РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-1058/11

30.09.2011             року                                                                                м. Сімферополь

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Трудівської сільської ради Сімферопольського району про визнання права власності за набувальною давністю

встановив:

          ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок № 2\10 розташований по АДРЕСА_1 за набувальною давністю, мотивуючи свої вимоги тим, що до лютого 1999 року зазначений будинок використовувався не за призначенням, піддавався руйнуванню та розкраданню, в зв’язку з чим позивач переїхав проживати в зазначений будинок і до теперішнього часу проживає в ньому. Протягом зазначеного часу було зроблено суттєві будівельні роботи по приведенню зазначеного житла у придатний для проживання стан, проведено опалення, електрика, водовідвід та каналізація, проводились систематично оплата за електроенергію та воду, виготовлено технічний паспорт на зазначену будівлю, в зв’язку з тим, що спірним будинком правомірно користується більше десяти років, вважає, що за нею може бути визнано право власності за набувальною давністю.

          В ході судового засідання позивач, його представники заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

          Представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.

          Заслухавши пояснення сторін по справі, допитавши свідків, дослідивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

З довідки Сімферопольського РБТІ вбачається, що право власності на житловий будинок № 2\10 розташований по АДРЕСА_1 зареєстровано за територіальною громадою в особі Трудівської сільської ради на підставі свідоцтва про право власності САВ №445655 від 01.02.2008 року.

В будинку № 2\10 розташованому по АДРЕСА_1 з 1999 року проживає ОСОБА_1, що не заперечується представником відповідача по справі, а також підтверджується показами свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, довідками депутата Трудівської сільської ради та голови Трудівської сільської ради, довідкою ВАТ «Крименерго» про те, що договір про користування електричною енергією з ОСОБА_1 укладено з 05.04.2000 року.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Частиною 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення»ЦК України передбачено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Отже основним критерієм визнання права власності за набувальною давністю є добросовісність  заволодіння майном.

При цьому в ході судового засідання встановлено, що будинком № 2\10, який розташований по АДРЕСА_1 позивач стала користуватися без жодних правових підстав, самовільно вселившись в нього, таким чином зазначеним нерухомим майном вона заволоділа не добросовісно, що не дає підстав для застосування норм ст.. 344 ЦК України.

Проживання більше десяти років, сплата за електроенергію та здійснення покращення в зазначеній будівлі жодним чином не спростовує той факт, що спірною будівлею позивач користується без жодних правових підстав, самовільно вселившись в нього.

Крім того право власності на житловий будинок № 2\10 розташований по АДРЕСА_1 зареєстровано за територіальною громадою в особі Трудівської сільської ради на підставі свідоцтва про право власності САВ №445655 від 01.02.2008 року, отже власністю територіальної громади в особі Трудівської сільської ради у вигляді зазначеного будинку, ОСОБА_1 користується саме з 01.02.2008 року, таким чином десять років з 2008 року ще не сплило і територіальна громада в особі Трудівської сільської ради, може в будь-який час скористатися своїм правом власності на зазначене нерухоме майно, в т.ч. і шляхом витребування його у позивача по справі.

Також суд приймає до уваги і той факт, що в силу вимог ст.. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В ході судового засідання представник відповідача не заперечував позовні вимоги, зазначивши, що право власності на спірне нерухоме майно повинно бути визнано за позивачем по справі, за таких обставин права позивача не потребують судового захисту, внаслідок того, що вони визнаються з боку відповідача, який як власник майна має право реалізувати свою власність позивачу на підставі цивільно-правової угоди, або іншим способом, що не суперечить закону в межах наданих йому прав, як власнику нерухомого майна.

В силу вищевикладеного позовні вимоги не ґрунтуються на законі, в зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

На підставі ст.. 344 ЦК України, керуючись ст.. 212-215 ЦПК України, суд    

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Трудівської сільської ради Сімферопольського району про визнання права власності на житловий будинок № 2\10 розташований по АДРЕСА_1 за набувальною давністю – залишити без задоволення.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя