Справа №11-764/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв
Номер провадження 11/1890/12799/11 Суддя-доповідач - Моїсеєнко
Категорія - 60
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Моїсеєнко Т. М.,
суддів - Демченка М. О., Матуса В. В.,
з участю прокурора - Мусіяки В.В.
Засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 5 серпня 2011 року яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Битиця, Сумського району, Сумської області, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий
визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України і на підставі ст. 49 КК України звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_2, з 31 жовтня 2000 року по 28 березня 2008 року обіймав посаду головного лісничого ДП « Сумський агроліспгосп» і в силу покладених на нього організаційно – розпорядчих та адміністративно – господарських обов’язків був службовою особою.
Рішенням Сумської ОСОБА_3 від 19 жовтня 2000 року ДП « Сумський агроліспгосп» було надано в постійне користування не розпайовані землі колишнього КСП « Червоний партизан», загальною площею 8423 га, до яких лісосмуга з правого боку вздовж автодороги від м. Суми до с. Піщане не увійшла.
Відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1997 року на землях колишнього КСП «Червоний партизан» в кварталі 1 налічується 14 виділів загальною площею 10 га.
ОСОБА_2, як головний лісничий, надав вказівку майстру лісу ОСОБА_4 та учню майстра ОСОБА_5 підготувати первинні матеріали та виписати лісорубний квіток на проведення рубки дерев, що знаходяться з правого боку вздовж автодороги від м. Суми до с. Піщане. Усвідомлюючи, що вказані дерева не були в постійному користуванні ДП « Сумський агроліспгосп», ОСОБА_2 надав вказівку учню майстра ОСОБА_5 вказати у лісорубному квітку, що зазначені дерева знаходяться в кварталі 1 виділі 15 земель постійного користування ДП « Сумський агроліспгосп»
28 січня 2008 року ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні ДП « Сумський агроліспгосп», по вул. Курська, № 2-А м. Суми, видав лісорубний квіток № 6 , який є офіційним документом і затвердив його своїм підписом, в якій за його вказівкою було внесені завідомо неправдиві відомості про те, що в кварталі 1 виділі 15 площею 0,8 га дозволяється провести вибіркову рубку сухостійних та пошкоджених дерев на землях постійного користувача ДП «Сумський агроліспгосп»
В подальшому ОСОБА_2 передав лісорубний квіток № 6 директору ДП « Сумський агроліспгосп» ОСОБА_6, яким, на підставі лісорубного квітка, був укладений договір на виконання лісозаготівельних робіт за яким у лютому – квітні 2008 року було проведено суцільну рубку дерев.
В поданих апеляціях:
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно розтлумачив ч. 1 ст. 366 КК України і в описовій частині вироку зайве зазначив про те, що ДП « Сумський агроліспгосп» не мав законних підстав призначати рубку дерев, та в доказах послався на заподіяння тяжких наслідків державі у зв’язку із незаконною рубкою дерев, навів покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 у підтвердження незаконної вирубки дерев. Оскільки обвинувачення ОСОБА_2 пред’явлено за ч. 1 ст. 366 КК України, то на думку апелянта суд допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Засуджений ОСОБА_2 прохає вирок суду скасувати, а його виправдати, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги нормативні документи, які підтверджують правильність його дій, органами досудового слідства в якості доказів взяті до уваги покази не компетентних в лісовій галузі людей, зміст вироку протиричить добутим в ході судового засідання показам.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора про скасування вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 369 КПК України, вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, коли за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, коли висновки суду містять істотні суперечності.
Так, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2, достовірно знаючи, що лісосмуга з правого боку вздовж автодороги від м. Суми до с. Піщане не увійшла до земель постійного користування, переданих ДП « Сумський Агроліспгос» рішенням Сумської ОСОБА_3 від 19 жовтня 2000 року, надав вказівку майстру ОСОБА_4 та учню майстра ОСОБА_5 внести до лісорубного квітка № 6 завідомо неправдиві відомості, які він в послідуючому завірив своїм підписом, тобто усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно – небезпечні наслідки у вигляді проведення незаконної вирубки дерев та бажав їх настання.
Але, суд першої інстанції прийшов до таких висновків не дослідивши всі наявні докази по справі, а саме ті, які знаходяться у другому томі кримінальної справи і зібрані судом першої інстанції при першому розгляді справи та не навів мотивів, чому суд взяв до уваги одні докази і не взяв до уваги інші.
Зазначаючи у вироку про те, що ОСОБА_2 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно – небезпечні наслідки у вигляді проведення незаконної вирубки дерев, та бажав настання цих наслідків, суд у вироку не зазначив, а у чому ж саме полягали ці суспільно – небезпечні наслідки.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, обвинувачення відносно ОСОБА_2 у перевищенні службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки ( ст. 365 ч. 2 КК України) та у незаконної порубки лісу ( ст. 246 КК України) закрито, за відсутністю в його діях складу злочину ( т. 2 а.с. 249 – 250)
Крім того, зазначаючи, що рішенням Сумської ОСОБА_3 від 19 жовтня 2000 року ДП «Сумський агроліспгосп» було надано в постійне користування неразпайовані землі колишнього КСП « Червоний партизан», загальною площею 8423 га, до яких лісосмуга з правого боку вздовж автодороги від м. Суми до с. Піщане не увійшла і відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1997 року, в кварталі 1 налічується 14 виділів із загальною площею 10 га., суд не звернув уваги на те, що у перспективному плані ведення лісового господарства радгоспу « Червоний Партизан» Сумського району Сумської області 1997 року, в кінці таблиці на 47 сторінці є напис, виконаний простим олівцем: в стовпці 1 - № виділу – 15, в стовпці 2 – площа га - 0,8., не дослідив ці докази в судовому засіданні та не надав їм відповідної оцінки.
Крім того, в матеріалах кримінальної справи мається значна кількість відповідей на запити органу досудового слідства щодо належності ДП « Сумський агроліспгосп» придорожньої смуги до с. Нижне Піщане, а саме: у листі Державного комітету лісового господарства України Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства від 21 листопада 2008 року, за підписом заступника начальника управління ОСОБА_9 зазначено, що згідно матеріалів лісовпорядкування 1996 року придорожня лісосмуга до с. Нижне Піщане відноситься до земель Дочірнього підприємства « Сумський агроліспгосп» квартал № 1 виділ 15, категорія земель – придорожня лісосмуга площею 0,8 га ( т.1 а.с. 73-74)
12 січня 2009 року, за підписом тієї же посадової особи, заступника начальника управління ОСОБА_9 наданий протилежний, вищезазначеному листу, лист щодо власника придорожньої лісосмуги з правої сторони дороги з м. Суми до с. Н. Піщане. Крім того, що, суд, в порушення вимог ст. 65 КПК України, послався, як на доказ, на лист від 12 січня 2009 року ( т. 1 а.с. 75 -76), не надавши аналізу цьому документу, його відповідності Лісовому Кодексу України, а також не з’ясував причин допущених суперечностей у вищезазначених листах і в інших, які є в справі, що могло істотно вплинути на висновки суду і мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Постановивши відносно ОСОБА_2 обвинувальний вирок та визнавши його винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, суд, звільнив його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, хоча відповідно до вимог ст. 282 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені ст.11-1 КПК України, суд , заслухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою постановою, закриває справу.
За таких обставин вирок суду не може вважатися законним і обгрунтованим, тому він підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 5 серпня 2011 року відносно ОСОБА_2 скасувати у зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, в той же суд, в іншому складі суду.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд.
СУДДІ:
Моїсеєнко Т. М. Демченко М. О. Матус В. В.