ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.04.2008 | Справа №2-16/14584-2007А |
За позовом - Спеціалізованого санаторію ім.. А.П. Чехова , м. Ялта (98600, м. Ялта, вул.. Халтуріна, 32, 32 а)
До відповідачів – 1). Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (9860, м. Ялта, пл.. Радянська, 1)
2). Комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації (98600, м. Ялта, вул.. Дзержинського, 4)
За участю прокуратури АРК
Про скасування рішення та визнання недійсним державної реєстрації
Суддя В.А. Омельченко
Секретар судового засідання Хлебнікова Н.С.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача – Циганій О.Д., довіреність № наказ МОЗУ № 97-0 від 28.07.05, гол. лікар;
від відповідачів 1) не з’явився, 2) Мамикіна Н.О., довіреність № 32 від 15.01.07, представник;
За участю прокурора - Кулібаба С.Є., довіреність № посв. № 07121 ,
Суть спору – Позивач – Спеціалізований санаторій ім.. А.П. Чехова (м. Ялта) звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради та Комунального підприємства Ялтинське БТІ, в якому просить суд скасувати рішення виконкому Ялтинської міської ради № 419(1) від 28.07.1995р. та скасувати державну реєстрацію домоволодіння № 30 по вул.. Халтуріна в м. Ялта за спеціалізованим санаторієм ім.. А.П. Чехова (м. Ялта).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він є балансоутримувачем будівель та споруд, розташованих по вул.. Халтуріна, № 31, 32, 32а. З 1958 року на балансі позивача знаходився і житловий будинок № 26 по вул.. Халтуріна, інвентарний номер 102020, який в наступному був реконструйований у підсобні приміщення, які на даний час зареєстровані за ним за адресою: вул.. Халтуріна, 32а як нежилі приміщення. Проте, спірним рішенням відповідача – Виконкому Ялтинської міської ради № 419(1) від 28.07.1995р. за позивачем було оформлено право власності на житловий будинок № 30 по вул.. Халтуріна, який ніколи не знаходився та не знаходиться на балансі санаторію. Вважає, що помилку допустив також і другий відповідач – БТІ, зареєструвавши домоволодіння № 30 за санаторієм, оскільки раніше його адресою було № 26а, адже домоволодіння №26 та № 26а є різними і ніякого відношення один до одного не мають.
Відповідач – Виконавчий комітет Ялтинської міської ради проти позову заперечує і вказує, що позивачем пропущено передбачений ст. 99 КАС України строк позовної давності, який становить 1 рік, у зв’язку з чим просить суд закрити провадження по справі. Також зазначає, що будинок № 26а (30) був виділений з домоволодіння № 26 (32а), що свідчить про належність спірного будинку позивачеві.
Відповідач – КП „БТІ м. Ялта” також просить суд закрити провадження по справі у зв’язку зі сплином строку позовної давності. Уточнивши свої заперечення, просить суд відмовити позивачу в позові.
Заявою № 05/1-4703/08 від 28.02.2008р. Прокуратура АР Крим повідомила про вступ прокурора у дану справу.
Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Слухання справи відкладалось та оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 02.04.2008 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд виходив для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Статуту Спеціалізованого санаторію ім.. А.П. Чехова (м. Ялта), позивач є державним санаторно-курортним закладом, який підпорядковується Міністерству охорони здоров’я України.
Майно та кошти Санаторію складають необоротні активи (нематеріальні активи, основні засоби, інші необоротні активи), оборотні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі. Майно та кошти Санаторію є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління (п.п. 3.1, 3.2 статуту).
Як свідчать матеріали справи, на балансі позивача перебувають будівлі та споруди, розташовані по вул.. Халтуріна, № 31, 32, 32а. З 1958 року на балансі позивача знаходився житловий будинок № 26 по вул.. Халтуріна, інвентарний номер 102020, який в наступному був реконструйований у підсобні приміщення, та які на даний час зареєстровані за ним за адресою: вул.. Халтуріна, 32а як нежилі приміщення.
Рішенням Виконкому Ялтинської міської ради № 419(1) від 28.07.1995р. за позивачем було оформлено право власності на житловий будинок № 30 (колишній № 26а) по вул.. Халтуріна, який на балансі санаторію не знаходився, у зв’язку з чим суд доходить висновку, що правові підстави для оформлення права власності та винесення спірного рішення були відсутні.
В той же час, відповідно до ст. 19 Конституції України та ст.. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не погоджується з доводами відповідачів стосовно пропуску строку позовної давності та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту, з наступних підстав.
Ст. 99 КАС України визначає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, а таким актом в даному випадку є рішення виконкому Ялтинської міської ради № 419(1) від 28.07.1995р.
Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
В силу ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
При цьому, згідно зі ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
П. 2 Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000р. з наступними змінами та доповненнями визначає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Враховуючи, що спірне рішення винесено виконкомом безпідставно і воно порушує права позивача, адже породжує для нього додаткові обов’язки, суд вбачає підстави для його скасування.
Ч. 2 ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. № 1952-ІV встановлено, що державна реєстрація речових прав скасовується у випадку припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться данні до Державного реєстру прав.
У зв’язку зі скасуванням спірного рішення, суд вважає, що підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації.
Суд не знаходить також підстав для закриття провадження по справі, оскільки в даному випадку відсутня жодна з підстав закриття провадження по справі, передбачена ст. 157 КАС України.
Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, належних доказів відносно правомірності спірного рішення відповідачами по справі не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 02.04.2008р.
Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2008р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 419(1) від 28.07.1995р.
3. Скасувати державну реєстрацію домоволодіння № 30 по вул.. Халтуріна в м. Ялта за спеціалізованим санаторієм ім.. А.П. Чехова (м. Ялта).
4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Спеціалізованого санаторію ім.. А.П. Чехова (м. Ялта) (АР Крим, м. Ялта, вул. Халтуріна, 32, 32а) 3,40грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви (ст.254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.