Справа 2 - 152/08 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2008 року Лебединський районний
суд Сумської області.
в складі: судді Подопригора Л.І.
при секретарі - Єрмаковій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Великий Вистороп» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, мотивуючи свої вимоги тим, що з 21 березня 2000 року вона працювала робітницею у СТОВ „ Великий Вистороп”, що підтверджується записом в її трудовій книжці і після звільнення до часу звернення до суду не отримала зароблених у товаристві коштів. Тому позивачка звернулася з позовом про стягнення неотриманої зарплати, сума якої становить 1630 грн. і просила суд стягнути ці кошти в примусовому порядку.
В судовому засіданні позивачка ствердила свої позовні вимоги в повному обсязі, уточнила те, що ПСП «Великий Вистороп», в 2001 році було реорганізовано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю з тією ж назвою а в подальшому оголошено банкрутом. Також пояснила, що її звернення до особи, якій доручено здійснити ліквідацію відповідача - арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо отримання зароблених коштів не принесли позитивного результату, внаслідок чого вона і звернулася до суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в наданих суду запереченнях позов не визнав та пояснив, що причиною невиплати коштів є відсутність у ліквідатора товариства - банкрута відповідних документів щодо невиплаченої заробітної плати, так як з документації, отриманої в адміністрації сільгосптовариства - банкрута вбачається те, що борг з виплати заробітної плати становив незначну суму і на час розгляду справи в суді вже виплачений в першочерговому порядку. А основна сума коштів, яка вимагає виплатити позивачка, так як і основна частина заробітної плати інших працівників в бухгалтерських документах товариства обраховані як кредиторська заборгованість, а не як заробітна плата і тому повинні виплачуватись в четверту чергу - після погашення першочергових зобов'язань, в тому числі заборгованості господарюючого суб'єкта перед державою.
Державний інспектор праці в Лебединському районі Стремський С.О. в судовому засіданні пояснив, що в грудні 2005 року здійснював перевірку правильності нарахування заробітної плати працівникам СТОВ «Великий Вистороп», під час проведення якої було встановлено те, що це товариство на момент вчинення перевірки знаходилось в стані ліквідації та те, що за даними головної книги товариства невиплачена зарплата працівників товариства з вересня 2001 року була рознесена по особовим рахункам працівників як зарплата за минулі роки, а в подальшому - восени 2004 року всупереч вимогам ст. 23 Закону України «Про оплату праці» оформлена у вигляді боргових зобов'язань під урожай майбутнього року. Зі слів колишнього керівника товариства - ОСОБА_3 та головного бухгалтера - ОСОБА_4 вказані дії були вчинені на підставі письмової згоди працівників на отримання зарплати саме в такій формі, проте внаслідок відсутності відповідних документів підтвердити чи спростувати наявність цієї згоди не представилось можливим.
З паспорта (а.с. 2), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що позивачкою є ОСОБА_1.
З довідки (а.с. 6), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що голова СТОВ «Довіра» Лустенко Т.О. підтвердила факт заборгованості, яку має СТОВ «Великий Вистороп» перед позивачкою по заробітній платі минулих років, та те, що ця заборгованість становить 1630 грн. і віднесена до іншої кредиторської заборгованості.
З трудової книжки (а.с. 4), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що позивачка 24 квітня 1997 року була прийнята на роботу в ТОВ „ В.Вистороп”, 17.07.01 року в зв»язку з реорганізацією цього підприємства була переведена в СТОВ «В. Вистороп» на роботу робочим тваринцтва на МТФ № 2.
З довідки, дослідженої в судовому засіданні вбачається, що станом на 01.04.06 року заборгованість по заробітній платі позивачки за обліковими даними СТОВ «В. Вистороп» відсутня.
З інвентаризаційного опису № 3 (а.с. 19-21), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що прізвище позивачки серед осіб яким нарахована заробітна плата, але не виплачена відповідачем, відсутня. Загальна сума несплаченої по товариству зарплати становить 12 386 грн. 25 коп.
З листа (а.с.24-25), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що внаслідок перевірки прокуратурою Лебединського району порушена кримінальна справа відносно службових осіб СТОВ «В. Вистороп» за фактом підроблення документів щодо внесення неправдивих відомостей у книгу розрахунку по заробітній платі, та у річний звіт, в якому знижено розмір заборгованості по зарплаті перед працівниками товариства та те, що причетність конкретних осіб до підроблення цих документів встановити не вдалося.
З листа дослідженого в судовому засіданні вбачається те, що господарським судом Сумської області ухвала про ліквідацію СТОВ «В.Вистороп» не виносилась.
