РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2406/11

21.11.2011             року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний  суд Автономної Республіки  Крим, у складі головуючого  судді - Томащака А.С.

при секретарі -  Бережній В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - відділ по справам громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Сімферопольського РО ГУ МВС України в АР Крим про усунення перешкод в користуванні власністю, зустрічним позовом ОСОБА_2 до   ОСОБА_1  про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю - земельною ділянкою площею 0,0772га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов’язання ОСОБА_2 звільнити зазначену земельну ділянку та шляхом зняття  ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

           Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.04.2011 року позивачу належить зазначена земельна ділянка, яка була придбана у відповідача по справі, який за умовами зазначеного договору повинен був знятися з реєстрації до 26.04.2011 року та звільнити земельну ділянку, чого, в визначені умовами договору строки, не здійснив, на час подачі позову залишається зареєстрованим за адресою розташування земельної ділянки та продовжує мешкати в розташованому на земельній ділянці тимчасовій будівлі, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.

          Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнанням договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.04.2011 року недійсним, мотивуючи свої зустрічні позовні вимоги тим, що зазначений договір є недійсним, оскільки в п. 1.2 договору визначено, що продаж земельної ділянки здійснюється без зміни цільового призначення земельної ділянки. При цьому сторони повідомляють, що забудова зазначеної земельної ділянки, яка є предметом зазначеного договору не проводилась, тобто відчужувана земельна ділянка вільна від будівель, разом з цим на спірній земельній ділянці знаходиться будівля в якій мешкає ОСОБА_3, про що також зазначає позивач за первісним позовом в своїй позовній заяві, таким чином сторони крім купівлі-продажу земельної ділянки ставили на меті здійснити ще і купівлю-продаж незавершеного будівництвом будинку, що перешкоджало укладенню договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки будівництво здійснювалось самовільно, тому договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним, крім-того, оскільки сторони мали на меті в т.ч. укласти угоду купівлі-продажу нерухомого майна, щ знаходилось у стадії будівництва, зазначена угода є мнимою угодою.

          В ході судового зсідання предсавник позивача за первісним позовом заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, зустрічні позовні вимоги не визнав внаслідок їх необґрунтованості та просив суд у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

          Представник відповідача за первісним позовом позовні вимоги не визнав, просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.

          Представник третьої особи до суду не з’явився, надавши заяву з проханням розглянути справу у його відсутності.

          Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази у їх сукупності, прийшов до наступного.

          Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.04.2011 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0772га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідач ОСОБА_2 зобов’язався до 26.04.2011 року забезпечити зняття з реєстрації місця проживання та звільнення земельної ділянки від вжитку та іншого належного йому майна, про що викладено в п.5.3. вищезазначеного договору.

Відповідно до довідки адресно-довідкового сектору ВГІРФО ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.

З наданих до суду фотографій та відеозапису вбачається, що відповідач по справі на час звернення позивача до суду проживає на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в самовільно збудованій будівлі.

Факт реєстрації відповідача та його постійного проживання на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не заперечувалось в ході судового засідання і представником відповідача по справі, що в силу вимог ст.. 61 ЦПК України, не потребує доказуванню.

            Статтею 78 ЗК України визначено, що право   власності   на   землю   -   це   право  володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

          Власник   земельної   ділянки   або  землекористувач  може вимагати усунення будь-яких порушень його прав  на  землю,  навіть якщо  ці  порушення  не  пов'язані  з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, що визначено статтею 152 ЗК України.

          Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Статтею 391 ЦК України також визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

          Оскільки в ході судового засідання беззаперечно встановлено, що на земельній ділянці позивача, яка знаходиться у нього у власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порушення вимог договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.04.2011 року, укладеного між сторонами по справі, знаходиться самовільно побудована будівля, в якій мешкає відповідач ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою, та жодних дій, щодо зняття з реєстраційного обліку не здійснив, чим перешкоджає позивачу використовувати його земельну ділянку за призначенням, тому позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню в повному обсязі.

          В частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, щодо визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.04.2011 року недійсним, суд вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на законі з наступних підстав.

          Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Частини перша - третя,  п'ята та  шоста  статті  203  ЦК України встановлює, що зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також  інтересам  держави  і суспільства, його моральним засадам; особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і  відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач за зустрічним позовом та його представник в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначали, що оскільки на спірній земельній ділянці знаходився недобудований будинок, тому сторони бажали укласти угоду в т.ч. і щодо даної будівлі, а тому угода купівлі-продажу земельної ділянки є в т.ч. і удаваним правочином, оскільки передбачала і купівлю продажу зазначеною недобудованої будівлі, однак оскільки будинок не введено в експлуатацію, його продаж суперечить закону.

Стаття 235 ЦК України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено,  що правочин був вчинений сторонами для  приховання  іншого  правочину,  який  вони насправді вчинили, відносини  сторін  регулюються  правилами  щодо  правочину,   який сторони насправді вчинили.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в п.25 за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Посилання позивача за зустрічним позовом, його представника на те, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки є удаваним, оскільки сторони по справі фактично уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки та недобудованого будинку, що знаходиться на зазначеній земельній ділянці, є безпідставними та бездоказовими, оскільки у відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, що спірний договір є удаваним.

          Проте будь-які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку що сторони по справі при укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки мали намір в т.ч. укласти договір купівлі-продажу недобудованого будинку, суду не надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Також не ґрунтуються на законі і доводи позивача за зустрічним  позовом, щодо порушень при укладенні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки  п. 1.2 зазначеного договору яким визначено, що продаж земельної ділянки здійснюється без зміни цільового призначення земельної ділянки, при цьому сторони повідомляють, що забудова зазначеної земельної ділянки, яка є предметом зазначеного договору не проводилась, тобто відчужувана земельна ділянка вільна від будівель, разом з цим на спірній земельній ділянці знаходиться будівля в якій мешкає ОСОБА_3

Відповідно до положень статті 331 ЦК України  право власності на новостворене  нерухоме  майно  (житлові будинки,  будівлі,  споруди  тощо)  виникає  з  моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено  прийняття  нерухомого майна  до  експлуатації,  право  власності  виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно  до  закону підлягає  державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації, до  завершення   будівництва   (створення   майна)   особа вважається   власником   матеріалів,  обладнання  тощо,  які  були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Тобто будівля, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0772га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є на час продажу земельної ділянки лише будівельними  матеріалами, тому порушень п. 1.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.04.2011 року з боку сторін по справі не має.

На підставі ст.. 316,317,321,391 ЦК України, ст.. 78, 152 ЗК України, керуючись ст.. 212, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - відділ по справам громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Сімферопольського РО ГУ МВС України в АР Крим про усунення перешкод в користуванні власністю – задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю – земельною ділянкою площею 0,0772га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов’язання ОСОБА_2 звільнити зазначену земельну ділянку та шляхом зняття  ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до  ОСОБА_1  про визнання договору від 18.04.2011 року купівлі-продажу земельної ділянки  площею 0,0772га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 недійсним – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 судові витрати сплачені при подачі позову в розмірі 54грн.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя