Справа №  1-59/11

ПОСТАНОВА

22 червня 2011 року Старосинявський райсуд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді:   Баськов М.М.

при секретарі             Гонта Н.І.

з участю прокурора  Лютака Б.В.     

  захисника                      ОСОБА_1

потерпілої                       ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Старій Синяві  кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3,  неодруженого, працюючого слюсарем в ТОВ “Хмельницькхлібопродукт”,  раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області  від 19.04.2007 р. з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в сумі 180 грн. щомісячно,  починаючи з 23.02.2007 р. і до повноліття дитини.  

          З січня 2009 року по вересень 2010 року ОСОБА_3 працював за цивільно-правовими угодами в м. Києві та отримував середньомісячну заробітну плату в розмірі 1500 грн., а з вересня 2010 року він працює слюсарем в ТОВ “Хмельницькхлібопродукт” с. Адампіль Старосинявського району Хмельницької області, де його дохід з вересня по грудень 2010 року становив 5430,07 грн.  Проте, отримуючи відповідні доходи та маючи можливість сплачувати кошти на утримання дитини, ОСОБА_3 від сплати аліментів злісно ухилявся, внаслідок чого утворилася заборгованість по аліментних платежах станом на 01.01.2011 року в сумі 7082,56 грн.  

          Підсудний ОСОБА_3 винним себе визнав повністю, не заперечував факт злісного ухилення від сплати аліментів на утримання сина за обставин, як про це вище вказано, щиро розкаявся та показав, що причиною несплати аліментів було те, що він з січня 2009 року по вересень 2010 року не мав постійного місця роботи та мав нерегулярний дохід, а з вересня  2010 року він має постійне місце роботи, проте не отримує своєчасно заробітну плату в повному обсязі.  

          Крім визнання ОСОБА_3 своєї вини, його винність у вчиненні злочину об'єктивно підтверджується зібраними у справі та  дослідженими в ході судового розгляду доказами:

–          показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що після розірвання шлюбу з підсудним, з нього за рішенням суду були стягнуті аліменти на утримання сина, проте ОСОБА_3, незважаючи на її неодноразові звернення, ухилявся від свого обов'язку по утриманню дитини;

–          показаннями свідка ОСОБА_5, яка працює бухгалтером в ТОВ “Хмельницькхлібопродукт” про те, що через відсутність виконавчого документа, з заробітної плати підсудного не відраховувалися аліменти на утримання дитини;

–          виконавчим листом по справі №2-154/2007 р. про стягнення з ОСОБА_3 коштів на утримання сина та розрахунком заборгованості по аліментних платежах (а.с. 13,14).  

          Дані фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а тому відповідно до ст. 299 КПК  України інші докази в судовому засіданні не досліджувалися.  

          Заслухавши показання підсудного, потерпілої, перевіривши та оцінивши зібрані докази по справі, суд вважає, що винність підсудного у вчиненні злочину повністю доведена.

          Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані  за  ч. 1  ст. 164 КК України,  як   злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

          В судовому засіданні захисник заявив клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України та закриття провадження по справі на підставі ст. 45 КК України в зв'язку із дійовим каяттям, посилаючись на те, що підсудний  відшкодував завдану потерпілій шкоду та сплатив кошти на утримання дитини в сумі 5000 грн.

          Заслухавши думку прокурора, який не заперечував щодо закриття даної кримінальної справи в зв'язку із дійовим каяттям, потерпілої, яка підтвердила відшкодування ОСОБА_3 завданої їй шкоди, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що підсудний може бути звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 164 КК України, в зв'язку із дійовим каяттям.                     

          Відповідно до вимог ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

          Суд враховує, що ОСОБА_3 вперше скоїв злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся у вчиненому, відшкодував потерпілій  завдану злочином майнову шкоду.  

          Також, протягом досудового слідства ОСОБА_3 визнавав себе винним у скоєнні інкримінованого злочину, що свідчить про надання допомоги правоохоронним органам  у з'ясуванні обставин справи та активному сприянні у розкритті злочину.  

           На підставі ст. ст. 44, 45 КК України, керуючись ст. ст. 7-1, 7-2, 282 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої   ч. 1 ст. 164 КК України в зв'язку із дійовим каяттям,  а кримінальну справу стосовно нього провадженням закрити.

          Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

          На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до  апеляційного суду Хмельницької області через Старосинявський районний суд Хмельницької області.

Суддя                                                  М. М.  Баськов