Із звернення (а.с.32-36 ), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що в березні 2006 року 41 працівник СТОВ «В. Вистороп» зверталися до Президента України за допомогою щодо отримання заробітної плати, оскільки перед початком процедури банкротства керівництвом товариства, зокрема Лустенко Т.О. ці кошти були внесені на такі рахунки, які не погашаються в першочерговому порядку.
З листа (а.с 37. ), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що в квітні 2006 року Лебединська районна організація ПП «Народний союз Наша Україна» теж зверталася до Президента України за допомогою щодо отримання заробітної плати працівниками СТОВ «В.Вистороп», мотивуючи це тим, що керівник цього товариства Лустенко Т.О. за згодою співробітників товариства пролонгувала їх зарплату і внесла її на рахунок «Розрахунки з іншими кредиторами», внаслідок чого ліквідатор відмовляється виплачувати ці кошти в першочерговому порядку.
З постанови (а.с.38. ), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що 25.11.2005 року господарський суд Сумської області визнав банкрутом СТОВ «В. Вистороп» і розпочав процедуру його ліквідації.
З реєстру, дослідженого в судовому засіданні вбачається, що сума вимог позивачки до відповідача становить 1630 грн. і її прізвище внесено до реєстру осіб - кредиторів СТОВ «В. Вистороп» .
З акту дослідженого в судовому засіданні вбачається, що в грудні 2005 року під час перевірки правильності нарахування заробітної плати працівникам СТОВ «Великий Вистороп» було встановлено, що це товариство на момент вчинення перевірки знаходилось в стані ліквідації та те, що за даними головної книги товариства зарплата його працівників з вересня 2001 року була рознесена по особовим рахункам працівників як зарплата за минулі роки, а в подальшому - восени 2004 року всупереч вимогам ст. 23 Закону України «Про оплату праці» оформлена у вигляді боргових зобов'язань під урожай майбутнього року. Зі слів колишнього керівника товариства - ОСОБА_3 та головного бухгалтера - ОСОБА_4 вказані дії були вчинені на підставі письмової згоди працівників на отримання зарплати саме в такій формі, проте внаслідок відсутності відповідних документів підтвердити чи спростувати наявність цієї згоди не представилось можливим.
З статуту (а.с.35-38), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що СТОВ «В. Вистороп» є юридичною особою має самостійний баланс та має право бути відповідачем та позивачем в суді.
Вислухавши позивачку, свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обгрунтований, позовні вимоги витікають із трудових правовідносин і підлягають до задоволення повністю, поскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачка 24 квітня 1997 року працевлаштовувалась до ПСП «Великий Вистороп», яке в подальшому було реорганізовано в СТОВ «Великий Вистороп» і звільнена з цього товариства.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що після звільнення позивачки і на час розгляду позову в суді товариство не виплатило їй заробітну плату в сумі 1630 грн. Заборгованість з виплати зарплати з вересня 2001 року була внесена на особовий рахунок позивачки як зарплата за минулі роки, а в подальшому - восени 2004 року оформлена у вигляді боргових зобов'язань під урожай майбутнього року.
Згідно вимог ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком.
Згідно вимог ч.1 ст. 23 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь - якій іншій формі забороняється.
Згідно вимог ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Згідно ч.1 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати та із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута задовольняються в першочерговому порядку - після задоволення вимог, забезпечених заставою.
Суд приймає до уваги те, що відповідачем позивачці нараховувалась, але в повному обсязі не виплачувалась заробітна плата, що привело до виникнення заборгованості з її виплати в сумі 1630 грн. те, що ця заборгованість внаслідок дій службових осіб товариства - відповідача була обрахована не належним чином, та те що вказані обставини стверджуються не тільки поясненням позивачки, показами свідка та матеріалами справи а й не заперечуються відповідачем.
Тому суд вважає, що право позивачки порушено і підлягає поновленню та не може прийняти до уваги заперечення представника відповідача в тій частині, що останній не має підстав для виплати позивачці зароблених коштів в порядку, передбаченому чинним законодавством для виплати заробітної плати, поскільки в судовому засіданні було встановлено, що ці кошти є заробітною платою і розмір їх становить 1630 грн.
Крім того, суд вважає необхідним стягти з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.
На підставі вище наведеного, керуючись ст. 10, 15, 30, 60, 88, 130, 209, 213, 214, 215 ЦПК України; ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст. 23, ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Великий Вистороп» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати задоволити.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ Великий Вистороп”, яке знаходиться в с. Великий Вистороп Лебединського району Сумської області в особі арбітражного керуючого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 1630 грн.
Стягнути з СТОВ „ В.Вистороп” судовий збір на користь держави в розмірі 51 гривня.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя