Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

12 січня 2012 року                                                                                           м. Рівне

   Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області  Коробов О.К.,

             з участю особи, яка подала апеляцію, – ОСОБА_2,

у відкритому  судовому  засіданні розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на  постанову  судді  Радивилівського  районного суду від 14 грудня  2011 року.

          Указаною постановою          

ОСОБА_2,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року  в селі Башарівка Радивилівського  району Рівненської області, житель АДРЕСА_1, заступник директора ТзОВ „Західний соко-оцтовий завод”,  громадянин України,

–притягнутий до  адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41  КУпАП  з накладенням стягнення у виді штрафу в 510 гривень.

          У постанові судді зазначено, що ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону України „Про оплату праці”  і порушив строки виплати заробітної плати працівникам з січня по вересень 2011 року включно. Як стверджує суддя, виплата заробітної плати працівникам „Західного соко-оцтового заводу” за першу половину місяця (якого не зазначено) виплачувалась 22-29  числа, а за другу половину місяця —з 8 по 11 число наступного місяця.

          Які саме дії по невиплаті заробітної плати складають об’єктивну сторону правопорушення,  чи які саме дії зобов’язаний був вчинити ОСОБА_2 і мав можливість вчинити. але не вчинив у постанові суду не вказано.

           В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати постанову судді. На обґрунтування апеляційної скарги він стверджує, що суд неповно і неправильно встановив дійсні обставини справи. А саме: він посилається на те, що  відповідальність за здійснення фінансових операцій  несе директор товариства, який  і має право підпису всіх банківських документів. Отже, його вини (умисної чи необережної) в несвоєчасній виплаті заробітної плати нема. Тому, стверджує апелянт, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Відповідно до письмового трудового договору, пояснює в апеляції ОСОБА_2, на нього покладені лише обов’язки по здійсненню організаційних заходів по процедурі виплати заробітної плати.

          В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу. Він пояснив, що банківські документи для отримання коштів для виплати заробітної плати має право підписувати лише директор товариства. Про це зазначено в трудовому договорі, який з ним укладено (а.с. 26 перший абзац  зворотної сторони аркуша). Отже без рішення директора  і підписання тим банківських документів ніяких заходів до усунення затримки у виплаті заробітної плати він  не міг вжити і не мав для цього можливості.

Ознайомившись із змістом апеляційної скарги,  заслухавши прохання особи, яка її подала, заслухавши пояснення особи, яка складала протокол (головного державного інспектора  праці Територіальної державної інспекції праці у Рівненській області Міщук Н.І.), перевіривши матеріали справи про адміністративний проступок,  суд вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню.

У матеріалах справи відсутні дані для спростування доводів апеляційної скарги. Дійсно при розгляді справи суддя знехтувала вимогами ст. 245 КУпАП про вирішення її в  точній відповідності з законом, із забезпеченням вимоги про всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи. Суд по цій справі не дотримався свого обов’язку  розглядати справи в суворій відповідності до закону. Вимоги статей 245, 280, 283 КУпАП  судом були  повністю проігноровані. Зазначивши в постанові про невизнання ОСОБА_2 вини у вчиненні правопорушення та виклавши його доводи на свій захист суд не навів жодного міркування чи доводу для обґрунтування свого рішення про накладення стягнення. Ні одного доказу на підтвердження обставин, котрі підлягають доказуванню по справі, відповідно до ст. 280 КУпАП суд у постанові не навів.  Будь-яких даних про виконання судом свого обов’язку всебічно, повно і об’єктивно дослідити  обставини справи в  постанові суду та інших матеріалах цієї справи не зафіксовано.

А між тим, як вимагає ст. 280 КУпАП, суд зобов’язаний зокрема, з’ясувати чи винна особа у вчиненні адміністративного правопорушення., тобто чи доведено, що дії, які у даному випадку привели до несвоєчасної виплати  заробітної плати вчиненні саме ОСОБА_2, що ці дії він вчинив умисно (ст.10 КУпАП) чи з необережності (ст. 11 КУпАП).

