Справа № 2-171/11

01.09.2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 грудня 2011 року                               Іванівський районний суд Херсонської області в складі:

 головуючого судді                                            Берлімової Ю.Г.

при секретарі                                                     Хоптинській А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Державний Ощадний банк Україна” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,    

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» (далі –банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в сумі 4850,59 гривень, посилаючись на те, що 26 лютого 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1381  (далі – Кредитний договір), відповідно до якого банк надав їй грошові кошти в сумі 15 000 грн.  з  умовою сплати 21 %  річних та кінцевим терміном їх повернення 25 лютого 2011 року. Згідно розпорядження операційного відділу від 27 лютого 2008 року ОСОБА_1 ці гроші отримала. Одночасно з укладанням кредитного договору між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки: № 1381-а, № 1381-б від 26 лютого 2008 року відповідно. Відповідачі, взяті на себе зобов’язання  не виконали, станом на 24 серпня 2011 року заборгованість перед банком становить 4850,59 грн. Просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредитному договору в повному об’ємі, судові витрати  по справі.

Представник позивача в судовому засіданні просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, пояснивши що ніякого кредиту в ощадбанку не оформлювала, нікого поручителем не брала, звідки взявся цей кредит не знає, ніяких документів в банк не давала, нічого не підписувала, гроші в касі не отримувала, підписи на кредитному договорі, ксерокопії паспорту та ідентифікаційного коду ні її, з цього приводу звернулася до міліції, просить в задоволенні позову відмовити.      

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що не знали, про те що виступають поручителями у ОСОБА_1 по кредитному договору, дізналися лише в суді, згоди на це вони не давали, в банк ні їздили, документів ОСОБА_1 ніяких не давали, нічого не завіряли, договір поруки не підписували, звідки в банку взялися їх документи не знають, з цього приводу звернулися до міліції, тому просять в задоволенні позову відносно них відмовити.          

Вислухавши пояснення сторін та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав, встановив наступні факти і відповідні ним правовідносини.

Стосовно кредитного договору № 1381 укладеного між АТ «Державний ощадний банк України» та гр. ОСОБА_1 26 лютого 2008 р., договорів поруки № 1381-а, 1381-б укладеного між АТ «Державний ощадний банк України» та гр. ОСОБА_2, гр.. ОСОБА_3     то в судовому засіданні встановлено, що таких договорів між банком та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено не було.

А саме, це підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами ЖРЗПЗ № 857/1 від 21 жовтня 2011 року за заявою ОСОБА_1, згідно яких 20 жовтня 2011 року гр.. ОСОБА_4 написала явку з повинною про те, що саме вона оформила вказаний договір кредиту, підробила підписи за позичальника та поручителів, отримала в касі грошові кошти у розмірі 15000 грн. При цьому використала копії паспортів та довідок про доходи працівників ВАТ «Іванівське АТП», які знаходилися в квартирі її дочки – ОСОБА_5, яка на той час працювала директором вказаного АТП (а.с. 117-123).

Крім того, це підтверджується показами самої свідка ОСОБА_4, яка в судовому засіданні  пояснила, що саме вона підробила підписи: гр.. ОСОБА_1 на кредитному договорі № 1381 (а.с. 12-14); гр.. ОСОБА_2 на договорі поруки № 1381-а (а.с. 15-16); гр.. ОСОБА_3 на договорі поруки № 1381-б (а.с. 17-18); завірила ксерокопії паспортів на гр.. ОСОБА_1, гр.. ОСОБА_2, ОСОБА_3, шляхом підроблення їх підписів (а.с. 29-30; 24-26; 21-22) відповідно; завірила ксерокопії ідентифікаційних кодів на гр.. ОСОБА_1, гр.. ОСОБА_2, ОСОБА_3, шляхом підроблення їх підписів (а.с. 28; 26; 20) відповідно. Всі ці документи, а також довідки про доходи на гр.. ОСОБА_1, гр.. ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с. 27, 23,19), вона взяла в квартирі її дочки ОСОБА_5,  яка на той час працювала директором вказаного АТП, а вони працювали на цьому підприємстві. Надалі, всі ці підроблені документи надала до банку, відповідачі про це нічого не знали, документів їй ніяких не давали, в банк з нею не їздили. Хто з робітників банку займався формуванням кредитної справи відповідати відмовилася.  

Представником банку не надано заперечень та доказів які б спростували дані обставини встановлені в судовому засіданні, крім того з його пояснень вбачається, що при укладанні кредитного договору, працівником банку повинна бути ідентифікована особа, яка виступає позичальником, поручителем, в його присутності ця особа повинна підписати договір поруки, завірити своїм підписом копію паспорту, копію ідентифікаційного коду, надати довідку про доходи. В даному випадку працівником банку цього зроблено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,  не  є  укладеними  правочини  (договори), у  яких відсутні встановлені  законодавством  умови,  необхідні  для  їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору;  не отримано акцепт стороною,  що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення  правочину  потрібна його  передача тощо).

Так, згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Зі змісту статті 207 ч. 2 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа,  підписується  особами, уповноваженими  на  це  її  установчими документами,  довіреністю, законом   або   іншими   актами   цивільного   законодавства,  та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України за договором   поруки   поручитель   поручається   перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед  кредитором   за   порушення зобов'язання боржником.     

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого

порукою,  боржник  і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 1381 від 26 лютого 2008 року між АТ «Державний ощадний банк України» та гр. ОСОБА_1, договір поруки № 1381-а від 26 лютого 2008 року між АТ «Державний ощадний банк України» та гр. ОСОБА_2, договір поруки № 1381-б від 26 лютого 2008 року є неукладеними, оскільки відсутня згода відповідачів за всіма істотними умовами договорів, договори вони не підписували, гр.. ОСОБА_1 гроші не отримувала, тому правові наслідки порушення зобов’язання відповідачами, а саме солідарна відповідальність за кредитним договором  не можуть бути застосовані до відповідачів,  тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

          В зв’язку з тим, що в задоволенні позову відмолено повністю, судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 530,  ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 1 ст. 553, ч.1, ч.2 ст. 554, ч. 1 ст. 612 ч.1, ст. 625, ч. 1 ст. 638, 1046, 1055 ЦК України, ст.ст. 60, 214-215 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства „Державний Ощадний банк Україна” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Іванівського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, або повного виготовлення, а  особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Ю. Г. Берлімова