Справа №22-ц-2290/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко
Категорія - 26 Суддя-доповідач - Левченко
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Левченко Т. А.,
суддів - Рибалки В. Г., Смирнової Т. В.,
за участю секретаря - Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 листопада
2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням суду від 10 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 5000 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити номер рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту спричинення йому товариством моральної шкоди. В той же час суд не взяв до уваги висновок МСЕК відповідно до якого факт моральної шкоди внаслідок профзахворювання у позивача відсутній. При визначенні розміру відшкодування судом не враховано ту обставину, що позивач, погоджуючись на запропоновані йому умови праці, усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров’я, а тому також в повній мірі несе солідарну відповідальність за їх настання. Крім того відповідач посилається на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» Козупицю О.М., позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював в шкідливих умовах в ВАТ "'СМНВО ім. М.В. Фрунзе" на посаді котельника з 11.08.1988 року по 10.12.2010 року. Звільнений у зв’язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи за п.2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 3-4, 5,6).
Згідно акту розслідування професійного захворювання № 90 від 22.10.2010 року ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії токсично-пильової етіології в фазі загострення; емфізема легень 2 ст., легенева недостатність 2 ст., вібраційна хвороба від дії локальної вібрації 2 ст. у формі вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок з вегетативно-трофічними порушеннями на кистях і ангіоспазмами пальців рук з міофіброзом м’язів надлопаткової області і передпліч, 2-х сторонній плечелопатковий порі артроз,2-х сторонній деформуючий остеоартроз ліктьових і лучезап’ястних суглобів зі стійким больовим синдромом і порушенням функцій верхніх кінцівок, захворювання професійне, нейросенсорна туговухість з помірним зниженням слуху (3 ст.) професійного характеру (а.с.7).
При первинному огляді 27.12.2010 року фтизіатрична МСЕК встановила йому ІІІ групу інвалідності та 60 відсотків втрати професійної працездатності (а. с. 8).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив працездатність у зв’язку з професійним захворюванням, яке виникло в результаті негативних виробничих факторів, під час виконання ним трудових обов’язків внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці, в зв’язку з чим ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої судом визначена грошова сума в розмірі 5000 грн., яка правильно стягнута з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він є законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання причиною професійного захворювання, встановленого позивачу є проведення робіт в умовах підвищення рівня виробничого шуму, пилу, тяжкості праці. Професійне захворювання виникло в зв‘язку з недосконалістю технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту, тривалої роботи в шкідливих та тяжких умовах праці.
Судом першої інстанції встановлено, що роботодавцем було порушено право позивача на безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання, що спричинило йому душевні страждання в зв‘язку зі значним погіршенням стану здоров’я. Внаслідок погіршення стану здоров‘я позивач значно обмежений в життєдіяльності, звичках, бажаннях, що вимагає від нього вживати додаткових зусиль по організації його життя, що спричиняє йому моральні страждання, на відшкодування яких судом обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості, визначено грошову суму 5000 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає помилковими. Щодо посилань ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на висновок Сумського обласного Центру медико-соціальної експертизи як на доказ відсутності заподіяння моральної шкоди позивачу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаний висновок спростовується іншими дослідженими судом першої інстанції доказами в справі. Крім того він стосується тільки медичного аспекту, який є лише одним з критеріїв наявності чи відсутності немайнових втрат особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановивши, що професійне захворювання позивач отримав внаслідок незабезпечення ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» безпечних і нешкідливих умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана працівникові моральна шкода підлягає відшкодуванню роботодавцем.
Під час встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки згідно п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги щодо відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров‘я чи смертю. Аналогічні роз‘яснені надані у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 листопада
2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -