Справа № 2-а-5121/11/0121
Справа № 2-а-5121/11/0121
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 січня 2012 року Суддя Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим Терентьєв А.М., розглянувши у порядку скороченого провадження справу адміністративної юрисдикції за позовом
ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни», зобов’язання нараховувати і виплачувати державну соціальну допомогу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим про зобов’язання Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2010 та 2011 р.р., зобов’язання нараховувати і виплачувати державну соціальну допомогу, мотивуючи вимоги тим ,що вона має статус «дитини війни»та згідно із положенням Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2006 р. має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідач зазначені виплати здійснював не в повному обсязі, внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Від представника відповідача до суду надійшло письмове заперечення по справі, яке мотивоване тим, що Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим не є належним відповідачем по справі та, що виплата соціальної пільги, як дитині війни згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року передбачена за рахунок Державного бюджету України, якими запланована виплата зазначених пільг в розмірі, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 р. у повному обсязі, що і здійснювалося Управлінням пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 21 Конституції України, зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
При вирішенні спору суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами і з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений: з квітня по червень -706 грн.; з липня по вересень –709 грн. з жовтня по листопад 723 грн. з грудня 734 грн.
Щомісячна державна соціальна допомога виплачена відповідачем позивачу за 2010 рік складає 597,60 грн.
Суд вважає доводи відповідача стосовно того, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону, непереконливими.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 статті мінімального розміру пенсії за віком. Таку позицію висловив Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 18 березня 2009 року (Бюлетень законодавства і юридичної практики України № 7 2009 рік).
Крім того, згідно з абзацом 1 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Згідно ст.9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п.6 п.2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АРК є належним відповідачем по справі, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги.
Статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому ст.28 цього Закону такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати щомісячної державної соціально допомоги дітям війни.
В порушенні вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідач –суб’єкт владних повноважень не надав суду доказів стосовно того, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати сум згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право відповідач проводити заявлені виплати за рахунок інших платежів.
На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме донарахуванню підлягає щомісячна державна соціальна допомога у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.02.2011 р. по 19.06.2011 р. з урахуванням строку позовної давності та меж заявлених позовних вимог, оскільки позивач звернувся до суду 11.07.2011 р. та вимог Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 р.” від 14.06.2011 р. №3491, яким визначено, що у 2011 р. положення ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовуються у порядку та розмірах, передбачених КМ України виходячи із наявності фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 р.
Одночасно суд прийшов до висновку про те, що не може бути перерахована та стягнута з відповідача сума недоплаченої грошової допомоги, оскільки суд не уповноважений призначати, здійснювати перерахунок державної грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, як і інших видів державної допомоги, не може вторгатися в компетенцію державних органів, підмінювати їх. Такі виплати у даному випадку здійснює Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим.
Також, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є протиправною, таку позицію висловив Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 18 березня 2009 р. та від 28 квітня 2009 р.(Бюлетень законодавства і юридичної практики України № 7 2009 рік).
Вирішуючи питання про зобов’язання відповідача в подальшому, тобто з 01 січня 2011 р. протягом дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 р., виплачувати позивачу державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як особі, що має статус «діти війни», щомісячно, суд вважає, що дані вимоги заявлені передчасно, тобто на невизначений період майбутнього, а тому підстав в теперішній час для їх задоволення не має. Суд в задоволенні даної вимоги відмовляє, при цьому у позивача в подальшому не буде перешкод для захисту своїх прав, якщо відповідач знов допуститься фактичного їх порушення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 03,40 грн.
Керуючись ст.ст.9,11,17,69,71,94,99,ч.3ст.122,128,159,160-163,186 КАС України, ст.ст.1,6,7,10 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим (м. Феодосія вул. Українська, 44) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.02.2011 р. по 19.06.2011 р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з місцевого бюджету м.Феодосії судові витрати у сумі 03,40 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На постанову може бути подана апеляція до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Феодосійський міський суд у порядку ст.186 КАС України протягом десяти днів з дня оголошення з одночасним наданням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі проголошення вступної та резолютивної частин рішення, прийняття постанови у письмовому провадженні, скороченому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкт владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя (підпис) Терентьєв А.М.
З оригіналом згідно. Суддя: Секретар