Справа №2-26 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шелєхова

Номер провадження 22-ц/1890/52/12 Суддя-доповідач - Левченко

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Левченко Т. А.,

суддів -  Смирнової  Т. В.,  Рибалки  В. Г.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 листопада 2011 року

в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу та за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки,

в с т а н о в и л а :

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 і свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно договору про надання споживчого кредиту № 1117539700 від 26.06.2007 року відповідачу ОСОБА_2 був в наданий кредит в розмірі 73 000.00 шв. франків на строк користування з 26.06.2007 року по 25.06.2018 року.  ОСОБА_2 зобов’язався повернути вказані грошові кошти у строки, зазначені в кредитному договорі. В забезпечення виконання зобов’язань по зазначеному кредитному договору між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_1 укладено договори поруки, згідно з якими вони зобов’язалися нести відповідальність за виконання ОСОБА_2 його зобов’язань по кредитному договору. Так як зобов'язання по кредитному договору ОСОБА_2А не виконує, порушує порядок і строки сплати кредиту, позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість по кредиту та судові витрати понесені при подачі позовної заяви.

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» та просить визнати недійсними кредитний договір № 1117539700 від 26.06.2007 року та укладені в його забезпечення договір іпотеки та договори поруки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що кредитний договір було укладено з порушенням вимог закону. ПАТ «УкрСиббанк» порушив свої зобов’язання за договором та замість валютного кредиту видав кредит в гривнях. За отриманий кредит в гривнях він повинен сплачувати його в швейцарських франках за офіційним курсом НБУ, який значно виріс. Крім того зазначає, що для надання та одержання кредиту в іноземній валюті суб’єкти кредитних правовідносин відповідно до чинного законодавства повинні мати індивідуальну ліцензію, у спірному договорі, умови якого є несправедливими для позивача, порушено принцип рівності сторін.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 листопада 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість: 64683 швейц. Франки 15 сан., що за курсом НБУ станом на 22.09.2011 року становить 576094,20 грн. – заборгованість за простроченим кредитом; 18104 швейц. Франків 22 сан., що за курсом НБУ станом на 22.09.2011 року становить 161243,48 грн. - заборгованість по прострочених процентах за користування кредитом; 728 швейц. Франків 29 сан, що за курсом НБУ станом на 22.09.2011 року становить 6486,43 грн. – пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 1918 швейц. Франка 30 сан., що за курсом НБУ станом на 22.09.2011 року становить 17085,16 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом; неустойка (штраф) за порушення зобов’язань – 500,00 грн.; витрати з ІТЗ – 120 грн. 00 коп., судовий збір – 1700 грн. 00 коп. в солідарному порядку.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в зв’язку з їх необґрунтованістю.

В апеляційних скаргах: ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення  про відмову у задоволенні позовних вимог до нього;  ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11175397000 від 26 червня 2007 року.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом при ухваленні рішення невірно визначено предмет доказування та не з’ясовано обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, у судовому рішенні зазначено обставини, які не підтверджуються доказами, а саме: позивачем не надано суду доказів, що договір поруки між ним та банком укладений у письмовій формі; не надано належних доказів, що підпис на другій сторінці договору вчинений не ним.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що судом не взято до уваги вимогу щодо не застосування загального терміну позовної давності у три роки. Суд невірно дійшов висновку, щодо надання ПАТ «УкрСиббанком» доказів, що підтверджують отримання ним кредиту у Швейцарських франках. Вважає оскільки він не отримував кредит у Швейцарських франках, а кредитний договір в іноземній валюті носив формальний характер, то такі умови договору на шкоду споживача, є несправедливими. Всупереч загальним засадам цивільного законодавства, якими відповідно до ст. 3 ЦК України є справедливість, добросовісність та розумність, ПАТ  «УкрСиббанк» мав на меті отримання відповідних гарантій ризику зміни курсу національної валюти по відношенню до Швейцарського франка, а в такому випадку, кредитний договір слід визнати недійсним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

26.06.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1117539700 згідно якого останньому був наданий кредит в розмірі 73 000,00 шв. франків на строк користування з 26.06.2007 року по 25.06.2018 року ( т. 1 а. с. 9-1 1).

Відповідно до умов договору ( п. 1.1.) ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені терміни. Але взятих на себе зобов’язань у встановлені договором строки не виконує, заборгованість за кредитом та проценти в передбаченому розмірі не сплачує.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 1117539700 між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_1 були укладені договори поруки № 122509 та № 122510. ( а. с. 16-17).

ОСОБА_3, ОСОБА_1, діючи на підставі особистого волевиявлення, відповідно до умов договору поруки взяли на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_4, що випливають із кредитного договору № 1117539700 від 26.06.2007 року.

Договором поруки (пункти 1.3; 1.4) передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов’язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу ( в т.ч. суми кредиту регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

02.02.2009 року ОСОБА_1 уклав з акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» додаткову угоду до договору поруки № 122510 від 26.06.2007 року (згода забезпечувати змінене зобов’язання), в якій зазначено всі істотні умови договору поруки (а. с. 62 т. 1)

Задовольняючи позов ПАТ «УкрСиббанк» та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що укладення кредитного договору в іноземній валюті не суперечить діючому законодавству, ОСОБА_2 не виконує взятих на себе за кредитним договором зобов’язань, а тому є підстави для стягнення з нього як боржника та ОСОБА_3, ОСОБА_1 як поручителів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В пункті 7.12 кредитного договору, укладеного з ОСОБА_2 зазначено, що позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обов’язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також перед укладенням цього договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів». Підписуючи договір, ОСОБА_2 висловив своє волевиявлення на укладення договору на викладених в ньому умовах.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.          

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

ПАТ «УкрСиббанк», в обґрунтування своїх заперечень на позов ОСОБА_2, надано суду першої інстанції належні докази, на підставі яких банк має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, зокрема банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.  

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ПАТ «УкрСиббанк» порушено зобов’язання за кредитним договором та замість валютного кредиту було видано кредит у гривнях, умови договору про надання кредиту в іноземній валюті носять формальний характер та є несправедливими.  

 Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 подавав заявку на отримання кредиту саме в шв. франках (а. с. 48 том 2). Згідно виписки по кредитному договору йому було видано кредит в сумі 73 000 швейц. Франків (а. с. 180-182 том 1). Крім того в матеріалах справи містяться копії заяв ОСОБА_2 про купівлю іноземної валюти від 12.07.2007 року, 02.08.2007 року, 20.08.2007 року, в якій зазначена підстава для купівлі іноземної валюти - погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 11175397000 від 26.06.2007 року. Тобто ОСОБА_2 погодився з умовами кредитного договору та приступив до його виконання і для цього придбавав валюту в банку для проведення оплати кредиту.

Крім того за відсутності заборони використання іноземної валюти як засобу платежу за умов дотримання вимог валютного законодавства, зміна курсу іноземної валюти, не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним і, укладаючи такий договір, сторона з'ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс швейцарського франка до національної валюти — гривні і, як убачається з матеріалів справи, при укладенні кредитного договору ОСОБА_2 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

 Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає вірним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не довів тих обставин, на які він посилається як на законні підстави для визнання кредитного договору та договорів застави і поруки недійсними.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ПАТ «УкрСиббанк»  не надано суду доказів, що між ним та банком був укладений договір поруки у письмовій формі, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідарну) відповідальність поручителя.   

ОСОБА_1 визнав ту обставину, що він підписав першу сторінку договору поруки на якій викладено всі істотні умови договору (ст. 638 ЦК України), посилаючись на які ПАТ «УкрСиббанк» просить стягнути з нього в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором. Інші ж умови договору, які не були підписані відповідачем, не мають такого правоутворюючого фактора, як істотні умови, викладені на першому аркуші, їх невідповідність закону не має правового значення для реалізації правочину. Відповідно до положень ст. 217 ЦК України наявність у правочині таких нікчемних умов не призводить до недійсності правочину чи інших його частин. Крім того ОСОБА_1 02.02.2009 року уклав з ПАТ «УкрСиббанк» додаткову угоду до договору поруки (згода забезпечувати змінене зобов’язання), в якій також зазначено всі істотні умови договору поруки та пунктом 2 передбачено, що він як поручитель зобов’язується відповідати перед Банком за виконання ОСОБА_2 усіх його зобов’язань перед Банком, що виникли з кредитного договору. Тобто підписуючи додаткову угоду до договору поруки, ОСОБА_1 ще раз підтвердив своє волевиявлення на укладення договору поруки на викладених в ньому істотних умовах.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1;  308, 313-315 ЦПК України,  колегія суддів –

у  х  в  а  л  и  л  а   :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.    

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 листопада 2011 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -