РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2479/11

18.10.2011             року                                                                                м. Сімферополь

     Сімферопольський районний  суд Автономної Республіки  Крим, у складі головуючого  судді - Томащака А.С.

при секретарі -  Бережній В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя, відшкодування моральної шкоди

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2  про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за нею, їх спільними дітьми - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідачем по справі - ОСОБА_2 по 1\4 долі будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки розташованої за зазначеною адресою, закріплення в рівних частках права користування та спадкування селянсько-фермерським господарством «Лікон», мотивуючи свої вимоги тим, що під час шлюбу з відповідачем вони придбали на підставі належно посвідченого договору купівлі-продажу зазначений будинок, на земельну ділянку, на якій розташовано спірний будинок, на ім’я відповідача видано державний акт про право приватної  власності, у 1992 році створено СФК «Лікон»,  на даний час шлюб з відповідачем розірвано, в зв’язку з чим вона бажає поділити спільну сумісну власність у визначений спосіб. Крім того їй та їх спільній дитині ОСОБА_4 заподіяна моральна шкода розмір якої складає по 1000грн. кожній, внаслідок неправомірної поведінки відповідача.

В ході судового засідання позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

          Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснивши, що будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка розташована за зазначеною адресою, може бути поділена в рівних частках між сторонами по справі, як майно, що придбано під час шлюбу, а не в спосіб визначений позивачем по справі.

          Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

          Відповідно до договору купівлі-продажу від 28.12.1990 року , який зареєстровано в Сімферопольському РБТІ, ОСОБА_2 придбав у власність цілий житловий будинок з господарськими прибудовами АДРЕСА_1.

          Земельна ділянка площею 0,1226 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Гвардійської селищної ради №63 від 24.05.2000року, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю.

          ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 1979 по 2008 рік перебували у шлюбі та мають двох повнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.      

          Оскільки спірний будинок було придбано сторонами по справі в період шлюбу то відповідно до ст. 60 СК України житловий будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін по справі, у зв'язку із чим вони мають рівні права на дане домоволодіння, тобто позивач придбав право власності на вищевказаний будинок з господарськими й побутовими будівлями, і це його право відповідачем не оскаржено.

          Стаття 68 СК України визначено, що розірвання  шлюбу  не  припиняє  права  спільної  сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

          Відповідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. При цьому статтею 71 СК України визначено, що майно,  яке є об'єктом права  спільної  сумісної  власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

          Пленум Верховного Суду України в Постанові № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначив у п.22, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69—72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

          Статтею 372 ЦК України визначено, що майно,  яке є у  спільній  сумісній  власності,  може  бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У  разі поділу майна,  що є у спільній сумісній власності, вважається,  що частки співвласників  у  праві  спільної  сумісної власності  є  рівними,  якщо  інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена  або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У  разі  поділу  майна  між  співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про  поділ  нерухомого  майна,  що  є  у  спільній сумісній  власності,  укладається  у  письмовій  формі  і підлягає нотаріальному посвідченню.

          Отже законодавець визначився, що поділ спільної сумісної власності подружжя здійснюється в натурі, разом з цим позивачем фактично заявлено позовні вимоги не про поділ спільного майна подружжя у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, а про визначення його частки у спільному сумісному майні подружжя, що не відповідає вищезазначеним вимогам ст.. 69-72 СК України та ст.. 372 ЦК України.

          При цьому Пленум Верховного Суду України в Постанові № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначив у п.25 в разі якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

          Таким чином визначення ідеальних часток у майні подружжя без їх реального поділу, можливо лише щодо неподільної речі, при цьому суду не надано жодних доказів в частині того, що  спірний житловий будинок АДРЕСА_1  є неподільним, жодних клопотань, щодо проведення відповідної експертизи, суду, з боку позивача не заявлялось.

          Крім того відповідно до ст.. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя,  частки  майна дружини та чоловіка є рівними, якщо  інше  не  визначено  домовленістю  між  ними   або   шлюбним договором.  При  вирішенні  спору  про поділ майна суд може відступити  від засади рівності часток подружжя за обставин,  що мають істотне значення,  зокрема  якщо  один  із  них  не  дбав  про матеріальне забезпечення сім'ї,  приховав,  знищив чи пошкодив спільне  майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.  За рішенням суду частка майна дружини,  чоловіка може бути

збільшена,  якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син,  дочка,  за умови,  що розмір аліментів,  які вони одержують,  недостатній  для   забезпечення   їхнього   фізичного, духовного розвитку та лікування.

           Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          За таких обставин, враховуючи заявлені позовні вимоги, щодо поділу спільного майна подружжя, шляхом визначення рівних часток у спільному майні подружжя з урахуванням інтересів повнолітніх дітей по 1\4 долі, суд вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються  на законі та задоволенню не підлягають.

          В частині позовних вимог, щодо закріплення в рівних частках права користування та спадкування селянсько-фермерським господарством «Лікон», позовні вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки законом не передбачено визначений позивачем спосіб поділу спільного майна подружжя.

            В частині позовних вимог, щодо стягнення на користь позивача та її доньки ОСОБА_4 моральної шкоди, суд вважає позовні вимоги не ґрунтуються  на законі, є безпідставними та жодними доказами не підтвердженими, оскільки поділ спільного майна подружжя  є правом сторін по справі, в т.ч. і шляхом звернення до суду, в зв’язку з чим не створює права на відшкодування моральної шкоди.

На підставі  ст..372 ЦК України, ст. 69-71СК України, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд    

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя, шляхом визнання права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 по 1\4 долі будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки розташованої за зазначеною адресою, закріплення права користування та спадкування селянсько-фермерським господарством «Лікон», стягнення моральної шкоди – залишити без задоволення.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя