У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.04.08 Справа №14/10-пд-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Яценко О.М. судді Яценко О.М. , Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі: Лола Н.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № ВКВ 838891 від 13.12.07;
від відповідача: Чечіна Л.О., довіреність № 02-28/232/08 від 27.03.08;
від відповідача: Курбат Г.Ф., довіреність № 02-28/231/08 від 27.03.08;
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Берислав Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 04.02.2008р. по справі № 14/10-ПД-08
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Берислав Херсонської області
до відповідача: Бериславської міської ради, м. Берислав Херсонської області
про визнання угод недійсними
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 14/10-ПД-08 від 10.04.2008р. справа № 14/10-ПД-08 передана для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий: Яценко О.М.; суддів: Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Херсонської області у справі №14/10-ПД-08 від 04.02.2008р. (суддя Гридасов Ю.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду мотивоване положеннями Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, приватний підприємець Щербина Василь Васильович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю, прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому заявник апеляційної скарги посилається на наступні обставини: згідно Закону України «Про плату за землю» до отримання правоустановчих документів землекористувач повинен сплачувати земельний податок, а не орендну плату, як передбачено спірними угодами. Відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів визначається комісіями, створеними районними, міськими радами, їх виконавчими комітетами та державними адміністраціями. В порушення п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам до складу комісії, створеної розпорядженням Бериславського міського голови від 09.06.2004 року № 129 та від 22.08.2006 року № 225 та на яку послався суд в своєму рішенні, не було включено позивача, який повинен відшкодовувати збитки. Вказані порушення суперечать частині 2 статті 19 Конституції України. Вищевказаний порядок не передбачає укладення угод для відшкодування збитків.
В судовому засіданні представник Приватного підприємця ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, вказав, що при продажі земельної ділянки відповідачем завищена вартість землі, що на даний час оскаржується в судовому порядку.
Представники Бериславської міської ради в судовому засіданні не погодилися з доводом апеляційної скарги, вважають рішення суду законним та таким, що відповідає Закону України «Про плату за землю».
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
27 липня 2005 року сесія Бериславської міської ради - далі міська рада прийняла рішення № 311 «Про поповнення місцевого бюджету за рахунок відшкодування збитків недоотриманих за фактичне користування земельними ділянками» - а.с.57. Вказане рішення прийнято у відповідності до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 2 Закону України «Про плату за землю» та статті 14 Закону України «Про систему оподаткування». Пунктом 1 рішення міська рада передбачила, що нарахування та порядок сплати коштів за фактичне землекористування проводиться за окремою угодою.
На виконання рішення сесії міської ради між нею та Приватним підприємцем ОСОБА_1 - Приватний підприємець 22.08.2005 року було укладено угоду № 16 про відшкодування збитків від неотримання коштів Бериславською міською радою за фактичне землекористування - а.с.12.
18.01.2007 року між сторонами укладена угода про внесення змін до Угоди № 16 від 22 серпня 2005 року «Про відшкодування збитків від неотримання коштів Бериславською міською радою за фактичне землекористування» - а.с.13.
Вказаними угодами Приватний підприємець зобов'язався до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки і в подальшому Державного акту на право власності землі сплачувати міській раді кошти за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт нерухомості належний йому на праві власності.
Укладені сторонами угоди є господарськими, оскільки між власником землі (міська рада) та суб'єктом господарської діяльності (Приватний підприємець) виникли майново-господарські зобов'язання.
Підставою для визнання правочину (угоди) недійсним є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійний правочин не в змозі викликати правові наслідки, наступу яких бажають сторони, однак може викликати наслідки, наступу яких сторони не бажали і не передбачали.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” N 02-5/111 від 12.03.1999р. вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для визнання укладених сторонами угод недійсними.
Згідно статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
При переході права власності на будівлю та споруду докількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Матеріали справи свідчать, що спочатку міська рада надала Приватному підприємцю земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт нерухомості, який належить Приватному підприємцю на праві власності, в орендне користування (а.с.59), а потім продаж йому земельної ділянки (а.с.32).
Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає, що право орендного користування та право власності на земельну ділянку виникає з моменту отримання правовстановлюючих документів та державної реєстрації договору оренди землі або Державного акту на право власності землі.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним, а стаття 156 Земельного кодексу України відносить до збитків власнику землі неотримані ним доходи за час тимчасового використання її третіми особами.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеними обставинами, а також наступним:
Як було зазначено вище, вказані угоди є господарськими договорами. Частина 5 статті 225 Господарського кодексу України передбачає право сторін попередньо, до його виконання, визначити погоджений розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок.
Міська рада, як власник землі, прийняла рішення про відшкодування збитків у вигляді неотриманих доходів на підставі укладених угод. Спірні угоди були підписані Приватним підприємцем та ним виконувались їх умови.
Матеріали справи містять докази про визначення розміру збитків створеними комісіями міської ради, на їх засідання запрошувався Приватний підприємець.
Укладені угоди не суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 та направлені на оплату фактичного землекористування Приватним підприємцем до отримання ним правовстановлюючих документів. Відсутність підприємницької чи будь-якої діяльності на зайнятій Приватним підприємцем земельній ділянці не є підставою для звільнення його від оплати за користування цією земельною ділянкою.
Заявник апеляційної скарги не позбавлений можливості в будь-який час дії угод внести зміни до них.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 м. Берислав Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 04.02.2008 року у справі № 14/10-пд-08 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 04.02.2008 року у справі №14/10-пд-08 - без змін.
Головуючий суддя Яценко О.М.
судді Яценко О.М.
Колодій Н.А. Кричмаржевський В.А.