ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
|
22.04.2008 |
Справа №2-15/1838-2008 |
За позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Армянськ АР Крим» (96012, АР Крим, м. Армянськ, мкр. ім.. Корявко, 3, ідентифікаційний код 20752202)
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1)
Про стягнення 415525,23 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача - Сакунова І.В., довіреність № 474 від 16.05.2006 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) звернувся до Господарського суду АР Крим в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Армянськ АР Крим» із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 415525,23 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати кредиту, процентів за кредитним договором № 02-2004 від 21.01.2004 р. в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 357982,17 грн., в тому числі 299023,64 заборгованості по кредиту, 55426,27 грн. заборгованості по процентам, 3532,26 грн. комісійної винагороди за управління кредитною лінією. А також позивачем нараховано 53267,89 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 4275,29 грн. пені за прострочення сплати процентів. Вказане і стало приводом для звернення Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Армянськ АР Крим» з позовом до суду про звернення стягнення вказаної суми заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно відповідача.
В якості забезпечення повернення виданого кредиту між Позивачем та Відповідачем 21 січня 2004 р. був укладений договір застави № 03-2004 (із змінами та доповненнями), згідно якого предметом застави станом на 05.02.2008 р. є обладнання по виробництву сухариків, горішків та чіпсів, яке складається з наступних складових:
- дозатор - 1 одиниця;
- барабанна піч - 2 одиниці;
- конвеєр універсальний - 3 одиниці;
- охолоджувач - 1 одиниця:
- шелушилка - 1 одиниця;
- конвеєр інспекційний - 1 одиниця;
- дражировка поточна - 1 одиниця;
- конвеєр завантажувальний з дозатором - 1 одиниця;
- автомат ЕД-3 - 2 одиниці;
- конвеєр, що відводить - 2 одиниці;
- конвеєр розвантажувальний на 2 кан. - 1 одиниця;
- машина різки хліба - 1 одиниця;
- вібропросіювач - 1 одиниця.
Позивач просить суд звернути стягнення на заставлене майно за договором застави № 03-2004 від 21.01.2004 р.
У судовому засіданні 31.03.2008 р. представником позивача була надана заява про збільшення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 434958,69 грн., в тому числі 299023,64 заборгованості по кредиту, 55426,27 грн. заборгованості по процентам, 3532,26 грн. комісійної винагороди за управління кредитною лінією, 62418,34 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 14558,18 грн. пені за прострочення сплати процентів.
Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміна позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу.
За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ :
21 січня 2004 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) (Банк) (позивач) і Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Позичальник) (відповідач) був укладений кредитний договір № 02-2004. (а.с. 16-20) з наступними Додатковими угодами до нього. (а.с. 22-28)
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк зобов'язується надати кредит позичальникові в розмірі і на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.
Згідно з пунктом 2.1 вказаного Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 27.04.2004 р. Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 300000,00 грн. на умовах, передбачених цим Договором.
Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту згідно з пунктом 2.2 Договору - 12.01.2007 р. Кредит надається з наступним цільовим призначенням: в інвестиційну діяльність та на поточні потреби.
Згідно з пунктом 3.1. Договору відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 21 % річних.
Згідно з Додатковою угодою № 7 розмір відсоткової ставки встановлений на рівні 19%.
Відповідно до пункту 3.7 Кредитного договору відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником кредиту в останній робочій день місяця, за календарний місяць.
Відповідно до пункту 3.12 Договору в редакції Договору № 7 про внесення змін до кредитного договору від 19.07.2005 р. у якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, банк укладає з Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 договори застави: обладнання, іпотеки, майнові права.
Так, сторонами був укладений Договір застави обладнання № 03-2004 від 21.01.2004 р. (а.с. 29-32)
Відповідно до пункту 1.1 Договору цей Договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з кредитного Договору № 02-2004 від 21.01.2004 р., укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний повернути Заставодержателю 12 січня 2007 р. кредит у розмірі 300000,00 грн.., відсотки за користування ним, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати Заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Заставодавцем умов Кредитного договору, у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.
Крім цього, заставою забезпечені інші зобов'язання, що виникають в силу цього Договору.
У випадку продовження строків виконання зобов'язань за Кредитним договором (шляхом укладення додаткових угод до нього), дія застави, передбаченої цим Договором, зберігається до повного виконання Кредитного договору.
Предметом застави згідно з пунктом 1.2 Договору є обладнання по виробництву сухариків, горішків та чіпсів (майно), перелік складових якого викладений у Додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною:
- дозатор - 1 одиниця;
- барабанна піч - 2 одиниці;
- конвеєр універсальний - 3 одиниці;
- охолоджувач - 1 одиниця:
- шелушилка - 1 одиниця;
- конвеєр інспекційний - 1 одиниця;
- дражировка поточна - 1 одиниця;
- конвеєр завантажувальний з дозатором - 1 одиниця;
- автомат ЕД-3 - 2 одиниці;
- конвеєр, що відводить - 2 одиниці;
- конвеєр розвантажувальний на 2 кан. - 1 одиниця;
- машина різки хліба - 1 одиниця;
- вібропросіювач - 1 одиниця.
