копія
Справа №11-908, 2011 року Головуюча в 1-й інстанції Горгулько Н.А.
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач Ващенко С.Є
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого –судді Ващенка С.Є.,
суддів Бережного С.Д., Курдзіля В.Й.,
з участю прокурора Гаврилюк І.О.,
потерпілого ОСОБА_1,
його представника ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Полонського районного суду від 04 листопада 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Меленці Любарського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, який не працює, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Цивільний позов прокурора Полонського району задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Хмельницької обласної лікарні 12145 грн. 42 коп. витрат за стаціонарне лікування потерпілого.
Цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Речові докази:
- автомобіль марки ВАЗ-21093, реєстраційний номер „НОМЕР_1", вирішено повернути ОСОБА_3 і зняти з цього автомобіля арешт;
- скутер марки «Вайпер»- повернути ОСОБА_1
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Хмельницькій області 417 грн. 96 коп. вартості проведеної автотехнічної експертизи.
Запобіжний захід щодо засудженого до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.
За вироком суду близько 16.00 год. 21 березня 2010 року в АДРЕСА_2, ОСОБА_3, керуючи власним автомобілем ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в напрямку центру міста Полонного, виконуючи маневр розвороту ліворуч, включивши покажчик повороту праворуч, з'їхав з автодороги на праве узбіччя, після чого включив покажчик повороту ліворуч та, в супереч вимог п.п.10.1 Правил дорожнього руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на проїзну частину дороги та, в супереч вимогам п.п.10.4 Правил дорожнього руху, при виконанні розвороту не з крайнього лівого положення на проїзній частині не надав дорогу попутному транспортному засобу, а саме водію скутера марки «Вайпер»ОСОБА_1 Як наслідок, допустив зіткнення з скутером під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового перелому шийки правого стегна і правої гомілки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
В своїх апеляціях засуджений та його захисник, вважаючи призначене покарання явно несправедливим та суворим, просять вирок змінити: пом’якшити ОСОБА_3 покарання, застосувати ст.75 КК України, не позбавляти його волі і права керування транспортними засобами. При цьому посилаються на те, що засуджений вину визнав, кається, жалкує, що ОСОБА_1 в наслідок ДТП зазнав ушкоджень, відшкодував потерпілому 17 тисяч витрат на лікування та моральної шкоди, згідний відшкодувати ще. Звертають увагу на те, що обтяжуючих покарання обставин немає. На їх думку, судом в достатній мірі не враховано ступінь тяжкості злочину та особу засудженого, зокрема те, що ОСОБА_3 раніше не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, має матір похилого віку, його дружина є інвалідом ІІ групи, яка потребує догляду, а він має ряд хронічних захворювань і з 2011 року перебуває на диспансерному обліку з приводу ішемічної хвороби серця, а також те, що засуджений та його дружина отримують невелику пенсію, тому неспроможні одразу сплатити заявлену потерпілим суму 70-90 тисяч гривень.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисника на підтримку апеляцій, з посиланням на зазначені у них доводи, потерпілого та його представника, які визнали апеляції обґрунтованими, зазначивши при цьому, що засуджений відшкодував завдану шкоду, на підтвердження чого потерпілий надав письмову заяву, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за вказаних у вироку обставин та про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки сторонами не оспорюються.
При призначенні покарання, як зазначено у вироку, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, причини його скоєння, наслідки що настали, дані про особу винного, його сімейний та матеріальний стан, наявність на утриманні дружини - інваліда, яка потребує стороннього догляду, думку потерпілого, інші конкретні обставини, визнав пом’якшуючою обставиною часткове відшкодування шкоди.
Разом з тим суд не розкрив змісту фактичних даних про особу ОСОБА_3, про його сімейний і матеріальний стан, як і не вказав, які інші конкретні обставини він має на увазі, не врахував інших обставин, що пом’якшують покарання, та не навів мотивів, з яких він дійшов висновку про необхідність реального відбування покарання у виді позбавлення волі. Не навів суд і мотивів, з яких він при альтернативній можливості застосувати додаткове покарання позбавив засудженого права керувати транспортними засобами.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 раніше не судимий, позитивно характеризується, є пенсіонером за віком (за списком №2), має ряд хронічних захворювань, щиро кається і попросив у потерпілого вибачення, частково відшкодував йому заподіяну злочином шкоду і не відмовлявся від подальшого її відшкодування, його дружина є інвалідом другої групи.
Такі дані про особу винного та обставини, що пом’якшують покарання, за відсутності обтяжуючих обставин, з урахуванням обставин вчинення злочину та необережної форми вини, дають усі підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, а відтак - для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Сама ж по собі позиція потерпілого, який просив призначити ОСОБА_3 реальне покарання, оскільки він відшкодував йому шкоду лише частково, не спростовує можливості виправлення засудженого без відбування покарання, не могла і не може бути перешкодою для застосування щодо засудженого положень ст.75 КК України. Адже матеріалами справи встановлено, що пенсія підсудного становить 790 грн., а його дружини - 598 грн., але й при цьому він вживав заходів до відшкодування заподіяної злочином шкоди (передавав потерпілому та його батькам кошти, зокрема: 12000 грн. - безпосередньо потерпілому та 500 доларів США і 1000 грн. –його батькам).
Наведені дані про особу винного, його сімейний та матеріальний стан, а також кілька пом’якшуючих обставин свідчать й про відсутність необхідності призначати ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення його права керувати транспортними засобами на певний строк.
Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував ст.75 КК України, яка підлягала застосуванню, а призначене ОСОБА_3 додаткове покарання не відповідає тяжкості злочину та особі винного, оскільки є явно несправедливим внаслідок суворості
У зв’язку з цим, відповідно до ст.ст.371, 372, 373 КПК України, вирок в частині призначення покарання слід змінити: призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на визначений місцевим судом строк без позбавлення права керування транспортними засобами та застосувати ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляції засудженого та його захисника задовольнити частково.
Вирок Полонського районного суду від 04 листопада 2011 року щодо ОСОБА_3 змінити. За ч.2 ст.286 КК України призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
В решті вирок залити без зміни.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко