< Список >
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 грудня 2011 року Справа № 5002-16/3009-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Антонової І.В.,
Остапової К.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача: ОСОБА_2, довіреність № 02-10/827 від 29.07.11, Чорноморська районна державна адміністрація;
представник відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 2194 від 03.08.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу Чорноморської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Білоус М.О.) від 22 серпня 2011 року у справі №5002-16/3009-2011
за позовом Чорноморської районної державної адміністрації
(вул. Кірова, 16, смт. Чорноморське, 96400)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
(АДРЕСА_1, 95000)
(АДРЕСА_2)
про визнання недійсним договору та стягнення 30000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Чорноморська районна державна адміністрація звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та про стягнення 30000,00 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що за результатами планової ревізії у період проведення Міжнародного телевізійного конкурсу естрадних виконавців „Східний базар –2008” у смт. Чорноморське Чорноморська райдержадміністрація та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не перебували у договірних відносинах.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2011 року у справі № 5002-16/3009-2011 (суддя М.О. Білоус) відмовлено у позові Чорноморської районної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та стягнення 30000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції вказав на те, що роботи з надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 послуг були виконані належним чином та прийняті й оплачені Чорноморською районною державною адміністрацією, а договір про надання послуг від 13 жовтня 2008 року відповідає положенням діючого законодавства.
Не погодившись з рішенням суду, Чорноморська районна державна адміністрація звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 30000,00 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Апеляційна скарга мотивована посиланнями Чорноморської районної державної адміністрації на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального права, на неповне з’ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано положення статті 207 Господарського кодексу України та статей 216 та 906 Цивільного кодексу України.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2011 року Чорноморській районній державній адміністрації відновлено строк подання апеляційної скарги та апеляційна скарга прийнята до провадження суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні 12 грудня 2011 року представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надав письмове заперечення на апеляційну скаргу Чорноморської районної державної адміністрації, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим –без змін.
В судовому засіданні 19 грудня 2011 року представником Чорноморської районної державної адміністрації надано докази направлення копії апеляційної скарги фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надано докази направлення на адресу Чорноморської районної державної адміністрації заперечень на апеляційну скаргу.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
13 жовтня 2008 року між Чорноморською районною державною адміністрацією (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) був укладений договір № 120 про надання послуг з прокату світлодіодного екрану.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору ним врегульовано відносини між Замовником та Виконавцем щодо здійснення послуг з прокату телевізора, радіоприймача, відеозаписувального та іншого подібного обладнання: послуги з надання та обслуговування светодіодного екрану для оформлення рекламних роликів та відеофільмів при проведенні ІV Міжнародного телевізійного конкурсу естрадних виконавців „Східний базар-2008”.
Згідно з пунктом 2.2. договору від 13 жовтня 2008 року приймання та передача виконаних робіт та наданих послуг проводиться через уповноваженого представника Замовника з оформленням актів. Якість наданих послуг повинна відповідати нормам та технічним умовам, а також діючим промисловим стандартам.
Пунктами 3.1.-3.4. спірного договору визначені ціна договору –30000,00 грн. та умови оплати.
Відповідно до пункту 9.2. договору від 13 жовтня 2008 року він набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2008 року.
Ревізією, проведеною сектором в Чорноморському районі західного об’єднаного контрольно-ревізійного відділу за період з 01 січня 2007 року по 01 червня 2010 року, встановлено, що Чорноморською районною державною адміністрацією оплачено послуги з надання та інженерно-технічного обслуговування світлодіодного екрану для оформлення рекламних роликів і відеофільмів при проведенні Міжнародного телевізійного конкурсу естрадних виконавців „Східний базар –2008” у смт. Чорноморське в період з 18 по 22 серпня 2008 року на загальну суму 30000,00 грн.
Оплату здійснено на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 жовтня 2008 року, підписаного Виконавцем та Замовником.
Однак, у період з 18 по 22 серпня 2008 року (термін проведення Міжнародного телевізійного конкурсу естрадних виконавців „Східний базар –2008” у смт. Чорноморське) Чорноморська районна державна адміністрація та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не перебували у договірних відносинах.
Вказані обставини стали підставою для звернення Чорноморської районної державної адміністрації до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Чорноморської районної державної адміністрації не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Враховуючи, що предметом вказаного спору є відносини щодо визнання недійсним договору, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України угода визнається недійсною у разі коли вона суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За загальним правилом, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з вимогами чинного законодавства питання щодо оплати наданих послуг та строку договору про надання послуг встановлюються за домовленістю сторін.
Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Аналогічна норма міститься у статті 638 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання послуг з прокату світлодіодного екрану № 120 від 13 жовтня 2008 року, укладений між Чорноморською районною державною адміністрацією (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець), містить всі передбачені чинним законодавством істотні умови.
Вказаний договір підписаний від імені Замовника головою Чорноморської районної державної адміністрації, від імені Виконавця - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та скріплений відповідними печатками.
