Справа № 12-1016/ 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2007 року Голосіївський районний суд м.  Києва в складі

головуючого судді                                                          Антонової Н.В.

при секретарі                                                                   Вороні О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

Сторони по справі перебувають в зареєстрованому шлюбі з 12.09.2003 року. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що одруження виявилось невдалим.  За час перебування у шлюбі між ними виникали непорозуміння. Різні погляди на життя призвели до втрати почуттів. Шлюбні відносини між ними фактично припинилися з серпня місяця 2006 року, подальше сумісне життя, збереження сім'ї і примирення неможливе.

Сторонам по справі надавався двомісячний строк для примирення.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, оскільки вважає, що подальше спільне проживання та збереження сім'ї стали неможливими, разом з тим на запитання суду про підстави для розірвання шлюбу позивач не навів жодної підстави, яку суд мав би вважати за таку, яка перешкоджає спільному проживанню подружжю, крім того, позивач зазначив, що веде з відповідачем спільне господарство, мають спільний бюджет, фактично проживають однією сім'єю як подружжя, і зазначив, що в разі розірвання шлюбу буде продовжувати проживати разом зі своєю дружиною, а подальше спільне проживання не суперечило б його інтересам.

Відповідач в судове засідання з'явилась, позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову. Відповідач суду пояснила, що не вбачає підстав для розірвання шлюбу, оскільки сторони підтримують подружні стосунки, ведуть спільне господарство, мають спільний бюджет, подальше спільне проживання не суперечило б інтересам сторін та їх трьох малолітніх дітей.

Суд вислухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, а також враховуючи інші обставини життя подружжя, вважає, що позов про розірвання шлюбу не підлягає задоволенню в зв'язку з

2

тим, що сторонами не наведено жодної підстави, яка б переконала суд в тому, що подальше спільне життя подружжя суперечило б інтересам одного з них чи їх дітей. Крім того, суд враховує той факт, що кожен з подружжя в судовому засіданні підтвердив, що вони продовжують проживати однією сім'єю, мають спільний бюджет, ведуть спільне господарство. Сторони в судовому засіданні не заявили про своє стійке волевиявлення, спрямоване на припинення шлюбних відносин.

В силу  ст. 112 сімейного Кодексу України, шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них або їх малолітніх дітей.

В судовому засіданні достовірно не встановлено, що сім'я позивача і відповідача повністю розпалася і її збереження не є можливим, що збереження сім'ї суперечило б інтересам подружжя.

Згідно викладеного та керуючись  ст.  ст. 110, 112 Сімейного кодексу України,  ст.  ст. 10, 60, 226 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 доОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.