ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.04.2008 року Справа № 10/555пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Баннової Т.М.
Парамонової Т.Ф.
секретар
судового засідання: Міхальчук О.А.
за участю представників:
від позивача: -Земледенко С.С., головний спеціаліст юридичного
відділу, дов. №01-1/3 від 08.01.08;
від відповідача: -Красич С.П., директор, паспорт НОМЕР_1,
виданий 07.02.98 Антрацитівським МВ УМВС України
в Луганській області;
-Кушніренко І.О., представник за дов. №б/н від 21.12.07;
від третьої особи: -повноважний представник не прибув;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„ТПК -плюс 3”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 03.03.08
по справі №10/555пн (колегія у складі:
головуючий суддя -Мінська Т.М., суддя -Палей О.С., суддя -Седляр О.О.)
за позовом: Антрацитівської міської ради,
м. Антрацит Луганської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю
„ТПК -плюс 3”, м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача: ОСОБА_1,
м. Антрацит Луганської області
про спростування недостовірної інформації
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2007 року Антрацитівська міська рада, м. Антрацит Луганської області (далі за текстом - позивач), звернулась до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 16.10.07 №01-722/3 з вимогами про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК -плюс 3”, м. Луганськ (далі за текстом -ТОВ „ТПК -плюс 3”, відповідач), спростувати недостовірну інформацію щодо кількості рішень Антрацитівського міськрайсуду за позовами на неправомірні дії місцевої влади (стосовно дозволів на встановлення індивідуального опалення) у найближчому випуску газети у порядку, встановленому законом.
Заявою від 11.02.08 №1-06 позивач збільшив позовні вимоги та просить зобов'язати відповідача викласти текст спростування таким чином:
„О П Р О В Е Р Ж Е Н И Е.
В выпуске №31 (58) газеты "Городок @ lg. ua" от 16.08.2007 года, в статье под названием “Лед тронулся!” было указано на то, что “Антрацитовский горрайсуд принял более 200 решений в пользу жителей города, подавших заявления на неправомерные действия городской власти”. Речь шла о выдаче разрешений на установку индивидуального отопления.
Аналогичная информация напечатана в №24 (51) газеты от 28.06.2007 года в статье “Важней всего погода в доме...” за подписью ОСОБА_2: “Сегодня в суд подали исковые заявления не менее 200 граждан Антрацита”.
Однако, согласно справки Антрацитовского горрайсуда, в суд поступило только 2 заявления, производства по которым были закрыты в связи с отказом истцов от иска.
Данная информация стала известна редакции в связи с возбуждением хозяйственным судом Луганской области производства по иску Антрацитовского городского совета “Об опровержении недостоверной информации”.
Таким образом, газета распространила сведения, не отвечающие действительности, в связи с чем приносим извинения читателям и Антрацитовскому городскому совету.
“Говори правду, и тогда не придется ничего запоминать”.
За таких обставин, ці вимоги є остаточними позовними вимогами.
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.03.08 у справі №10/555пн позов задоволений частково, а саме:
-зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК -плюс 3", м. Луганськ, спростувати недостовірну інформацію щодо кількості рішень Антрацитівського міськрайсуду за позовами на неправомірні дії місцевої влади (стосовно дозволів на встановлення індивідуального опалення) у найближчому випуску газети у порядку, встановленому законом;
-зобов'язано відповідача викласти текст спростування таким чином:
„О П Р О В Е Р Ж Е Н И Е.
В выпуске №31 (58) газеты "Городок @ lg. ua" от 16.08.2007 года, в статье под названием “Лед тронулся!” было указано на то, что “Антрацитовский горрайсуд принял более 200 решений в пользу жителей города, подавших заявления на неправомерные действия городской власти”. Речь шла о выдаче разрешений на установку индивидуального отопления.
Аналогичная информация напечатана в №24 (51) газеты от 28.06.2007 года в статье “Важней всего погода в доме...” за подписью ОСОБА_2: “Сегодня в суд подали исковые заявления не менее 200 граждан Антрацита”.
Однако, согласно справки Антрацитовского горрайсуда, в суд поступило только 2 заявления, производства по которым были закрыты в связи с отказом истцов от иска.
Данная информация стала известна редакции в связи с возбуждением хозяйственным судом Луганской области производства по иску Антрацитовского городского совета “Об опровержении недостоверной информации”.
