Справа № 2 - 108 /12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

      12 січня 2012 року.                                           

Алчевський міський суд Луганської області в складі :

          головуючого - судді Карпенка С.Ф.

                   при секретарі   Тутовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Алчевськ справу за позовом ПАТ комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за  кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ комерційний банк „ПриватБанк” про визнання кредитного договору недійсним,

                                                                  В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до суду з первісним позовом, посилаючись на слідуючи обставини.

Відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем ОСОБА_2 договір № б/н від 19.04.2007 року та отримав від позивача кредит у сумі 7000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, відповідач зобов’язання за вказаним кредитним договором в повному обсязі не виконує та станом на 30.09.2011 року   шення заборгованосты,а взятия под стражую и объявить на него розыск.ит необходимым ранее избраную иску о невыездемає заборгованість на суму 17837 грн. 06 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 6947 грн. 25 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 8564 грн. 24 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 1000 грн. 00 коп., а також 500  грн. 00 коп. –штраф (фіксована частина), 825 грн. 57 коп. –штраф (процентна складова).

У зв’язку з невиконанням зобов’язань за вказаним кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17837 грн. 06 коп., а також судові витрати у вигляді оплати судового збору в сумі 188 грн. 20 коп.

Відповідач ОСОБА_1, заперечуючи проти первісного позову,  звернувся до суду з зустрічним позовом, посилаючись на те, що вважає укладений договір кредиту недійсним, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк»при укладанні договору навмисно ввів його в оману, щодо обставин, які мають істотне значення.

           ОСОБА_1 вважає, що підписання кредитного договору стало наслідком порушень законодавства та його прав, як споживача зі сторони ПАТ КБ „ПриватБанк”, вважає, що перед укладенням кредитного договору кредитор повинен у письмовій формі ознайомити його про: особу та місцезнаходження кредитора; ціль на яку кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; форми кредитування з описом різниці між ними, в тому числі між обов’язками споживача; тип процентної ставки; суму на яку кредит може бути виданий; орієнтовану совокупну вартість кредиту (у процентному значенні та у грошовому значенні) з урахуванням процентної ставки за кредитом и вартістю всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінщика, тощо), зв’язаних з отриманням кредиту та укладанням споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути отриманий; варіанти повернення кредиту, у тому числі кількість платежів, їх частоту та об’єми; можливість дострокового повернення кредиту та умови цього; необхідність здійснення оцінки майна та ким вона проводиться. Просив відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити, визнати недійсним спірний кредитний договір від 19 квітня 2007 року.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк»у судове засідання не з’явився,  надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю, первісний  позов підтримав, а також письмові заперечення проти зустрічного позову, який не визнаний.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк»при укладанні 19 квітня 2007 року  кредитного договору  навмисно ввів його в оману, щодо обставин, які мають істотне значення.  Зустрічний позов підтримав у судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд визнає первісний позов  таким, що підлягає задоволенню,  зустрічний задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

            Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти  (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

            Факт укладання кредитного договору № б/н від 19 квітня 2007 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк»та відповідачем ОСОБА_1 підтверджується відповідною заявою (а.с.7) та умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 8-9  ).

           Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.ст. 3 та 627 ЦКУ. Свобода договору включає в себе й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

          ОСОБА_1  звернувся до банку з проханням про видачу кредиту в обумовленому розмірі, з свого боку банком його потреби було задоволено та надано кредитні кошти.

          Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, а його форма та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України.

          Згідно ст. 526, 527, 530 ЦКУ зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

До справи долучено копію розрахунку заборгованості ОСОБА_1 (а.с.3-6 ), згідно якого видно, що  станом на 30.09.2011 року він   шення заборгованосты,а взятия под стражую и объявить на него розыск.ит необходимым ранее избраную иску о невыездемає заборгованість на суму 17837 грн. 06 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 6947 грн. 25 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 8564 грн. 24 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 1000 грн. 00 коп., а також 500  грн. 00 коп. –штраф (фіксована частина), 825 грн. 57 коп. –штраф (процентна складова).

Це ж підтверджено рухом по рахунку ( а.с. 28-36) з доданим витягом (а.с.37), згідно яких видно, що відповідач ОСОБА_1, який отримав кредитні кошти, здійснював користування платіжною карткою, частково виконував свої зобов'язання по поверненню кредиту, однак перестав своєчасно сплачувати банку відповідні суми боргу, порушив умови кредитного договору, а відповідно до кредитного договору, банк має право вимагати повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки, як що позичальник порушував будь-які умови цього договору, а так як відповідачем умови цього договору були порушені, відповідач свої зобов’язання належним чином, згідно до вимог ст.526 ЦК України не виконує, а тому суд знаходить за потрібне стягнути з відповідача суму заборгованості перед банком в сумі    грн.    коп., а також понесені позивачем судові витрати на суму 188 грн.20 коп. (а.с.1).

