурора,  суд вважає за-<можливе провадження по справі закрити,  а підсудного ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності,  за такими підставами.

Судом встановлено.

У відповідності до статті 45 КК України,  особа,  яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості,  звільняється від кримінальної відповідальності,  якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася,  активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Згідно  ст. 12 КК України,  вчинений підсудним ОСОБА_1 злочин за ступенем тяжкості відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості,  він вперше вчинив злочин

невеликої тяжкості та вперше притягується до кримінальної відповідальності,  винним себе визнав повністю,  активно сприяв розкриттю злочину,  щиро розкаявся в скоєному,  просив вибачення в потерпілої. Від скоєного злочину потерпілій не заподіяно ні матеріальних збитків,  ні моральної шкоди. Цивільний позов по справі не заявлений.

Як особа,  підсудний за місцем проживання характеризується посередньо.

На підставі викладеного судом встановлено,  що до підсудного ОСОБА_1 можливо застосувати  ст. 45 КК України,  а провадження по справі закрити у відповідності до п.1 ч.1  ст. 7-1 КПК України.

Керуючись п.1 ч.1  ст. 7-1,  ч.2  ст. 7-2 КПК України,   ст. 45 КК України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності по обвинуваченню за ч.1  ст. 129 КК України у зв'язку з дійовим каяттям та провадження по кримінальній справі закрити.

Речовий доказ: сокиру,  яка знаходиться на зберіганні при справі,  після вступу постанови,  в законну силу - знищити,  як таку,  що не являє собою матеріальної цінності (а.с. 32).

Міру запобіжного заходу: підписку про невиїзд - скасувати.

Постанова може бути оскаржена в Кіровоградський апеляційний суд через Вільшанський районний суд протягом семи діб з дня її проголошення.