Як пояснила в апеляційному суді  старший державний інспектор праці Територіальної інспекції Міщук Н.І. з директором підприємства  чи з власниками підприємства вона навіть не зустрічалась, ніяких дій по з’ясуванню  чиї ж винні дії привели до  затримки заробітної плати в певні проміжки часу вона не проводила. Протокол  про адміністративне правопорушення був складений лише з міркувань, що в його письмовому трудовому договорі  (а.с. 12) зазначено, він зобов’язаний „забезпечувати виплату заробітної плати працівникам з коштів, що надходять на рахунок”.  Питання чи міг ОСОБА_2  без підпису банківських документів директором  товариства виконати цей обов’язок і у чому полягала його особиста вина в затримці  виплати зарплати в певні  проміжки часу при складанні протоколу не  з’ясовувалось. Поза увагою як інспектора праці, так і місцевого суду  залишилась необхідність встановлення винної особи.

Відповідно до  ст. 36 Закону України   N 108/95-ВР  від 24 березня 1995 року „Про оплату праці” за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством. Це вимагало від суду  встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні дій ,за які на нього накладене стягнення. Однак суд взагалі не вживав жодних заходів  до  з’ясування, чи дійсно ОСОБА_2, а не два співвласники товариства „Західний соко-оцтовий завод” або його директор є суб’єктами правопорушення, котре полягало в несвоєчасній виплаті заробітної плати  працівникам товариства. Суд не з’ясував за факт якої саме затримки заробітної плати в межах строку, передбаченого ст. 38 КУпАП   має бути притягнена до відповідальності винна особа, коли саме, якій кількості працівників, на яку суму та на який час  була затримана заробітна плата  (враховуючи дії в межах строку притягнення до адміністративної відповідальності). Не з’ясовувалось  судом які саме дії  чи яку бездіяльність  допустив ОСОБА_2, чи саме від нього залежала виплата заробітної плати в строк (а не від власників чи директора), чи усвідомлював він суспільну небезпечність свої дій або бездіяльності та  бажав чи свідомо допускав настання шкідливих наслідків.

Доводи, які виклав в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про те, що  він не мав права підпису банківських документів для виплати заробітної плати і тому не міг вплинути на несвоєчасне підписання таких документів директором чи іншими уповноваженими власниками особами матеріалами справи не спростовуються. Дійсно, як зазначено в письмовому трудовому договорі, він не має права підписувати банківські документи (а.с.12 )

Відповідно до  ст. 38 КУпАП стягнення суд може накласти  не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.  Отже 14 грудня 2011 року суд міг накласти стягнення за правопорушення, які  були вчинені не пізніше 14 вересня  2011 року.  Суд взагалі не з’ясовував:

які  дії чи яка бездіяльність якої саме особи привели до затримки  виплати заробітної плати після 14 вересня 2011 року;

яку саме суму,   яким особам  виплатили із затримкою і на скільки днів.

Нема таких даних і в протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд не звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП  і не містить, як вимагає закон, всіх необхідних даних для розгляду справи. Зокрема, не зазначено місце і час конкретної дії чи бездіяльності  особи, яка привела до несвоєчасної виплати заробітної плати, прізвища та адреси потерпілих, докази для спростування пояснення ОСОБА_2  та для доведення його вини у вчиненні правопорушення. Отримавши протокол, який складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП суд зобов’язаний був повернути його особі, котра його склала, для приведення його у відповідність до вимог закону.

З погляду на викладене, постанова суду від  14 грудня 2011 року не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню. За відсутності у протоколі  та інших матеріалах справи доказів на підтвердження винності ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення провадження по справі підлягає закриттю за  п.1 ст. 247 КУпАП (за відсутністю складу правопорушення).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.ст. 245, 256, 280, 283, 294 КУпАП ,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на  постанову  судді  Радивилівського  районного суду від 14 грудня  2011 року задовольнити.

Постанову  судді   Радивилівського  районного суду від 14 грудня  2011 року про притягнення ОСОБА_2 до  адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41 КУпАП  скасувати, а провадження по справі закрити  за відсутністю  складу правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя                                            (підпис)    

Згідно з оригіналом.                Суддя                                              О.К.Коробов