Одночасно, матеріалами справи не підтверджується, а Чорноморською районною державною адміністрацією всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів того, що господарське зобов’язання не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що Виконавцем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 зобов’язання за договором від 13 жовтня 2008 року виконано у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 13 жовтня 2008 року, який підписаний обома сторонами, згідно з яким Замовником - Чорноморською районною державною адміністрацією - прийняті послуги з надання інженерно-технічного обслуговування світлодіодного екрану 3х4 м DMT LED Pixelboard 500/256 (48 світодіодних модулів розміром 0,5м х 0,5 м) для оформлення рекламних роликів та відеофільмів при проведенні ІV Міжнародного телевізійного конкурсу естрадних виконавців „Східний базар –2008” у смт. Чорноморське 19-21 серпня.
В свою чергу Замовником була здійснена оплата наданих послуг, що підтверджується банківською випискою від 17 жовтня 2008 року.
З листа генерального продюсера вказаного конкурсу від 17 серпня 2011 року та пояснень представника Чорноморської районної державної адміністрації, наданих у судовому засіданні 19 грудня 2011 року, так вбачається, що відповідні послуги були надані у період проведення ІV Міжнародного телевізійного конкурсу естрадних виконавців „Східний базар –2008” у смт. Чорноморське.
Отже, за договором про надання послуг з прокату світлодіодного екрану № 120 від 13 жовтня 2008 року, укладеним між Чорноморською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Виконавцем виконано взяті на себе зобов’язання з надання інженерно-технічного обслуговування світлодіодного екрану при проведенні ІV Міжнародного телевізійного конкурсу естрадних виконавців „Східний базар –2008” у смт. Чорноморське, а Замовником прийнято вказані послуги та оплачено їх.
Таким чином, враховуючи те, що Чорноморською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виконано у повному обсязі взяті на себе зобов’язання за договором № 120 від 13 жовтня 2008 року, а також те, що вказаний договір містить всі передбачені чинним законодавством істотні умови, а Чорноморською районною державною адміністрацією всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів, що підтверджують наявність підстав для визнання договору недійсним, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Чорноморської районної державної адміністрації про визнання договору недійсним.
Стосовно позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 30000,00 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з вимогами частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Однак, як було зазначено вище, правові підстави для задоволення позовних вимог Чорноморської районної державної адміністрації про визнання договору недійсним відсутні, саме тому відсутні й правові підстави для застосування положень статті 216 Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, Чорноморська районна державна адміністрація також посилалась на норми статті 906 Цивільного кодексу України, відповідно до якої збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, як було зазначено вище, як фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, так й Чорноморською районною державною адміністрацією взяті на себе зобов’язання за договором № 120 від 13 жовтня 2008 року виконано у повному обсязі належним чином, що виключає можливість застосування положень статті 906 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин сторін, оскільки відшкодуванню виконавцем підлягають лише збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що звертаючись 02 листопада 2011 року до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, Чорноморська районна державна адміністрація до апеляційної скарги додала квитанцію № 150 про сплату державного мита у розмірі 150,00 грн.
Однак, з 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України „Про судовий збір” від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до положень частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
В свою чергу за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1625/2011 від 21 листопада 2011 року зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.
Частиною 3 статті 6 Закону України „Про судовий збір” також визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Таким чином, при поданні апеляційної скарги Чорноморською районною державною адміністрацією мало бути сплачено 1176,00 грн. судового збору, але сплачено лише 150,00 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” від 17 травня 2011 року № 7 суд апеляційної інстанції має право витребувати від особи, яка подала скаргу, докази сплати державного мита (судового збору) у встановленому порядку і розмірі. У випадку несплати державного мита (судового збору) у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму за результатами апеляційного провадження.
Таким чином, оскільки заявником апеляційної скарги не надано ані доказів сплати судового збору, ані обґрунтованих заяв щодо зменшення розміру судового збору або звільнення Чорноморської районної державної адміністрації від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій статті 8 Закону України „Про судовий збір”, суд апеляційної інстанції вважає, що недосплачена сума судового збору підлягає стягненню в дохід Державного бюджету з Чорноморської районної державної адміністрації.
За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги Чорноморської районної державної адміністрації, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2011 року у справі № 5002-16/3009-2011 відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Чорноморської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2011 року у справі № 5002-16/3009-2011 залишити без змін.
3. Стягнути з Чорноморської районної державної адміністрації (вул. Кірова, 16, смт. Чорноморське, р/р 35419009000467 в ДУ ДКУ В АРК м. Сімферополь, ЄДРПОУ 04055535, МФО 824026) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206700001, отримувач Державний бюджет міста Севастополя, банк отримувача Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі, код ЄДРПОУ 23895637, МФО 824509, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 1026,00 грн.
4. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя < Підпис > В.М. Коваль
Судді < Підпис > І.В. Антонова
< Підпис > К.А. Остапова
Розсилка:
1. Чорноморської районної державної адміністрації
(вул. Кірова, 16, смт. Чорноморське, 96400)
2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
(АДРЕСА_1, 95000)
3. представнику фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ОСОБА_3
(АДРЕСА_2)