Справа №2-12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Чхайло

Номер провадження 22-ц/1890/40/12 Суддя-доповідач - Левченко

Категорія - 46

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Левченко Т. А.,

суддів -  Смирнової  Т. В.,  Рибалки  В. Г.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 04 травня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, УДАІ УМВС України в Сумській області, Центральної товарної біржі, третя особа: ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання недійсним біржового контракту, скасування державної реєстрації зняття з реєстраційного обліку та державної реєстрації постановки транспортного засобу на облік, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

31 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 листопада 2007 року на їм'я її чоловіка був придбаний автомобіль VOLKSWAGEN Caddi 1.9 TDI, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, сірого кольору, вартістю 139 110 грн. Для придбання зазначеного автомобіля був оформлений споживчий кредит, який був достроково погашений 29 квітня 2009 року.  20 травня 2010 року чоловік без її відома видав доручення на ім’я відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з правом розпорядження вказаним транспортним засобом. На підставі вказаного доручення ОСОБА_3 розпорядилась спірним автомобілем, продавши його 20 травня 2010 року за біржовим контрактом ОСОБА_2 Доповнивши і уточнивши свої вимоги просить: визнати недійсним біржовий контракт (договір купівлі-продажу) автомобіля  VOLKSWAGEN Caddi 1.9 TDI, 2007 року випуску, шасі (рама, кузов, коляска) - НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1, сірого кольору, тип транспортного засобу – легковий універсал – НОМЕР_3 укладений членом центральної товарної біржі ОСОБА_5, який діяв за договором доручення №ТЗ/82/954 від 20 травня 2010 року від імені  ОСОБА_3, та ОСОБА_2, від імені якого діяла член біржі ОСОБА_6; скасувати державну реєстрацію зняття зазначеного автомобіля з реєстраційного обліку та державну реєстрацію постановки його на облік; стягнути на її користь 1600 грн. відшкодування моральної шкоди; встановити факт її проживання однією сім’єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу з 02 лютого 2003 року по 29 грудня 2007 року.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 04 травня 2011 року у  задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено за недоведеністю заявлених вимог.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з’ясування  судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду  та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

          При цьому зазначає, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, у зв’язку з чим її чоловік міг розпорядитись транспортним засобом тільки за її згодою. Крім того, вказує, що факт її спільного проживання з ОСОБА_7 визнано як ним самим, так і відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2007 року ОСОБА_4 придбав автомобіль  VOLKSWAGEN Caddi 1.9 TDI, 2007 року випуску, шасі (рама, кузов, коляска) - НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1, сірого кольору, тип транспортного засобу – легковий універсал – В, який був за ним зареєстрований 23 листопада 2007 року (а.с.36).

29 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб.

20 травня 2010 року ОСОБА_4 видав довіреність на ім’я відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з правом розпорядження вказаним транспортним засобом.

20 травня 2010 року був укладений біржовий контракт (договір купівлі-продажу), згідно з яким ОСОБА_3, від імені якої діяла ОСОБА_5, продала спірний  автомобіль ОСОБА_2, від імені якого діяла ОСОБА_6

В цей же день на підставі зазначеного контракту та заяви  вказаний транспортний  засіб був зареєстрований на ім’я ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенню позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела належними доказами факт її проживання однією сім’єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу з 02 лютого 2003 року по 29 грудня 2007 року, під час укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля її права не були порушені, так як вказане майно було придбане ОСОБА_7 до шлюбу з нею і являлось виключно його особистою приватною власність.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам та нормам матеріального та процесуального права. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст. 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Так, на підтвердження тієї обставини, що вона проживала однією сім’єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу з 02 лютого 2003 року по 29 грудня 2007 року, позивачка надала довідку вуличного депутата Лебединської міської ради та за її клопотанням судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які надали показання про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на початку 2003 року почали проживати разом як подружжя, хоча свій шлюб і не реєстрували.

В той же час, позивачка не надала суду належних доказів на підтвердження того, що на протязі вказаного періоду вони з ОСОБА_7 були пов’язані спільним побутом та мали взаємні права та обов’язки. Зазначені ж свідки в своїх показаннях не підтвердили тієї обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали спільний сімейний бюджет, вели спільне господарство та мали спільний побут. Наявність доказів на підтвердження одного факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не є підставою для задоволення вимог про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, так як відповідно до положень ст. 3 СК України для цього необхідно довести, що чоловік та жінка спільно проживають, а також пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.  

Визнання ОСОБА_4 факту спільного проживання з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, на що остання посилається в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, вірно не взято судом першої інстанції до уваги, так як з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, підтримав позов своєї дружини ОСОБА_1 Посилався на те, що нотаріус при посвідченні довіреності на право розпоряджатися спірним автомобілем, не з’ясував у нього чи належить йому автомобіль на праві спільної сумісної власності чи на праві особистої приватної власності. Тобто з його позиції під час розгляду справи вбачається, що він був особою заінтересованою у вирішенні справи на користь позивачки.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги про визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля недійсним, ОСОБА_1 посилалась на положення ст. 65 СК України, якою передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

В той же час спірний автомобіль придбаний ОСОБА_4 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, тобто коли вони не являлись подружжям. З позовом до свого чоловіка ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 не звернулась. Тому правила ст. 65 СК України не можуть розповсюджуватися на правовідносини щодо купівлі-продажу спірного автомобіля. Більш того не звернулась ОСОБА_1  до свого чоловіка ОСОБА_4 і з позовом про визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля недійсним, хоча він є стороною договору та без її згоди розпорядився майном, співвласником якого вона себе вважає, а тому саме він в першу чергу повинен був бути належним відповідачем за вказаним позовом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись  ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1;  308, 313-315 ЦПК України,  колегія суддів -

                                                у  х  в  а  л  и  л  а:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  відхилити.

Рішення  Лебединського районного суду Сумської області від 04 травня 2011 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -