2-2373/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р.                                         Личаківський районний суд м. Львова

Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                              Нора Н.В.

при секретарі судових засідань -                              ОСОБА_1

з участю :

представника позивача -                                        ОСОБА_2                  

представника відповідача ОСОБА_3 -            ОСОБА_4

представника відповідача -                                    ОСОБА_5

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом Львівської обласної організації «Народний самоконтроль»до ОСОБА_3, та Громадсько-політичного часопису «Винниківський вісник»про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування відомостей та стягнення відшкодування моральної шкоди  –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом в якому просить визнати такими, що не відповідають дійсності та порочать  його честь, гідність і ділову репутацію, відомості поширені в статті «ОСОБА_6 усіма шляхами хоче прийти до влади, щоб продати те народне багатство громади Винник, яке ще залишилось...», яка розміщена в газеті «Винниківський вісник»від 4 жовтня 2010 року. Мотивує тим, що у даній статті Відповідач зазначає наступне: «... Шановні винниківчани! Я, як депутат Винниківської міської ради, вважаю своїм обов'язком і надалі інформувати ОСОБА_2 щодо останніх передвиборних подій у нашому місті та піар кандидата на посаду міського голови ОСОБА_6 за допомогою свого видання «Народний самоконтроль ...». Дана інформація наведена у статті безпосередньо стосується газети «Народний самоконтроль», засновником якої є однойменна Львівська обласна громадська організація. Інформація, що наведена у вищевказаній цитаті Відповідача побудована у формі «іронічних»посилань щодо діяльності Позивача в процесі висвітлення тих чи інших політичних баталій у м. Винники під час передвиборчого процесу жовтня-листопада 2010 року. Підтвердженням цього також є, зокрема, наступна теза Відповідача: «... Після чого ОСОБА_6 мстить, пише безпідставні заяви на колишніх керівників у правоохоронні органи, обливає брудом у своїй приватній газеті «Народний самоконтроль» ...».

Газета «Народний самоконтроль»є вітчизняним українським довідково-інформаційним, загальнополітичним періодичним виданням, тематичним спрямуванням якого є задоволення та захист законних, соціальних, економічних, творчих, вікових, виборчих, національно-культурних, спортивних та інших інтересів громадян України, що підтверджується відповідними документами виданими компетентними органами. Засновником Газети є Львівська обласна громадська організація «Народний самоконтроль»(як вбачається однойменна назва), надалі ЛОГО «Народний Самоконтроль», і як вбачається із установчих документів Позивач п. С. І. Уваров, як це вказано у вищезгаданій статті Відповідача, що опублікована в газеті Винниківської міської ради «Винниківський вісник»від 4 жовтня 2010 року №10 (372) жодного прямого чи опосередкованого відношення немає.

Викладення Відповідачем позицій про те, що Газета є «... своїм виданням п. С. І. Уварова ...»та/або є «... своєю приватною газетою ...»є недостовірною та її поширення ганьбить ділову репутацію Позивача.

На підставі цього Позивач вимагає, щоб вищезазначена інформація була спростована Відповідачем у такий точно спосіб, яким була поширена та офіційного вибачення Відповідача за вчинення ними неправомірних дій. Відповідно до статей 21, 28, 32, Конституції України, статей 272, 275, 297, 299, Цивільного кодексу України, статті 48 Закону України «Про інформацію», Позивач має право на повагу до своєї ділової репутації, яка є недоторканною, і для захисту якої має право звернутись із позовом до суду. Згідно з статтею 269 Цивільного кодексу України, Позивач не може бути позбавлений цих прав або відмовитися від них.

Вважає, що розповсюджена Відповідачем вищезазначена інформація про Позивача є негативною. Зважаючи на зміст частини 3 статті 277 Цивільного кодексу України, в якій встановлено презумпцію недостовірності поширюваної негативної інформації про особу, а саме: „Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного". В даній ситуації явним є те, що довести правдивість інформації яку опублікував Відповідач в газеті Винниківської міської ради «Винниківський вісник»від 4 жовтня 2010 року №10 (372), зважаючи на наведене, вище є неможливим. Саме тому Позивач трактує тези Відповідача у вищевказаній статті в газеті Винниківської міської ради «Винниківський вісник»від 4 жовтня 2010 року №10 (372) негативними та недостовірними.

Вважає, що поширення зазначеної інформації Відповідачем невизначеному колу осіб мали на меті опорочення ділової репутації Позивача. Застосовуючи обман, Відповідач намагається переконати значну кількість громадян в корисливих, меркантильних мотивах діяльності Позивача, зокрема в тому, що Позивач, начебто, в чомусь, «залежний»та/або «продався»представникам тієї чи іншої поличної сили на період виборчих перегонів з місцевих виборів у 2010 році в Україні.

Поряд з цим Відповідач намагається створити враження для невизначеного кола осіб про начебто заангажованість Позивача у політичних баталіях в процесі передвиборчих перегонів, метою якої є маніпулювання свідомістю виборців під час загальнодержавної політичної кризи, коли порушення законів мають особливо тяжкі наслідки з метою, що суперечить чинному законодавству України і зневажає ОСОБА_7 держави - Конституцію України.

Це завдає шкоди діловій репутації Позивача, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що Позивач чинить аморально, зневажає закон, порушує принцип нейтральності при висвітленні тих чи інших аспектів життєдіяльності суспільства, Конституції і законів України.

Згідно з п. 4 статті 32 Конституції України, статті 277 Цивільного кодексу України, статті 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Позивач, також, має право на спростування недостовірної інформації про себе і вилучення такої інформації. Поширена Відповідачем вищезазначена недостовірна негативна інформація про Позивача становить наклеп.

Недостовірна негативна інформація про Позивача була поширена Відповідачами, 4 жовтня 2010 року у газеті Винниківської міської ради «Винниківський вісник»№10 (372) значним тиражем, як планував і розраховував Відповідач, серед невизначеної кількості жителів м. Винник та Львівської області, які є читачами цієї газети.

Недостовірність, неправдивість поширеної Відповідачем вищезазначеної негативної інформації про Позивача, об'єктивна неможливість підтвердити її у судовому процесі належними і допустимими доказами були завідомо відомі Відповідачеві, ця інформація була вигадкою саме Відповідача, метою якої є створення негативного ставлення з боку громади до Позивача.

Ігноруючи норми чинного законодавства України, Відповідач використав друкований засіб масової інформації для поширення недостовірної, наклепницької інформації яка направлена на свідоме протиправне порушення прав і свобод Позивача, посягає на її ділову репутацію.

Гарантована законодавством України свобода професійної діяльності засобів масової інформації, не є перепоною для реалізації Позивачем права на притягнення до відповідальності Відповідача, спростування поширеної ним, із використанням засобу масової інформації, вищезазначеної недостовірної, наклепницької інформації про Позивача, і видалення такої інформації у формі та у спосіб, визначені чинним законодавством України, оскільки у Відповідача відповідно до статті 41, 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»відсутні підстави для звільнення їх від відповідальності за порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації.

Представник позивача зазначив, що позовні вимоги стосуються наведених вище висловлювань в частині підкресленого тексту. Наведену інформацію вважає неправдивою, такою, що не відповідає дійсності та не підтверджується жодними доказами. В зв’язку з поширенням даної інформації особисті немайнові права позивача були порушенні. В зв’язку з наведеними обставинами просить позовні вимоги задоволити в повному об’ємі.

          Представник відповідача редакції газети «Винниківський вісник»  в судовому засіданні, позовні вимоги не заперечила та підтримала їх, та пояснила, що скоріше всього дана стаття вийшла без попередньої перевірки на достовірність викладеної інформації в даній статті і також вважає, що тут була порушена ділова репутація ЛОГо «Народний самоконтроль».

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги заперечив повністю, пояснив, що повідомлені його довірителем відомості, які викладені 04.10.2010 р. в газеті «Винниківський вісник»у статті під заголовком «ОСОБА_6 усіма шляхами хоче прийти до влади, щоб продати те народне багатство громади Винник, яке ще залишилось...», є оціночними поняттями і  жодним чином не зачіпали ділову репутацію ЛОГО «Народний самоконтроль». В зв’язку з наведеним просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожний зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.  

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації  фізичної та юридичної особи»у разі  поширення  недостовірної   інформації,   що   порушує особисті немайнові  права  юридичної  особи  або  її структурного
підрозділу, позов вправі пред'явити орган цієї юридичної особи.

