РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2527/11

11.11.2011             року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Томащака А.С.,

                                                    при секретарі Бережній В.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,

встановив:

          Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення суми боргу враховуючи індекс інфляції та 3% річних загальною сумою 408604грн.52коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2007 року надав відповідачеві на підставі договору позики суму в розмірі 100000грн. строком до 20.12.2008 року з виплатою відсотків в розмірі 72 % від суми позики, при цьому відповідач відсотки виплати у повному обсязі, а основну суму позики не вплатив, крім того 11.01.2010 року надав відповідачеві в борг 250000грн. терміном до 01.09.2010 року, дотепер зазначена сума відповідачем не повернута.

          У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

          Відповідач позов визнав частково, пояснивши, що суму боргу в розмірі 100000грн. виплатив позивачу повному обсязі, 11.01.2010 року отримав від відповідача 200000грн., а не 250000грн., як зазначає позивач по справі, при цьому з зазначеної суми виплатив останньому 151000грн., в зв’язку з чим сума боргу складає 49000грн.

  Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до нотаріально посвідчено договору позики від 20.12.2007 року позивач надав відповідачеві 100000грн. з виплатою 72% відсотків від суми позики в строк до 20.12.2008 року, при цьому в п.7 зазначеного договору визначено, що після повернення боргу позикодавцем буде видано позичальнику власноручну розписку про одержання грошей і це буде свідчити що борг повернуто позичальником.

Як зазначив відповідач по справі, після повернення суми боргу він розписки від позивача не отримував, внаслідок їх довірливих стосунків, при цьому позивач категорично заперечував факт повернення йму основної суми боргу.

В силу вищевикладеного суд вважає, що доводи відповідача в частині того, що за договором позики від 20.12.2007 року він повністю виконав свої зобов’язання, повернувши позивачу суму позики в повному обсязі є бездоказовими.

Відповідно до розписки від 11.09.2010 року ОСОБА_2 отримав в борг від позивача 250000грн., гроші передані на строк до 01.09.2010 року.

            У відповідності зі ст.1046 ГК України за договором позики одна сторона передає другій стороні у власність грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

          У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимогами цього Кодексу.

          Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          З розрахунку зробленого позивачем вбачається, що загальна сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 408604грн.52коп., даний розрахунок складений відповідно до вимог цивільного законодавства та перевірений судом.     

          Статтею 545 ЦК України визначено, що   прийнявши  виконання  зобов'язання,  кредитор  повинен  на вимогу боржника  видати  йому  розписку  про  одержання  виконання частково або в повному обсязі. Якщо   боржник   видав   кредиторові   борговий  документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові.  У  разі  неможливості  повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність  боргового  документа  у  боржника   підтверджує виконання ним свого обов'язку. У  разі  відмови кредитора повернути борговий документ або видати   розписку   боржник   має   право   затримати    виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами  є  будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин,  що  обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

          Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази,  які  одержані  з  порушенням порядку, встановленого законом, обставини  справи,  які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть  підтверджуватись  іншими засобами доказування.

          Оскільки в ході судового засідання з боку відповідача не надано письмових доказів того, що останнім частково сплачено заборгованість на користь позивача, а також той факт, що останній отримав 200000грн. в борг, а не 250000грн., як зазначено у розписці від 11.01.2010 року  підписаною сторонами по справі,  суд вважає, що в силу вищевикладеного очевидні правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

           На підставі ст. 526,545,625,1046-1050 ЦК України, керуючись ст.212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу – задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 408604грн.52коп.  та судові витрати пов’язані з розглядом справи у сумі 1820грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя