РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2453/11

11.11.2011             року                                                                                м. Сімферополь

     Сімферопольський районний  суд Автономної Республіки  Крим, у складі головуючого  судді - Томащака А.С.

при секретарі -  Бережній В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Сімферопольська районна державна нотаріальна контора, Сімферопольська районна державна адміністрація про визнання фіктивним та недійсним договору купівлі-продажу будинку, визнання права власності на нерухоме майно

встановив:

          Позивач звернулась до суду з позовом про визнання фіктивним та недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 07.12.2004 року, що було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 07.12.2004 року, визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 за позивачем по справі.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.12.2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, разом з цим фактичним покупцем зазначеного майна був ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, який особисто сплачував продавцеві гроші за зазначений будинок, при цьому позивачка та ОСОБА_4 на час придбання будинку жили у цивільному шлюбі та вели спільне господарство, однак по домовленості з відповідачем угода купівлі-продажу будинку була оформлена на останню. Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_2 звернулася до позивача з вимогою звільнити спірний будинок, зазначивши, що останній належить саме їй, що вимусило позивача звернутися до суду за захистом порушених прав на нерухоме майно.

          В ході судового засідання позивач, її представники заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

          Відповідач, її представник заявлені позовні вимоги не визнали, пояснивши, що спірний будинок було придбано за кошти саме відповідача ОСОБА_2, тому і договір купівлі-продажу будинку було оформлено саме на неї, при цьому вона дозволила ОСОБА_4 проживати в зазначеному будинку.

          Третя особа ОСОБА_3 в ході судового засідання показала, що дійсно 07.12.2004 року між нею та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, однак гроші  вона отримала за продаж будинку від ОСОБА_4, чиї були передані їй гроші та чому договір купівлі-продажу укладався з ОСОБА_2 її не цікавило.

          Представники Сімферопольської районної державної нотаріальної контори, Сімферопольської районної державної адміністрації до суду не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не надали.

          Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, допитавши свідків, дослідивши докази у їх сукупності, прийшов до наступного.

          На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу будинку від 07.12.2004 року ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1, при цьому продавцем зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_3

          Згідно ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

          Посилання позивача, його представників на те, що спірний договір є фіктивним, оскільки покупцем за даним договором є не ОСОБА_2, а ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не можуть бути підставою для визнання спірного договору фіктивним та  визнання його недійсним, оскільки у відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, фіктивність спірного договору.

          Проте будь-які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину,  суду не надані.

          Так фактично доводи позивача, щодо того, що спірний будинок було придбано ОСОБА_4 є посилання на пояснення продавця будинку ОСОБА_3, яка зазначала, що гроші за проданий будинок вона отримала від ОСОБА_4, разом з цим відповідач по справі не заперечувала того факту, що саме останній займався купівлею-продажем будинку, при цьому вона надала останньому власні гроші для передачі продавцю ОСОБА_3, а в подальшому договір купівлі-продажу було оформлено на неї, оскільки саме вона і придбала спірний будинок.

          Даний факт в ході судового засідання підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, при цьому суд також бере до уваги і той факт, що за життя ОСОБА_4 жодних вимог до ОСОБА_2, щодо спірного будинку не висував.

Крім того, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в п. 24. для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

В ході судового засідання встановлено, що за договором купівлі-продажу будинку від 07.12.2004 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 та отримала за проданий будинок оговорену сторонами суму, тому зазначений договір не може бути кваліфікований, як фіктивний.

За таких обставин не ґрунтуються  на законі і позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В силу вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі та є бездоказовими, в зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

          На підставі ст.. 234 ЦК України, керуючись ст.. 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Сімферопольська районна державна нотаріальна контора, Сімферопольська районна державна адміністрація про визнання фіктивним та недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 07.12.2004 року, визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 – залишити без задоволення.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

    Суддя