Таким образом, газета распространила сведения, не отвечающие действительности”;
-в решті вимог відмовлено;
-з відповідача на користь позивача стягнуті витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.
Згадане рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:
-відомості щодо кількості заяв громадян і кількості рішень Антрацитівського міськрайсуду за позовами на неправомірні дії місцевої влади (стосовно дозволів на встановлення індивідуального опалення) є інформацією, і ця інформація поширена відповідачем у друкованому засобі масової інформації. Дана інформація щодо кількості таких заяв і рішень є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, а відповідач, який її поширив, не довів протилежного;
-законодавством передбачено певний порядок спростування недостовірної інформації, особливого порядку спростування недостовірної інформації, поширеної в результаті помилки, описки, не передбачено;
-громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність;
-якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою;
-текст спростування, викладений позивачем, необхідно закінчити фразою “Таким образом, газета распространила сведения, не отвечающие действительности.”. У текст спростування не включаються фрази “в связи с чем приносим извинения читателям и Антрацитовскому городскому совету. “Говори правду, и тогда не придется ничего запоминать”, оскільки такий спосіб захисту як “вибачення” не передбачений ст. 277 Цивільного кодексу України та ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". Взагалі “вибачення” це категорія не правова, а морально - етична, пов'язана з рівнем культури особи, відтак не може бути застосована судом;
-при розгляді даної справи господарським судом, з урахуванням предмету позову, оцінюється лише достовірність інформації, тобто фактів стосовно кількості заяв громадян і рішень, і взагалі не досліджуються оціночні судження, висловлені у відповідних статтях;
-звернення позивача до суду з даним позовом не є втручанням в право відповідача вільно поширювати інформацію;
-вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням того, що в текст спростування не включено фрази “в связи с чем приносим извинения читателям и Антрацитовскому городскому совету. “Говори правду, и тогда не придется ничего запоминать”.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 03.03.08 у справі №10/555пн, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 19.03.08 №57, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що на його думку, оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права, а також те, що господарським судом Луганської області недоведені висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, обставинам даної справи.
Позивач за відзивом від 18.04.08 №06-05, який подав до Луганського апеляційного господарського суду, заперечив проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.04.08 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК -плюс 3”, м. Луганськ, від 19.03.08 №57 на рішення господарського суду Луганської області від 03.03.08 у справі №10/555пн призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Бойченко К.І., суддя -Баннова Т.М., суддя -Парамонова Т.Ф.
Третя особа або її повноважний представник у судове засідання, яке відбулося 22.04.08, не прибули, хоча усі сторони та третя особа у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали справи №10/555пн.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, 13.06.06 Луганським обласним управлінням юстиції видано свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія ЛГ №893\14\Р газети "Городок @ lg. ua", засновником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю “ТПК -плюс 3” (відповідач у даній справі). ТОВ “ТПК -плюс 3” також виконує функції редакції газети "Городок @ lg. ua".
В газеті "Городок @ lg. ua" випуску №24(51) від 28.06.07 на першій сторінці (продовження статті на сторінці 4) надрукована стаття під назвою “Важней всего погода в доме...”, автор статті -В. Ткаченко.
В газеті "Городок @ lg. ua" випуску №31(58) від 16.08.07 на четвертій сторінці надрукована стаття під назвою “Лед тронулся!”, автора статті не вказано.
В статті “Лед тронулся!”, вказано, що “Антрацитовский горрайсуд принял более 200 решений в пользу жителей города, подавших заявления на неправомерные действия городской власти”.
А в статті “Важней всего погода в доме...” вказано, “Сегодня в суд подали исковые заявления не менее 200 граждан Антрацита”.
Згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, статтею 1 Закону України “Про інформацію” визначено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Серед основних принципів інформаційних відносин, встановлених ст. 5 Закону України “Про інформацію”, є об'єктивність, вірогідність інформації.
Статтею 20 цього закону визначено, що масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем.
З вищевказаного слідує, що відомості щодо кількості заяв громадян і кількості рішень Антрацитівського міськрайсуду за позовами на неправомірні дії місцевої влади (стосовно дозволів на встановлення індивідуального опалення) є інформацією, і ця інформація поширена відповідачем у друкованому засобі масової інформації. Дана інформація щодо кількості таких заяв і рішень є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, а відповідач, який її поширив, не довів протилежного.
Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана інформація щодо кількості таких заяв і рішень є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, а відповідач, який її поширив, не довів протилежного.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції правильно послався на те, що для цілей спростування не важлива причина, з якої недостовірна інформація розповсюджена - будь -то друкарська помилка, арифметична помилка, або будь -яка інша причина. Помилка, описка в цифрі - замість цифри “2” надруковано цифру “200” несе певне інформаційне навантаження. І результатом цієї друкарської помилки, описки все одно є поширення відповідачем недостовірної інформації щодо кількості заяв громадян і кількості рішень Антрацитівського міськрайсуду за позовами на неправомірні дії місцевої влади (стосовно дозволів на встановлення індивідуального опалення).
Законодавством передбачено певний порядок спростування недостовірної інформації, особливого порядку спростування недостовірної інформації, поширеної в результаті помилки, описки, не передбачено.
За змістом приписів статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках.
Згідно з п. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила. Матеріалами справи підтверджено, що вищевказану недостовірну інформацію поширив не автор статей, третя особа у справі, а саме відповідач. Також згідно п. 6 цієї статті спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
За змістом ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Згідно зі ст. 37 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.
Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.
Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.
Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.
Таким чином, наявні всі підстави для зобов'язання відповідача спростувати поширену ним недостовірну інформацію щодо кількості рішень Антрацитівського міськрайсуду за позовами на неправомірні дії місцевої влади (стосовно дозволів на встановлення індивідуального опалення) у найближчому випуску газети у порядку, встановленому законом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно тексту спростування, а саме: зазначений за остаточними позовними вимогами текст необхідно закінчити фразою “Таким образом, газета распространила сведения, не отвечающие действительности.”. У текст спростування не включаються фрази “в связи с чем приносим извинения читателям и Антрацитовскому городскому совету. “Говори правду, и тогда не придется ничего запоминать”, оскільки такий спосіб захисту як “вибачення” не передбачений ст. 277 Цивільного кодексу України і ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". Взагалі “вибачення” це категорія не правова, а морально - етична, пов'язана з рівнем культури особи, відтак не може бути застосована судом.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача і третьої особи стосовно нетерпимості позивача до критики, свободи думок та плюралізму з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини, та вважає в даному випадку недоречними. Так, статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Дійсно, як зазначив Європейський Суд з прав людини”, в рішенні у справі "Де Гез і Гійселс проти Бельгії" від 24 лютого 1997 року, преса відіграє дуже важливу роль у демократичному суспільстві. Хоча вона не може переходити певних меж, зокрема, щодо репутації та прав інших, проте її обов'язком є поширювати в спосіб, сумісний з її обов'язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань, що становлять громадський інтерес.
В той же час, у своїй практиці Європейський Суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 (рішення у справі "ОСОБА_3 проти Австрії" від 8 липня 1968 року, серія А., N 103, с. 28, п. 46).
При розгляді даної справи господарським судом, з урахуванням предмету позову, оцінюється лише достовірність інформації, тобто фактів стосовно кількості заяв громадян і рішень, і взагалі не досліджуються оціночні судження, висловлені у відповідних статтях.
З огляду на вказане, звернення позивача до суду з даним позовом не є втручанням в право відповідача вільно поширювати інформацію.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням того, що в текст спростування не включено фрази “в связи с чем приносим извинения читателям и Антрацитовскому городскому совету. “Говори правду, и тогда не придется ничего запоминать”.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення відповідає обставинам справи та відповідає діючому законодавству, а доводи апелянта не заслуговують на увагу.
Тому, оскаржуване рішення господарського суду Луганської області від 03.03.08 у справі №10/555пн судовою колегією залишається без змін.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на відповідача (заявника скарги) -Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК -плюс 3”, м. Луганськ.
У судовому засіданні за згодою представників позивача та відповідача оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК -плюс 3”, м. Луганськ, від 19.03.08 №57 на рішення господарського суду Луганської області від 03.03.08 у справі №10/555пн залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 03.03.08 у справі №10/555пн залишити без змін.
3.Витрати по сплаті державного мита у розмірі 42 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на відповідача (заявника скарги) -Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК -плюс 3”, м. Луганськ.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя Т.М. Баннова
Суддя Т.Ф. Парамонова