Дело № 2-39\2008рік

                                         Р   І   Ш   Е   Н  Н   Я 

                                     ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

15 квітня  2008 року          Орджонікідзевський районний суд м. Харькова у складі:

головуючого - судді Глібко О.В.,

при секретарі - Гарбуз О.В.,

за участю адвоката  - ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_2до ВАТ «Харківський тракторний завод» про скасування розпорядження та стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

                                       В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

        Позивач   звернувся до суду із позовом, який змінював під час розгляду цивільної справи, та просив суд постановити рішення яким скасувати розпорядження №103 від 20 травня 2005 року про закріплення за ним у зв'язку із виробничою необхідністю автомобіля ЗІЛ -130 НОМЕР_1. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він не давав свою згоду на перевід його із автобуса на вантажний автомобіль, але був переведений за вказівкою керівництва заводу. Крім того, позивач просить стягнути із відповідача на його користь компенсацію в загубленій заробітній платі у сумі 3745, 20 грн., посилаючись на те, що під час роботи на автобусі його заробітна плата була значно вищою, та просив суд стягнути моральну шкоду у сумі 5000 грн., т. я. ніс моральні страждання, коли просив керівництво про переведення його на стару роботу. Просив визнати причину пропуску строку для звернення в КТС та до суду поважною та поновити строк для звернення до суду.

         Під час розгляду цивільної справи позивач підтримав свої  позовні вимоги, просив позов задовольнити.

         Представник відповідача позов не визнала, посилалася на те, що заводом не було допущено будь - яких порушень під час переводу ОСОБА_2. на іншу роботу, крім того, він отримував май же однакову заробітну плату при переводі, а тому вважає, що позов не підлягає задоволенню. Крім того, вважає, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до КТС та суду.

         Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, при цьому виходить із наступного.

         Згідно ч.1  ст. 32 КЗОТ України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 КЗОТ України, та в інших випадках, передбачених законодавством.

         Відповідно до п.3 ст. 32 КЗОТ України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяця.

          Судом встановлено, що ОСОБА_2.  перебував у трудових відносинах із відповідачем, та  відповідно до розпорядження №224 від 25.11.1984 року  був прийнятий в автотранспортний цех водієм автомашини 3 класу, в подальшому розпорядженням №352 від 03.11.1992 року був переведений на роботу водієм 2 класу та працював на автобусі. При цьому, зі слів ОСОБА_2. його заробітна плата складала 900 грн. Також ОСОБА_2. пояснив, що в травні 2005 року за порушення трудової дисципліни він був переведений водієм вантажного автомобіля де його заробітна плата складала 600 грн. Як вважає ОСОБА_2. дисциплінарне стягнення застосовано до нього невірно, хоча він і був переведений на інший автомобіль згідно розпорядження №103 від 20 травня 2005 року у зв'язку із виробничою необхідністю. Внаслідок незаконного переводу на інший автомобіль значно менше виплачувалася заробітна плата, а тому просить стягнути різницю не виплаченої суми 3745 грн. 20 коп.

      Представник позивача, не погодилася із вказаною сумою,  пояснила, що відповідно до листа начальника внутрішньої охорони 04.05.2005 року водій автобуса д.н. 85-5 ОСОБА_2. привіз на завод робітників, а також чотири літра самогону , при цьому ввіз спиртного на завод є грубим порушенням перепускного та внутрішньо об'єктного режиму. Відповідно даного листа просили вирішити питання по звільненню водія ОСОБА_2. (а.с.146). Та 20.05.2005 року дане питання було розглянуте на засіданні цехового комітету транспортного управління від 20.05.2005 року, де був присутнім і сам водій ОСОБА_2. Відповідно даного протоколу було прийнято рішення перенести відпустку ОСОБА_2. на зимовий період, строго попередити, та дати згоду адміністрації на перевод із автобуса на транспорт без права виїзду за завод . В подальшому, відповідно розпорядження по транспортному управлінню від 20.05.2005 року №103 у зв'язку із виробничою необхідністю ОСОБА_2. був переведений на автомобіль ЗІЛ-130 д.н. НОМЕР_1(а.с.8). Як пояснила представник відповідача ОСОБА_2 погодився на перехід на інший автомобіль, і підтвердженням цього є те, що з часу переводу  і до дати звільнення з заводу, а саме до   31.05.2006 року,  ОСОБА_2. працював водієм автомобіля ЗІЛ- 130.

     Суд не погоджується із доводами представника відповідача. Судом  встановлено, що дійсно протоколом №10 засідання цехового комітету транспортного управління від 20.05.2005 року було прийнято рішення перенести відпустку ОСОБА_2. на зимовий період, строго попередити, та дати згоду адміністрації на перевід із автобуса на транспорт без права виїзду за завод (а.с. 9-10), підставою прийняття такого рішення став лист охорони про порушення допущені ОСОБА_2. (а.с.146) . ОСОБА_2. не оспорював факту присутності на зборах цехового комітету, але пояснив , що йому сказали, що переведення на автомобіль ЗІЛ є тимчасовим, і за декілька місяців про перевід його ніхто не попереджав, та будь - якої письмової згоди на переведення він не давав, даний факт підтвердив і представник відповідача в судовому засіданні.

     Відповідно до ст. 147 КзоТ України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

     Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_3., начальника транспортного цеху підприємства відповідача, який пояснив, що ОСОБА_2. був переведений на інший автомобіль у зв'язку із скороченням штату працівників заводу і зменшенням потреб пасажирських перевезень, та переведення відбулося за згодою водія ОСОБА_2.

    За таких обставин, суд вважає, що фактично, розпорядження №103 від 20.05.2005 року про перевід на інший автомобіль ОСОБА_2. було застосовано із порушенням законодавства, то б то  останній був переведений без його особистої згоди, а тому дане розпорядження підлягає скасуванню.

    У зв'язку із скасуванням   даного розпорядження суд частково задовольняє вимоги ОСОБА_2., щодо стягнення суми  різниці заробітної плати у зв'язку із переводом на іншу роботу. Так, судом встановлено, що тарифна ставка водія автомобіля ЗИЛ-130 є суттєво меншою (а.с.180), ніж тарифна ставка водія автобуса, на якому раніше працював ОСОБА_2. (а.с.182), та відповідно складає співвідношення 3-20,1 та 4-26,5 грн., що підтверджено протоколами засідання кваліфікаційної комісії (а.с.179-182). Відповідно розрахунку позивача, із яким погоджується і відповідач середній заробіток ОСОБА_2. після переводу на іншу роботу складає 575,80 грн. При розрахунку різниці виплат суд бере до уваги три місяця  до переводу на іншу роботу, відповідно яких заробіток ОСОБА_2. складав : лютий 2005 року - 363,79 грн.; березень 2005 року - 963,03 грн.; квітень 2005 року - 923, 81 грн., а всього -2223,63 грн. Та проводить розрахунок середньої заробітної плати : 2223-63:3=741,21 . Таким чином, відповідна різниця в заробітній платі дорівнює 165грн. 41 коп. ОСОБА_2. працював на іншій роботі з 17.05.2005 року по 31.05.2006 року , то б то 12 місяців, то 165, 41 х 12 + 1984 грн. 92 коп.  також судом встановлено, що у січні, лютому, березні 2006 року була призупинена робота заводу відповідно наказу №184 від 24.11.2005 року.

     Згідно п. 2.1.9. колдоговору оплата часів простою проводиться при умові щоденного виходу на роботу. Як пояснив представник відповідача ОСОБА_2. за цей час було виплачено сума 861 грн. 11 коп. (а.с.188),  які суд відраховує від загальної суми заборгованості 1984, 92-861,11 = 1123 грн. 81 коп. Дана сума і підлягає стягненню із відповідача.

     При цьому , т.я. суд задовольняє позовні вимоги по суті доводи відповідача про пропущення ОСОБА_2. строку позовної давності   для звернення до суду до уваги не приймаються.

     Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди із відповідача у розмірі 5000 грн., суд відмовляє ОСОБА_2. в задоволенні даних позовних вимог, т.я. вважає посилання позивача на те, що від дій відповідача він не мав можливості на придбання медикаментів для проведення лікування, що порушило його звичайний уклад життя є безпідставними, т.я.  судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2. продовжував працювати водієм, отримував  заробітну плату, та не був позбавлений можливості  вести звичайний образ життя. Будь - яких інших доказів моральних страждань ОСОБА_2. суду не надав.    

     На  підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 169, 209, 212- 215   ЦПК України, ст. 32, 147 КЗОТ України, суд -

                                            В  И   Р   І   Ш   И   В   :

          Позовну заяву  ОСОБА_2до ВАТ «Харківський тракторний завод» про скасування розпорядження та стягнення заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.

         Скасувати розпорядження по транспортному управлінню  №103 від 20 травня 2005 року про закріплення у зв'язку із виробничою необхідністю за ОСОБА_2. автомобіля ЗІЛ -130 д.н. НОМЕР_1.

         Стягнути з ВАТ «Харківський тракторний завод» на користь ОСОБА_2 суму різниці заробітної плати у зв'язку із переводом у розмірі 1123 грн. 81 коп., в іншій частині позовних вимог та в частині стягнення моральної шкоди відмовити.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                    СУДДЯ :                                                                                      О.В.ГЛІБКО