ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.10.06 р.                                                                               Справа № 16/317                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Продторгресурс” м. Дніпропетровськ

До відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Сузірря” м. Донецьк

Про стягнення  5 692 грн. 73 грн.

          

За участю:

  Представників сторін :          

  від позивача:               Горбатова Г.А. по дор.

  від  відповідача :                  не з’явився

В С Т А Н О В И В:    

          Ухвалою  господарського суду  Донецької  області 21.09.2006р. порушено  провадження  по  справі за  позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Продторгресурс” м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Сузірря” м. Донецьк  про стягнення 5 692 грн. 73 коп.: 5675 грн. 00 коп. – заборгованість за поставлену продукцію, 17 грн. 73 коп. – 3% річних.

          

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні не було надано клопотання про фіксації судового процесу  технічними засобами, в зв’язку з цим фіксація технічними засобами не було здійснено. Крім цього, роз’яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

           В обґрунтування  своїх  вимог позивач  посилається  на  невиконання  відповідачем  своїх  зобов`язань , а  саме  -  не  оплата   продукції в  сумі  5675 грн. 00 коп., наданої згідно накладної № РН-49 від 08.05.06р., довіреності ЯЛЧ 848338 від 08.05.06р., рахунку № СФ-52 від 08.05.06р.

          Відповідач позовні вимоги не визнає, надав відзив на позовну заяву № 02-41/38517 від 12.10.2006р., де вказує, що між сторонами договору не укладалося, а проведена оплата була помилкою бухгалтера.

Згідно   ч.4. ст. 22  ГПК  України  -  позивач  вправі  до  прийняття   рішення   по  справі  змінити  підставу   або  предмет  позову , збільшити розмір  позовних  вимог та  умови дотримання встановленого  порядку досудового врегулювання спору  у  випадках , передбачених ст. 5  цього  Кодексу   в  цій  частині ,  відмовитись від  позову або  зменшити розмір  позовних  вимог.

          

          Позивачем    в порядку  ст. 22  ГПК було надано  заяву від 23.10.06р. б/н згідно якої він зменшує розмір 3% річних та просить стягнути з відповідача 10 грн. 73 коп. – 3% річних, 5675 грн. – суми основного боргу.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

             За досягнутою  між  сторонами  домовленністю представнику відповідача діючого на підставі довіреності ЯЛЧ 848338 від 08.05.06р. було відпушено продукцію (чипси) на підставі накладної № РН-49 від 08.05.2006р. на загальну суму 12 675 грн. 00 коп.

          Позивачем на адресу відповідача було виставлено рахунок № СФ-52 від 08.05.2006р. на суму 12 675 грн. 00 коп.

          Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 7 000 грн., що підтверджується банківськими виписками, де в графі  призначення платежу відповідач вказує, оплата за чипси, згідно видаткової накладної № РН-0000049.  

          Таким чином на момент слухання справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 5 675 грн. 00 коп.

Відповідач посилається на те, що сторонами велися переговори по укладанню договору поставки на придбання чипсів, але договір не укладався, а проведена оплата є помилкою бухгалтера, який здійснив оплату , вважає її оплатою по майбутній поставці (відзив на позовну заяву № 02-41/38517 від 12.10.2006р.)

Відповідач не представив суду письмових доказів того, що оплату було здійснено помилково, відповідно до ст. 33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  заперечень.   

Строк  оплати   щодо    наданої продукції ( чипси )   згідно накладної № РН-49 та рахунку № СФ-52 не встановлено.

          Згідно  ст. 530  ЦК України ,  якщо  строк  виконання  зобов`язань  не  встановлен  або  визначен  моментом   витребування ,  кредитор  вправі вимагати   виконання,  а  боржник   вправі здійснити виконання  у  семиденний  строк  з  дня  пред`явлення  вимоги  кредитором.

          09.08.2006р.   позивачем    на  адресу  відповідача    була  направлена  претензія-вимога №1 з  вимогою  в  семиденний  строк  погасити  утворену  заборгованість у сумі 6175 грн.

25.08.2006р. відповідачем на адресу позивача було направлено відповідь на претензію-вимогу № 188, де відповідач вказіє, що претензія не оформлена належним чином тому залишена без розгляду.

06.09.2006р. позивачем на адресу відповідача в друге було направлено претензію №2 з вимогою  в  семиденний  строк  погасити  утворену  заборгованість у сумі 5675 грн., яка   зі  сторони  відповідача    була    залишена  без      відповіді   та  задоволення .

          В  порушення  вимог  відповідач за отриманий товар (папір с/к) повністю не розрахувався .

          Таким  чином ,  між сторонами  утворилась  заборгованість в сумі  5675 грн. 00 коп.

           Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу у сумі 5675 грн. 00 коп., в зв’язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання  на  вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно  ст.  625 ЦК України   на   відповідача  нараховані  3 %  річних  в  сумі 10 грн. 73  коп., розрахунок яких обгрунтований та  підлягають   задоволенню .

Відповідно до ст.526  ЦК України зобов`язання   повинні  виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно  до ст. 49 п. 2.  ГПК  України  Господарський  суд  судові  витрати  покладає , у  спорах , що  виникають  при  виконанні  договорів  та  з  інших  підстав, - на  сторони  (  відповідачів)  пропорційно  розміру  задоволених вимог.

               

              Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст.ст. 526 – 532 , 601 ЦК України, і керуючись ст.33, 34, 43, ст. 49, 82-85 ГПК України,-      

                         

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Продторгресурс”                      м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Сузірря” м. Донецьк задовольнити повністю   .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Сузірря” м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Продторгресурс” м. Дніпропетровськ  – 5675 грн. 00 коп.    – основного  боргу,  10 грн. 73 коп – 3% річних, 102 грн. 00 коп. - витрати по сплаті держмита, 118 грн. 00    коп.  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

          

Суддя                                                                         Манжур В.В.