Пунктом 1.3 Договору встановлено, що майно належить Заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором № 108/1 від 06.01.2004 р., укладеним між Заставодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_2, та накладною №3 від 20.01.2004 р. та обліковується на балансі Заставодавця.
Сторони Договору застави оцінили Майно у 250000,00 грн. (балансова вартість Майна становить 250458 грн.).
Майно знаходиться за адресою: м.Армянськ, вул.Гайдара, 1 а. (пункт 1.6 Договору застави).
Матеріали справи підтверджують те, що позивач згідно з умовами кредитного договору № 02-2004 від 21.01.2004 р. виконував свої зобов'язання належним чином.
Порушуючи прийняті на себе зобов'язання відповідач Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 кредит і відсотки, нараховані за користуванням кредитом за кредитним договором № 02-2004 не погашає належним чином.
Так, станом на 01.04.2008 р. заборговані по кредиту становить 299023,64 грн., по відсотках 55426,27 грн., по комісійній винагороді за управління кредитною лінією - 3532,26 грн.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 339 Господарського кодексу України до основних банківських операцій відносяться також кредитні операції, які полягають в розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб і громадян. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі (стаття 345 Господарського кодексу України).
Учасники господарських відносин згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених статтею 230 Господарського кодексу України, відносяться господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні їм правил здійснення господарської діяльності.
Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.3 кредитного договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього Договору зобов'язання винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, передбачену цим Договором.
Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків (стаття 589 Цивільного кодексу України).
Крім того, відповідно до статті 20 Закону України “Про заставу” заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою. За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному об'ємі, включаючи відсотки і неустойку у випадках, передбачених договором (стаття 19 Закону).
Відповідно до пункту 2 статті 590 Цивільного кодексу України Банк набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо зобов'язання не буде виконано у встановлений термін (час), якщо інше не встановлене договором.
Матеріали справи підтверджують те, що відповідач згідно з умовами кредитного договіру № 02-2004 від 21.01.2004 р. видав боржнику кредит у розмірі 300000,00 грн. Представником відповідача цєй факт не заперечується.
Відповідач допустив однобічну відмову від виконання прийнятих на себе по зазначеному кредитному договору зобов'язань, що виразилось в неповерненні позивачу в установлений термін суми кредиту у розмірі 299023,64 грн., несплаті відсотків за користування кредитом за період з 01.03.2006 р. по 01.03.2007 р. у сумі 55426,27 грн., несплаті суми комісійної винагороди за управління кредитною лінією згідно пункту 4.2.11 кредитного договору у розмірі 3532,26 грн.
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України України не надав доказів повернення кредиту у строки, передбачені у кредитному договорі, не представів доказів невірного нарахування позивачем суми заборгованості, пені.
За таких обставин, суд вважає, що позивач правомірно, керуючись умовами кредитного договору, зробив розрахунок пені за несвоєчасність повернення кредиту за період з 12.01.2007 р. по 31.03.2008 р. у розмірі 62418,34 грн., та пені за несплат відсотків за користування кредитом за період березень 2006 р. по березень 2007 р. у розмірі 14558,18 грн.
Наданий позивачем розрахунок пені за невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором складений відповідно до вимог чинного законодавства на підставі кредитного договору, та є, на думку суду, обґрунтованим.
Таким чином, позовні вимоги в частині звернення стягнення на передане в заставу майно відповідача у розмірі 434958,69 грн., що складається з суми боргу по кредиту у розмірі 299023,64 грн., суми боргу по відсотках за користування кредитом у розмірі 55426,27 грн., суми несплаченої комісійної винагороди за управління кредитно лінією у розмірі 3532,26 грн., пені за несвоєчасність повернення кредиту у розмірі 62418,34 грн., пені за несплату відсотків за користування кредитом у розмірі 14558,18 грн., підтверджуються матеріалами справи, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Кошти, отримані за рахунок продажу предмету застави, повинні перераховуватись для погашення заборгованості за кредитним договором № 02-2004 від 21.01.2004 р.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Звернути стягнення на заставлене за договором застави обладнання № 03-2004 від 21.01.2004 р. майно Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Армянськ АР Крим» (96012, АР Крим, м. Армянськ, мкр. ім.. Корявко, 3, ідентифікаційний код 20752202, п/р 290919024 МФО 324407) на суму 434958,69 грн., а саме на майно :
- дозатор - 1 одиниця;
- барабанна піч - 2 одиниці;
- конвеєр універсальний - 3 одиниці;
- охолоджувач - 1 одиниця:
- шелушилка - 1 одиниця;
- конвеєр інспекційний - 1 одиниця;
- дражировка поточна - 1 одиниця;
- конвеєр завантажувальний з дозатором - 1 одиниця;
- автомат ЕД-3 - 2 одиниці;
- конвеєр, що відводить - 2 одиниці;
- конвеєр розвантажувальний на 2 кан. - 1 одиниця;
- машина різки хліба - 1 одиниця;
3. - вібропросіювач - 1 одиниця
3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Армянськ АР Крим» (96012, АР Крим, м. Армянськ, мкр. ім.. Корявко, 3, ідентифікаційний код 20752202, п/р 290919024 МФО 324407) 4349,59 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.