Справа № 3-9760/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2011 року
м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Дячук С.І., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника – ОСОБА_3., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли від ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва, стосовно
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Росії, громадянина України, з вищою освітою, директора ТОВ «РЕНТАЛ ГРУП» (далі – ТОВ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, -
звинуваченої у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
Як вбачає з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 притягується до відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП за порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи, а саме: у період 2008-2010рр. на ТОВ було порушено встановлені (пп. 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб») строки перерахування податку на доходи фізичних осіб; в порушення вимог пп. 8.1.2 ст. 8, пп. 9.12.2 ст. 9, пп. «а» пп. 17.2 ст. 17, пп. «а» пп. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» на ТОВ занижено зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 16 078 грн. 36 коп. (за 2008р. – 2 634,75 грн., за 2009р. – 4231,13 грн., за 2010р. – 9212,48 грн.).
ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за наведених вище обставин не визнав і пояснив, що дійсно вказані порушення на підприємстві мали місце, проте він не може нести відповідальність за цими фактками, оскільки був призначений на посаду директора ТОВ лише з 01 листопада 2010 року.
Згідно з витягом протоколу зборів учасників ТОВ від 26 жовтня 2010 року ОСОБА_2 дійсно був призначений на посаду директора ТОВ лише з 1 листопада 2010 року. Відтак він не може нести відповідальність за порушення, допущені іншими особами.
За таких обставин, вирішуючи дану справу тільки в межах висунутого звинуваченння, суд вважає, що в діях саме ЧУГАЯ відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, а тому справа в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адімністративного правопорушення.
Як вбачає з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 також притягується до відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП за порушення встановленого порядку ведення податкового обліку.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 завищив від’ємне значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток за 2008 р. в сумі 125 000 грн., за 2009 р. в сумі 255 500 грн., чим були порушені правила п. 5.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
В обґрунтування даного порушення в протоколі вказується на те, що ОСОБА_2 не було надано доказових матеріалів щодо доведення зв’язку отриманих ТОВ послуг консультативного та юридичного характеру від ФОП «ОСОБА_4» та ФОП «ОСОБА_5» із господарською діяльністю ТОВ, в актах виконаних робіт не розкрито суті наданих послуг та їх обсяг.
ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнала і пояснила, що вказані порушення відбувалися до його призначення на посаду директора ТОВ.
Дослідивши матеріали справи в цій частині, суд вважає встановленим наступне.
Згідно з вимогами пп. 5.3.9 ст. 5 чинного на той час Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат не належать витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. Дана заборонна норма має імперативний характер і не підлягає розширювальному тлумаченню.
Як було безспірно встановлено в Акті, ТОВ у встановленому порядку укладало відповідні договори з ФОП «ОСОБА_4» та ФОП «ОСОБА_5» про надання останніми послуг. Ці договори недійсними не визнавалися, на їх виконання укладалися відповідні акти виконаних робіт. Зазначені фінансові операції були належно відображені у проводках бухгалтерського обліку, що підтверджені наявними на час перевірки розрахунковими та платіжними документами, а також віднесені до валових витрат у встановленому порядку на підставі відповідних актів ТОВ. Розрахункові і платіжні документи суворо уніфіковані, мають стандартну форму, встановлений набір реквізитів – іншого в результаті перевірки не встановлено.
Господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу, в тому числі і в нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Договірні відносини ТОВ з ФОП «ОСОБА_4» та ФОП «ОСОБА_5» відповідають всім ознакам господарської діяльності, іншого в протоколі про адміністративне правопорушення та матеріалах справи не доведено. ДПІ не подало доказів, того, що вказані послуги придбавалися ТОВ не для здійснення своєї господарської діяльності, тобто укладені угоди були удавані або в іншій спосіб суперечили Закону.
Частина перша ст. 163-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, натомість відповідальності за економічну недоцільність тієї чи іншої господарської операції цією нормою не передбачено.
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним, що за вказаним епізодом в діях ЧУГАЯ відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. При цьому суд приймає до уваги і час, з якого ОСОБА_2 виконує обов’язки директора ТОВ, а відтак не може нести відповідальність за дії своїх попередників на посаді.
Крім того, ОСОБА_2, як посадова особа, також притягується до відповідальності за завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток за 2 кв. 2011 р. в сумі 3 993 007 грн.
В обґрунтування даного порушення в протоколі вказується на те, що ТОВ безпідставно і в порушення п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до складу витрат ІІ кварталу 2011 р. віднесло від’ємне значення об’єкта оподаткування за 2010 р.
ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнала і пояснила, що податкова інспекція неправильно витлумачила Закон.
Дослідивши всі матеріали справи, суд вважає встановленим, що звинувачення в цій частині ґрунтується на помилковому тлумаченні законодавства у сфері оподаткування прибутку підприємств.
Згідно з п. п. 1 та 2 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III, який набрав чинності лише з 1 квітня 2011 року, з цієї дати відповідно втратив свою чинність і Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з правилами ст. 6, п. 16.4 ст. 16, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які діяли до 1 квітня 2011 року, якщо об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року мав від’ємне значення об’єкта оподаткування, сума такого від’ємного значення підлягала включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснювався з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року. Платники податку подавали до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів. У 2011 році від’ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягали включенню до складу валових витрат без обмежень.
Що ж стосується п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то ним встановлюються особливості застосування п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу лише у 2011 році і починаючи з 1 квітня, отже ці правила застосуються, починаючи з формування розміру від’ємного значення у витратах ІІ календарного кварталу 2011 року за підсумками І кварталу 2011 року, натомість податковий режим прибутку підприємств протягом І кварталу 2011 року визначався на підставі саме Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним, що і за вказаним епізодом в діях ЧУГАЯ відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Оскільки, як це випливає з Акту (арк. 23 Акту), звинувачення ЧУГАЯ у заниженні податку на прибуток протягом 2010 та 2011 років на загальну суму 286 310 грн. ґрунтувалося виключно на порушеннях нею п. 5.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд визнає недоведеним звинувачення і в цій частині.
Враховуючи все викладене, суд вважає, що в діях ЧУГАЯ відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163–1 та ч. 1 ст. 163–4 КУпАП, а тому справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи все викладене, керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 221, 279, 283, 284, 285 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю складу адімінстративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена або на неї може бути внесено протест прокурора до апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СУДДЯ: С.І. ДЯЧУК