копія
Справа №33-366, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Приступа Д.І.
Категорія:ст.124 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 грудня 2011 року м. Хмельницький
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є. з участю секретарів Гринькової А.М., Купельської Н.П., потерпілого ОСОБА_1, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, її захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 01 листопада 2011 року,
в с т а н о в и в:
Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонерку, жительку АДРЕСА_1,
визнано виною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі, на підставі ст.38 КУпАП, закрито у зв’язку з закінченням строків накладення стягнення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області судові витрати в сумі 506,52 грн.
За постановою суду 30 червня 2010 року, близько 10 години 50 хвилин в м. Хмельницький, по вул. Західно-Окружній ОСОБА_2, переходячи дорогу на нерегульованому пішохідному переході, раптово вийшла на смугу руху, автомобіля „Шевролет Лачетті”, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого відбувся наїзд автомобіля на пішохода. Таким чином ОСОБА_2 порушила правила дорожнього руху України. В результаті ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а автомобіль механічні пошкодження.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить її скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення. При цьому звертає увагу на те, що суд не дав оцінки зібраним у справі доказам і не навів мотивів в обґрунтування своїх висновків. Стверджує, що вона почала переходити дорогу по пішохідному переходу не раптово і до зіткнення пройшла вже 2,8 м проїзної частини. Зазначає, що серед кількох експертних досліджень є й висновок, що ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на неї. Вважає, що саме ОСОБА_1 порушив правила проїзду пішохідного переходу, внаслідок чого і скоїв наїзд на неї.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та її захисника на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, ОСОБА_4, на думку якого апеляційна скарга є необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП одними із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Зокрема, суд зобов’язаний з’ясувати й те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Однак суд першої інстанції вказаних вимог закону при розгляді справи не дотримався: не зазначив у постанові, вимоги якого саме пункту ПДР порушила ОСОБА_2, не дав оцінки наявним у справі доказам і не навів мотивів, з яких він відхилив її пояснення про дотримання нею ПДР та порушення цих правил ОСОБА_1, що є порушенням права на захист та, за аналогією п.3 ч.2 ст.370 КПК України, безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що близько 10 години 50 хвилин 30 червня 2010 року, переходячи вул. Західно-Окружну по нерегульованому пішохідному переходу, вона, в порушення вимог п.4.14. „а”, „б” ПДР, раптово вибігла на смугу руху автомобіля „Шевролет Лачетті”, державний номерний знак НОМЕР_1, із-за передньої частини автомобіля, який стояв на узбіччі, частиною виступаючи на проїзну частину дороги, внаслідок чого на неї відбувся наїзд, під час якого автомобіль „Шевролет Лачетті” отримав механічні пошкодження, а пішохід тілесні ушкодження. Зазначені дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст.124 КУпАП.
Проте таке обвинувачення не знайшло свого підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Як видно з неодноразових пояснень ОСОБА_2 працівникам відділу розслідувань ДТП СВ УМВС України в Хмельницькій області, в місцевому та апеляційному судах, вона послідовно стверджувала, що підійшовши до пішохідного переходу, вона зупинилася, оскільки в обох напрямках рухалися транспортні засоби, при цьому подивилася вліво та вправо. Побачивши, що зліва на узбіччі стояв вантажний автомобіль, а автомобіль, що рухався справа, зупинився перед пішохідним переходом на зустрічній смузі, вона почала переходити дорогу по „зебрі”, але через кілька метрів її збив автомобіль під керуванням ОСОБА_5
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що дійшовши до пішохідного переходу ОСОБА_2 перед ним зупинилася, і лише коли ОСОБА_8 на своєму автомобілі зупинився перед пішохідним переходом, щоб її пропустити, і махнув їй рукою, вона почала переходити дорогу. Але, пройшовши кілька метрів по середині пішохідного переходу, на неї наїхав автомобіль „Шевролет” під керуванням ОСОБА_1
З показань цих свідків також видно, що в той час, коли ОСОБА_2 зупинилася перед пішохідним переходом, на відстані приблизно п’ятдесяти метрів до нього з кожного боку транспортних засобів не було.
Свідок ОСОБА_8 також повідомив, що після того, як він махнув їй рукою, показуючи цим, що пропускає її, вона кілька секунд повагалася і лише після цього розпочала рух по пішохідному переходу.
Те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 здійснив наїзд на ОСОБА_2, коли вона пройшла по пішохідному переходу не менше двох метрів, підтверджується й даними протоколу огляду місця ДТП від 30.06.2010р. та протоколів додаткового огляду місця події від 21.07.2010р., 21.09.2010р. за участю ОСОБА_7 та від 24.07.2010р., 21.09.2010р. за участю ОСОБА_9, у яких місце наїзду зазначено на відстані 2,6 –2,9 метра від краю проїзної частини.
Аналіз та оцінка наведених доказів приводить до висновку, що, підійшовши до пішохідного переходу та зупинившись перед ним, ОСОБА_2 вживала заходів, щоб переконатися у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, і вийшла на пішохідний перехід лише після того, як побачила, що автомобіль, який їхав по протилежній смузі, зупинився.
Більше того, за обставин, коли автомобіль під керуванням ОСОБА_8, який рухався назустріч ОСОБА_1, зупинився перед пішохідним переходом, останній, відповідно до вимог п.18.4. ПДР, зобов’язаний був зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, і міг продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. При цьому ОСОБА_2, згідно з п.1.4. ПДР, вправі була розраховувати, що й інші учасники виконають вимоги цих Правил, зокрема й вимоги їх п.18.4.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 перед пішохідним переходом, по якому переходила дорогу ОСОБА_2, стояв автомобіль „Таврія” –пікап. Однак ця обставина, по-перше, не вказує на порушення пішоходом ОСОБА_2 ПДР, по-друге, була додатковим попередженням ОСОБА_1, що із-за нього може вийти пішохід і йому потрібно буде дати дорогу відповідно до п.18.1. ПДР.
Отже твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 вийшла чи вибігла на пішохідний перехід раптово, суд вважає безпідставними.
Оскільки ж ОСОБА_2 вимог п.4.14. „а” і ”б” не порушувала, то у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпА, а відтак провадження у справі, відповідно до вимог п.1 ст.247 цього Кодексу, слід закрити.
На підставі викладеного, керуючись ч.8 п.2 ст.294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 01 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко