Справа №2-3785/2011

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді           Свяченої Ю.Б.,

при секретарі                      Росолик О.А.,                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічногоакціонерноготовариства«Сведбанк», про розірвання кредитного договору та договору іпотеки,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в Приморський районний суд м. Одеси з позовом в подальшому уточнивши свої позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», про розірвання кредитного договору № 1501/1007/88-197 від 15 жовтня 2007 року та договору іпотеки № 1501/1007/88-197-Z-1 від 15 жовтня 2007 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях якого є Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк»та ОСОБА_2, був укладений Кредитний договір № 1501/1007/88-197 за яким Банком були надані Позивачу грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 105 000,00 доларів США зі сплатою 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом на споживчі потреби, в обмін на зобов’язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у терміни, передбачені Кредитним договором.

Обґрунтовуючи свій позов Позивач посилався на те, що він не може виконувати взяті на себе зобов’язання за договором, у зв’язку із істотною зміною обставин, а саме в зв’язку з настанням світової фінансової кризи, різким зростанням курсу іноземної валюти та втратою роботи.

З посиланням на зазначені обґрунтування позову Позивач вважає, що кредитний договір підлягає розірванню на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України.

Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволені заявленого позову.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце був повідомлений належним чином, доказів поважності причин неявки до суду не представив.

Суд у зв’язку з неявкою відповідача, ухвалив слухати справу у його відсутності  та за згодою позивача, у порядку ст..ст. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивачку та показання свідків, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Свідок ОСОБА_1, суду пояснив він  товаришує з позивачем. В 2009р. в нього  було важке матеріальне становище. Позивач  просив у нього позичити гроші але він не знайшов так як втратив роботу.

Свідок ОСОБА_3, суду пояснила, вона є сестрою позивача. У ОСОБА_2 робота  була, але не по спеціальності.

Свідчення свідків підтверджують той факт, що позивач дійсно брав кредит  тому  в нього виникла дана заборгованість до банка.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В даному випадку, надаючи оцінку доводам позивача, суд вважає, що розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.

Із вимогою про розірвання кредитного договору № 1501/1007/88-197 від 15.10.2007 року або його зміну Позивач не звертався до Відповідача, доказів направлення таких вимог на адресу Відповідача до суду не надав.

Необхідно звернути увагу на те, що ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено те, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно. До того ж, вимагаючи розірвання договору, на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України на позивача покладається, у відповідності до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Позивачем не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане. Крім того, виходячи із змісту ст. ст. 1046, 1054 Цивільного кодексу України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Виконання зобов'язання у встановлений строк - це один з елементів належноговиконання зобов’язань.

Беручи до уваги вищенаведені мотиви та проаналізувавши доводи сторін, суд у сукупності з дослідженими доказами дійшов висновку про безпідставність вимог позивача.

Таким чином, на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити Позивачу в задоволенні позову.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 59, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 224-227, 294-296 ЦПК України, ст.ст.526-527,530, 627,652,1046,1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Cведбанк»»,про розірвання кредитного договору та договору іпотеки, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

         Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                              Суддя                                                                Свячена Ю.Б.