ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
"03" січня 2012 р. Справа № 5027/1350/2011
За позовом публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка”, м. Чернівці
про стягнення заборгованості –19 763 653,25 грн.
Суддя Гурин М.О.
Представники:
від позивача –ОСОБА_1 –представник за довіреністю від 14.07.2011 р., ОСОБА_2. –представник за довіреністю від 24.11.2011 р.
від відповідача –ОСОБА_3 –представник за довіреністю від 12.10.2011р.
СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” про стягнення заборгованості за договором невідновлюваної кредитної лінії № 34 на загальну суму 19 347 226,04 грн., у тому числі: заборгованість за простроченими процентами - 10 875 059,54 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів (подвійна облікова ставка НБУ) -978 096,07 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (подвійна облікова ставка НБУ) - 4 689 917,81грн.; відшкодування 3% річних (згідно ст.. 625 ЦК України) - 1 096 792,05 грн.; втрати від інфляції (згідно ст.. 625 ЦК України) - 1 707 360,58 грн.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.12.2011 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 14.12.2011 р.
14.12.2011 р. господарським судом Чернівецької області отримано клопотання представника позивача про збільшення позовних вимог згідно якого, просить прийняти рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” на користь публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 34 від 30.10.2007р., яка станом на 02.12.11. складає 19 763 653 гривні 25 коп.
Крім того, 14.12.2011 р. представником позивача подано заяву про забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України в якій просить накласти арешт на грошові кошти в межах суми позову в розмірі 19 347 226,04 грн., що знаходяться на рахунках, відкритих у банках згідно переліку який значиться в заяві, а також на рахунках в інших банках, виявлених державним виконавцем у порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, вказуючи при цьому на те, що відповідач зарекомендував себе як недобросовісний боржник , в добровільному порядку кредит не погашає, а невжиття заходів забезпечення позову дасть можливість відповідачу з метою уникнення стягнення заборгованості, здійснити відчуження своїх активів (майна) та коштів, що зробить неможливим виконання рішення суду.
У судовому засіданні 14.12.2011 р., після початку розгляду справи по суті, за клопотанням представника відповідача мотивованим необхідністю підготовки відзиву на позов та письмових заперечень на заяву про забезпечення позову проти задоволення якого не заперечував представник позивача оголошено перерву до 22.12.2011 р.
У судовому засіданні 22.12.2011 р. представники позивача збільшені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити заяву про забезпечення позову та винести рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, надали суду довідки банківських установ, які свідчать, на думку позивача, про те, що відповідач виводить свої грошові активи з даних рахунків.
Представник відповідача надав відзив на позов. Також представником відповідача подано заперечення на заяву про забезпечення позову в якій він просить в задоволені поданої Позивачем заяви про забезпечення позову відмовити вказуючи при цьому на те, що в поданій заяві, позивач обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, виходять виключно з власних, нічим не підтверджених припущень, забуваючи, що згідно зі ст. 66 ГПК такі припущення мають бути обґрунтовані, а саме підкріплені доказами наявності фактичних, отже, реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішень господарського суду в майбутньому. Крім того, в забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливають як з цього Кредитного договору, так і договору відновлюваної кредитної лінії №34 від 30.07.2011 року, Відповідач надав, а Позивач прийняв в іпотеку Позивачу ряд нерухомого майна, а саме: торговельний зал №1; міні завод, нежилі будівлі, що знаходяться в завершальній стадії реконструкції - Виставковий зал, Гіпермаркет будівельних матеріалів; торговельний зал №2; торговельний зал №3 торговельний зал №4 з розважальним залом. (Копії договорів іпотеки знаходяться в матеріалах справи). Надане в іпотеку майно забезпечує виконання позичальником (тобто Відповідачем) зобов’язань за кредитними договорами №34 від 30.10.2007 року та №46 від 13.05.2008 року. Умови зберігання, використання і охорони забезпечують можливість функціонування цього майна згідно з його цільовим призначенням, що підтверджується актом перевірки заставленого майна, складеного за результатами його перевірки представниками Позивача та Відповідача 12.12.2011 р. Крім того, в результаті проведення товариством з обмеженою відповідальністю “Оцінка-інформ” незалежної оцінки частини об’єктів нерухомого майна, яке знаходиться в іпотеці, а саме торговельних залів №1, №2, №3, №4 станом на 12.12.2012 року загальна вартість тільки цих об’єктів становить 907 992 020,00 грн., що перевищує майже в два рази суму заявлених Позивачем вимог до стягнення по всім кредитним договорам. При цьому представником відповідача надано копії даних звітів.
Також відповідач звертає увагу суду, що накладення арешту на рахунки товариства призведе до неможливості проведення ними розрахунків з контрагентами за поставлені ними будівельні матеріали. Один із основних видів господарської діяльності є оптова торгівля будівельними матеріалами. У випадку накладення арешту на рахунки буде припинений основний вид господарської діяльності товариства, а отже і надходження грошових коштів, які в першу чергу направляються на виплату заробітної плати працівникам товариства, сплати загальнообов'язкових платежів та податків, а також на забезпечення функціонування торговельно-виставкового комплексу. Таким чином, відповідач вказує, що вони будуть вимушені звільнити всіх працівників товариства (а це більше 350 осіб), зупинити торговельно-виставковий комплекс, де на даний час орендують торгові площі більше ста орендарів, які також будуть вимушені зупинити свою діяльність та нести відповідні збитки. Крім того, у випадку зупинки торговельно-виставкового комплексу подальший його запуск майже неможливий, а якщо й можливий то тільки з великими затратами. При цьому представником відповідача надано копії даних звітів.