          Суд визнає, що зустрічний позов ОСОБА_1 необґрунтований, у зв’язку з чим повинно відмовити у задоволенні вимог за зустрічним позовом. Так, судом з’ясовано, що   в період укладання договору ОСОБА_1 погоджувався із всіма умовами укладеного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк», про що свідчать підпис в заяві  позичальника з текстом: «Я ознайомлений та згоден з умовами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку , які були надані мені для ознайомлення у письмовій формі. Своїм підписом я підтверджую факт отримання мною повної інформації про умови надання кредитування в «ПриватБанку», а також його місцезнаходження. Я    даю згоду не те, що ця Заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я підтверджую, що вся надана мною інформація є вірною. Зобов'язуюсь про всі зміни повідомляти банк не пізніше 15 днів від моменту їх виникнення.”

           Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
             Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

          Істотними є ті умови договору, які визнанні такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією із сторін повинно бути досягнуто згоди.

          Відповідно до умов договору, позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7000,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, цей договір містить всі істотні умови необхідні для його укладення, зміст умов даного договору є чітким та зрозумілим для сторін, договір підписаний Відповідачем та Банком.

          Про згоду ОСОБА_1 з умовами договору свідчить той факт, що він протягом деякого часу здійснював  погашення заборгованості за договором.

    Відповідно до п.10 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів”, якщо кредитодавець згідно із договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі : 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту ; 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

           Визнаються такими, що не є дійсними  посилання ОСОБА_1  відносно порушень банком  п.2.ст.11, Закону України «Про захист прав споживачів».

          Так, місцезнаходження кредитодавця повідомлялося ОСОБА_1 В анкеті-заяві  вказана відмітка банку, що адреса ЗАТ КБ “ПриватБанк”, 49094, м.Дніпропетровськ, вул Набережна Перемоги, 50.

          Стосовно мети ,форми, умови, процентної ставки, суми кредиту, строку, та ін., з’ясовано, що в анкеті-заяві вказано що кредитна картка, а саме карта GOLD , з кредитним лімітом 7000,00 грн., процентна ставка складає 30% на рік, термін дії відповідає дії карти, порядок погашення заборгованості : щомісячними платежами у розмірі 7% від суми боргу. Погашення заборгованості по ОСОБА_2 ліміту може здійснюватися  як шляхом внесення коштів на картку клієнтом, так і списанням банком коштів с іншої  карти, якщо така є.

          Не відповідають дійсності посилання ОСОБА_1 про порушення ст.230 ЦК України. Так, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №9, від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним» п.19 передбачено, що відповідно до ст.ст.229 - 233 ЦК України правочин, вчинений  під  впливом  помилки,  обману,  насильства,  зловмисної домовленості представника однієї сторони  з  другою  стороною  або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, що передбачено ст.229 ЦК України, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа  на  підтвердження  своїх  вимог  про   визнання   правочину недійсним  повинна довести,  що така помилка дійсно мала місце,  а також що вона має істотне значення. Не є  помилкою  щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів  у  її  використанні,  що  сталося  після виконання  хоча  б  однією  зі  сторін зобов'язань,  які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Немає  правового  значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок  власного  недбальства,  незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою  для визнання правочину недійсним.

            В момент укладання данного правочину сторонами були додержані всі необхідні умови, про що свідчать підписи сторін на анкеті-заяві, а тому стороною позичальника невірно тлумачиться зміст ст. 236 ЦК України. Суд звертає увагу на те, що позичальник порушив свої зобов’язання про надання банку інформації про себе, стороною позичальника не заперечується факт зміни ним свого місця проживання, що підтверджено і документами, в тому числі нотаріально посвідченою довіреністю ( а.с. 42), де вказано, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2, в той час як на момент укладання договору кредиту він мешкав за адресою АДРЕСА_1.  

    Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовґязана доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

           Сукупність наведеного дає підстави суду визначити, що визнання недійсним кредитного договору  за зустрічним позовом неможливе, оскільки позивачем не доведено, що ПАТ КБ «ПриватБанк»при укладанні договору навмисно ввів його в оману, щодо обставин, які мають істотне значення.

         Вимагання позикодавця на повернення заборгованості обгрунтоване.

Керуючись ст.10-11,60, 79-81 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 205, 215-216, 229-230, 526-527, 530,536,546-548, 1050,1054 ЦК України, ст.ст. 11, 19 Закону України «Про захист прав споживача», суд, -

                                                В И Р І Ш И В :

Позов  ПАТ комерційний банк „ПриватБанк”  до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зе  кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,  на користь ПАТ комерційний банк „ПриватБанк” код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 квітня 2007 року в сумі 17837 грн. 06 коп.,

Стягнути з ОСОБА_1, на користь ПАТ комерційний банк „ПриватБанк” код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 64993919400001, МФО 305299 судові витрати за оплату  судового збору- 188 грн. 20 коп.

          В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору  відмовити,  у зв’язку з необґрунтованістю.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Алчевський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                                          Карпенко С.Ф.