  Оскільки відповідно до ч.1 ст.91 ЦК України юридична особа може мати такі самі цивільні права й обов'язки (цивільну правоздатність), що й фізична особа, крім тих, що за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ч. 1 ст. 270  та ч. 1 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.  Стаття 276 ЦК України передбачає, що   фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.  Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням. В ч.3 ст. 297 ЦК України закріплено право фізична особа звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У відповідності до вимог ст. 277 ЦК України Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

В ході судового розгляду встановлено, що інформація, правдивість якої оспорюється позивачем, була поширена, шляхом викладення в статті «ОСОБА_6 усіма шляхами хоче прийти до влади, щоб продати те народне багатство громади Винник, яке ще залишилось...», автором даної статті являється відповідач ОСОБА_3, дані обставини визнані сторонами, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Предметом доказування у даному спорі являється достовірність поширеної інформації, яка у відповідності до наведених вище вимог цивільного законодавства, вважається недостовірною, якщо відповідачі не доведуть протилежного.

Із місту п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації  фізичної та юридичної особи»вбачається, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації.

В судовому засіданні заперечення проти позову висловив лише представник відповідача ОСОБА_3, однак його твердження про достовірність оспорюваної інформації не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

У відповідності до вимог ст. 299 ЦК України позивач має право на недоторканість свої ділової репутації та вправі  звернутись до суду з метою захисту такої. Недостовірність викладеної інформації підтверджується наявними в матеріалах справи копіями   свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ЛОГО «Народний самоконтроль, Довідкою з ЄДРПОУ, копією свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ, копією статуту ЛОГО «Народний самоконтроль».

          Отже аналізуючи наведені вище документи, суд дійшов висновку, що правдивість оспорюваної інформації, щодо належності газети «Народний самоконтроль»ОСОБА_6 не підтверджується, крім цього оскільки даний вислів фактично свідчить про вчинення злочинних дій, такі, у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, можуть бути підтвердженні лише обвинувальним вироком суду.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що жодних доказів, які б підтверджували правдивість оспорюваної інформації, в ході судового розгляду не здобуто. В зв’язку з чим така інформація являється недостовірною та підлягає спростуванню.

Оцінюючи зміст, оспорюваної інформації, суд дійшов висновку, що така стосується позивача, порушує його особисте немайнове право на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

Оскільки у відповідності до вимог ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, таке спростування повинен опублікувати  відповідач –газета «Винниківський вісник», а позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача –ОСОБА_3 спростувати зазначені відомості, задоволенню не підлягають.

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідачів в користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати в сумі 92 грн., з яких  75 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 17 грн. –судовий збір.

Керуючись ст.ст.10, 60,61, 209, 212, 218, 294 ЦПК України,ст.ст. 19,62,68 Конституції України, ст.ст.16, 23, 91, 270,276,277, 280, 297 ЦК України, постановою Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації  фізичної та юридичної особи», суд –

в и р і ш и в:

Позов  Львівської обласної організації «Народний самоконтроль»задоволити частково.

          Визнати такими, що є недостовірними  та такими, що не відповідають дійсності  відомості з приводу приналежності газети Народний самоконтроль до приватної власності  п. С.І. Уварова опубліковані у статті під назвою:  «ОСОБА_6 усіма шляхами хоче прийти до влади, щоб продати те народне багатство громади Винник, яке ще залишилось...», яка розміщена в газеті «Винниківський вісник»від 4 жовтня 2010 року № 10 (372) .

         Зобов”язати редакцію газети Винниківської міської ради «Винниківський вісник»не пізніше 15 робочих днів з часу  набрання рішенням чинності у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, а саме у своїй статті спростувати відомості щодо належності газети «Народний самоконтроль»до приватної  власності п. С.І. Уварова, вказавши, що такі відомості порочать ділову репутацію ЛОГО «Народний самоконтроль та не відповідають дійсності.

        Стягнути  солідарно з відповідачів  ОСОБА_3, та редакції газети «Винниківський вісник»на користь ЛОГО «Народний самоконтроль» судові витрати  у розмірі  92 гривні.

          В решті позовних вимог відмовити у зв»язку з їх безпідставністю

            На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області в порядку і строки передбачені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя                                                                                                     Н.В. Нор