Представниками позивача подано пояснення на заперечення на заяву про забезпечення позову та на відзив на позовну заяву, які надані ТОВ “Боянівка” в яких вказує, що у відзиві на позовну заяву ТОВ “Боянівка” зазначає, що AT “Ощадбанк” нібито невірно здійснений розрахунок заборгованості однак, між AT “Ощадбанк” та ТОВ “Боянівка” 02.12.11 р. були укладені додаткові угоди до генерального кредитного договору № 45 від 13.05.08. та Кредитного договору, де сторони станом на 02.12.11. зафіксували заборгованість по процентам та штрафним санкціям в розмірі 19 763 653,25 грн. Вказані додаткові угоди підписані уповноважені особами сторін, скріплені печатками, на даний час дійсні, відповідачем не оскаржуються. Враховуючи викладене, вважають доводи представника відповідача про нібито невірний розрахунок заборгованості такими, що не слід приймати до уваги. Що ж до заперечень відповідача відносно накладення арешту на рахунки повідомляють наступне. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що позивач не навів достатньо обґрунтованих припущень про можливість зникнення коштів. В обґрунтування припущень щодо можливості зникнення коштів позивач надав суду довідки з AT “Ощадбанк” та ПАТ “Укрсоцбанк” про обороти по рахункам, з яких вбачається, що за останні місяці відповідач припинив обороти по рахункам у зазначених банках, що може свідчити про початок виводу активів відповідача.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 22.12.2011 р. прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 03 січня 2012 року о 11 год. 45 хв. за участю представників сторін, відкладено розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову у судовому засіданні на 03 січня 2012 року о 11 год. 45 хв.
У судовому засіданні 03.01.2012 р. представники позивача просили задовольнити заяву про забезпечення позову.
Представник відповідача заперечував проти задоволення даної заяви.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд не знайшов підстав для його задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Господарський суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, а також із власної ініціативи.
У роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. №02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Майнові права - суб'єктивні права учасників правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також із матеріальними (майновими) вимогами, що виникають між учасниками цивільного обігу з приводу розподілу цього майна та обміну (товарами, послугами, виконаними роботами, грошима, цінними паперами тощо).
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. №02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять:
а) факти про наявність у боржника - відповідача майна (зокрема, грошових сум, цінних паперів тощо), або наявність такого майна, що належить боржнику, в інших осіб;
б) ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 12.12.2006 р. №01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” звертає увагу господарських судів на таке: відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладання арешту на кошти. Арешт на майно треба застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливо. У спорі про право власності на майно чи витребування майна з чужого незаконного володіння належить застосовувати арешт на спірне майно. У негаторному позові слід застосовувати заборону вчиняти певні дії.
У даній справі предметом спору є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” на користь публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 34 від 30.10.2007р., яка станом на 02.12.11. складає 19 763 653 гривні 25 коп.
Представник позивача в поданій заяві про забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України просить накласти арешт на грошові кошти в межах суми позову в розмірі 19 347 226,04 грн., що знаходяться на рахунках, відкритих у банках згідно переліку який значиться в заяві, а також на рахунках в інших банках, виявлених державним виконавцем у порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”. Як доказ відчуження активів боржником, позивач посилається на довідки ПАТ “Укрсоцбанк”, AT “Ощадбанк” та ЧОД АТ “Райффайзен банк Аваль” згідно яких, кошти на рахунках ТзОВ “Боянівка” відсутні.
Поряд з цим, згідно наданої представником відповідача довідки ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” №071-07/1333 та довідки про рух коштів за період з 01.01.2011 р. по 30.11.2011 р. вбачається, що у відповідача є кошти на рахунках.
Крім того, в забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливають як з цього Кредитного договору, так і договору невідновлюваної кредитної лінії №46 від 13.05.2008 року, Відповідач надав, а Позивач прийняв в іпотеку ряд нерухомого майна, а саме: торговельний зал №1; міні завод, нежилі будівлі, що знаходяться в завершальній стадії реконструкції - Виставковий зал, Гіпермаркет будівельних матеріалів; торговельний зал №2; торговельний зал №3 торговельний зал №4 з розважальним залом. На іпотечне майно, яке надано в іпотеку банку, вчинені виконавчі написи нотаріуса для задоволення вимог позивача по основній сумі боргу (тіло кредиту) в сумі 44 млн. грн. та 277 890 863,60 грн. відповідно для погашення заборгованості за кредитними договорами № 34 та № 46.
З наданих представником відповідача звітів по результатам проведення товариством з обмеженою відповідальністю “Оцінка-інформ” незалежної оцінки частини об’єктів нерухомого майна, яке знаходиться в іпотеці, а саме торговельних залів №1, №2, №3, №4 станом на 12.12.2012 року, вбачається, що загальна вартість цих об’єктів становить 907 992 020,00 грн.
Однак, суд вказує, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову та основною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Позивачем не доводиться інша вартість нерухомого майна, яке знаходиться в іпотеці крім тої яка міститься в звітах про оцінку майна та не надано жодного доказу у підтвердження того, що за наслідками виконавчого провадження по реалізації іпотечного майна на підставі виконавчих написів, коштів від реалізації вищезазначеного майна буде недостатньо для погашення відповідачем всіх боргів перед позивачем. Також, відсутні докази у підтвердження того, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Суддя М.О. Гурин