Справа № 3-9634/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Дячук С.І., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли від ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва, стосовно
ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шостка Сумської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, головного бухгалтера ЗАТ «НВО «Практика» (далі – ЗАТ), незаміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, -
звинуваченої у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1, будучи головним бухгалтером ЗАТ, тобто посадовою особою, яка несе відповідальність за фінансово-господарьку діяльність ЗАТ, протягом 2009-2010 років порушила встановлений порядок веденння податкового обліку, а саме вимоги пп. 4.1.6 ст. 4, пп. 5.4.8, 5.4.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (далі – Закон), внаслідок чого було занижено податок на прибуток ЗАТ за 2009 та 2010 роки.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за наведених вище обставин визнала і пояснила, що у своїй службовій діяльності керується вимогами законів України, вказані порушення допустилда у зв’язку із завнтаженням по роботі.
Крім власне показів ОСОБА_1 її вина у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю інших досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, Акті «Про результати документальної планової виїзної перевірки…» від 06 вересня 2011 року (далі –Акт) в частині службового становища ОСОБА_1 на ЗАТ як головного бухгалтера.
Крім того, як вбачається з дослідженого в судовому засіданні Акту: а) з порушенням вимог пп. 4.1.6 ст. 4 Закону на ЗАТ було занижено у 2009 році задекларовані показники у рядку 01.6 Декларації «Інші доходи» на загальну суму 200 000 грн., оскільки фактично на вказану суму не було проведено розрахунку із контрагентом – ТОВ «Ферум М», яке було ліквідоване у встановленому порядку у грудні 2008 року; б) на ЗАТ безпідставно було віднесено протягом 2009 та 2010 років до складу валових витрат 174 757 грн., оскільки 50 % витрат на придбання ПММ для легкових автомобілей не включаються до складу валових витрат згідно з вимогами пп. 5.4.10 ст. 5 Закону, що в цілому як наслідок призвело до заниження податку на прибуток ЗАТ за 2009 та 2010 роки відповідно.
За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 порушила встановлений Законом порядок ведення податкового обліку, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 також притягається до відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП за те, що в порушення вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року за травень 2010 року на ЗАТ було завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 204 698 грн., яка була сплачена постачальнику товарів ТОВ «Старфестум».
Обгрунтування підстав вказаного порушення наведено на арк. №№ 37-40 та п. 2 висновків Акту, при цьому звинувачення грунтується на факті неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Старфестум» у зв’язку із порушення щодо останнього провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відповідальність за цією статтею настає не за сам факт, припустити навіть, і завищення службовими особами підприємства бюджетного відшкодування ПДВ, а виключно за вчинення (невчинення) ними дій, перелік, яких вичерпно наведено у диспозиції зазначеної статі Закону і суть яких полягає у порушенні порядку ведення податкового обліку.
Натомість матеріалами справи в судоуому засіданні безспірно встановлено і ці факти підтверджені висновками фахівців, які склали Акт, фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із данними первинних документів ЗАТ, що підтверджують факт оплати платником товарів по ТОВ «Старфестум», загальна сума ПДВ дійсно складає 204 698 грн. 58 коп. При цьому, будь-яких обставин, які могли б вказувати на те, що при цьому відповідальними особами ЗАТ були порушені конкретні правила ведення податкового обліку, матеріали справи не містять взагалі.
Та лише обставина, що належно розрахований, задокументований, підтверджений та оформлений у встановленій формі розрахунок бюджетного відшкодування ПДВ для ЗАТ, не може бути підтверджено з незалежних від ЗАТ причин шляхом проведення зустрічної звірки із ТОВ «Старфестум», не може вказувати на те, що відповідними посадовими особами ЗАТ було порушено в якійсь спосіб порядок ведення податкового обліку на своєму підприємстві – ЗАТ.
За таких обставин, суд вважає за необхідне виключити із звинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП вказаний епізод порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року, як такий, що не знайшов свого підтвердження.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 також притягається до відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП у зв’язку з тим, що в порушення вимог пп. «г» пп. 4.2.9 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 ст. 8, пп. «а» п. 17.1 ст. 17, пп. «а» п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року на підприємстві у 2010 році було занижено податок з доходів фізичних осіб у на суму 15 890 грн.
Обгрунтування підстав вказаного порушення наведено у п. 3 висновків до Акту, а їх розшифровка з деталізацією порушень конкретних норм спеціального законодавства – у п. 3.3.11.3 цього ж Акту. Зокрема у п. 3.3.11.3 Акту вказано, що заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 15 890 грн. утворилося внаслідок організації відряження працівників ЗАТ за кордон в порушення вимог пп. 1.1 п. 1 Розділу ІІ Інструкції від 13 березня 1998 року № 59 «Про службові відрядження в межах України та за кордон».
Разом з тим, Інструкція від 13 березня 1998 року № 59 «Про службові відрядження в межах України та за кордон» поширюється виключно на службове відрядження, яким визнається (п. 1 Розділ І) поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів. Натомість, в матерілах справи дані про те, що ЗАТ належить саме до таких органів, підприємств, установ та організацій, відсутні.
Отже, в Акті зроблено хибний висновок про порушення керівництвом ЗАТ п.п. 1.1 п. 1 Розділу ІІ Інструкції від 13 березня 1998 року № 59 «Про службові відрядження в межах України та за кордон», до того ж Розділ ІІ вказаної Інструкції взагалі не регулює питань відрядження за кордон, оскільки поширюється на службові відрядження виключно в межах України.
Що ж стосується посилання в цій частині звинувачення на норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», то вони носять лише формальний характер, оскільки не визначають суті правопорушення (не визначають норм відшкодування витрат на відрядження тощо), а регулюють лише загальні питання щодо підстав, порядку, умов, за яких податок нараховується та утримується загалом, та відповідальних за це осіб.
Крім того, в цій частині висунуте звинувачення ОСОБА_1 не можна визнати і визначеним, адже в протоколі про адмінправопорушення їй не ставиться у вину жодної дії, вичерпний перелік яких наведено в диспозиції ч. 1 ст. 163-4 КУпАП як обов’язкової ознаки об’єктивної сторони адміністративно караного порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб.
Тлумачачи за таких обставин всі сумніви на користь особи, яка притягається до юридичної відповідальності (ч. 3 ст. 62 Конституції України), і за відсутності інших даних суд вважає, що наявними матерілами справи не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передабченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, а тому в цій частині справа також підлягає закриттю за відсутнію в її діях складу даного адімінстративного правопорушення.
Вирішуючи питання про відповідальність ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП в частині доведеного звинувачення, суд бере до уваги те, що згідно із п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Враховуючи все викладене, а також приймаючи до уваги, що з дня скоєння правопорушення пройшло більше, як три місяці, керуючись п.п. 1 та 7 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 221, 279, 283, 284, 285 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю складу адімінстративного правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП в зв’язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена або на неї може бути внесено протест прокурора до апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СУДДЯ: С.І. ДЯЧУК