КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2008 № 30/255
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Шманюн К.М. – директор
від відповідача 1: Шрамко О.В. – представник за довіреністю № 346/1 від 03.09.07 р.,
(за первісним позовом) Костін К.М. – представник за довіреністю № 346/1 від 03.09.07 р.;
від відповідача 2
(за первісним позовом) не з’явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Поліклініки № 2 Шевченківського району м.Києва
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 11.03.2008
у справі № 30/255
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"
до Поліклініки № 2 Шевченківського району м.Києва
Приватного підприємства ГХ "Джерело"
про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2008 р. у справі № 30/255 заяву Поліклініки № 2 Шевченківського району м. Києва про визнання наказу господарського суду міста Києва від 25.01.2005 р. № 30/255, виданого на виконання рішення від господарського суду міста Києва від 23.11.2004 р. у справі № 30/255, про зобов’язання Поліклініки № 2 Шевченківського району м. Києва усунути перешкоди для Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамед” в користуванні нежилим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пимоненко, 10, загальною площею 25,00 кв.м., таким, що не підлягає виконанню повністю в зв’язку з фактичним закінченням 13.03.2005 р. орендних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю “Діамед” та Поліклінікою № 2 Шевченківського району м. Києва, та про зупинення виконання за спірним наказом на період розгляду заяви, відхилено.
Відхилення вказаної заяви суд, з посиланням на ст. 117 ГПК України, мотивував тим, що ч. 4 вказаної статті містить вичерпний перелік підстав для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.
На думку суду першої інстанції, мотиви, викладені у заяві Поліклініки № 2 Шевченківського району м. Києва про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, мають бути предметом розгляду окремого судового провадження і не є підставою для визнання наказу суду в цій справі таким, що не підлягає виконанню.
Заявник, не погоджуючись з ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання наказу № 30/255 від 25.01.2005 р. таким, що не підлягає виконанню, посилаючись при цьому на те, що п. 4 ст. 117 ГПК України не містить вичерпного переліку підстав для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, і що закінчення строку дії договору оренди позивача та відповідача є іншою причиною в розумінні ч. 4 ст. 17 ГПК України для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою від 29.03.2008 р. колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Капацин Н.В., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. прийняла апеляційну скаргу Поліклініки № 2 Шевченківського району м. Києва до розгляду, порушила апеляційне провадження та призначила її до розгляду на 21.04.2008 р.
17.04.2008 р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові заперечення ТОВ „Діомед” на апеляційну скаргу.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників учасників, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2004 р. у справі № 30/255, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2005 р., первісний позов ТОВ “Діамед” частково задоволено, Поліклініку № 2 Шевченківського району м. Києва зобов’язано усунути перешкоди для користування ТОВ “Діамед” нежилим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пимоненко, 10, загальною площею 25,00 кв. м, згідно договору оренди № 835/8 від 13.03.2002 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено; в зустрічному позовы відмовлено повністю.
25.01.2005 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2004 р. у справі № 30/255 видано наказ про зобов’язання Поліклініки № 2 Шевченківського району м. Києва усунути перешкоди для ТОВ “Діамед” в користуванні нежилим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пимоненко, 10, загальною площею 25,00 кв.м.
06.02.2008 р. Поліклініка № 2 Шевченківського району м. Києва звернулася до господарського суду міста Києва із заявою, якою просить суд визнати зазначений наказ таким, що не підлягає виконанню повністю в зв’язку з фактичним закінченням 13.03.2005 р. орендних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю “Діамед” та Поліклінікою № 2 Шевченківського району м. Києва, та зупинити виконання за наказом № 30/255 від 25.01.2005 року на період розгляду даної заяви.
Ухвалою від 11.03.2008 р. у справі № 30/255 господарський суд міста Києва заяву Поліклініки № 2 Шевченківського району м. Києва відхилив.
Проте, відповідно до ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Чинним законодавством господарському суду не надано права відхилення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Згідно зі ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 11.03.2008 року прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.
В той же час, пунктом 4 ст. 117 ГПК України передбачено, що у разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Заявник, як на підставу для визнання спірного наказ таким, що не підлягає виконанню, посилається на те, що орендні відносини між Поліклінікою № 2 Шевченківського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю „Діамед” з приводу оренди нежилого приміщення, усунення перешкод у користуванні яким було предметом розгляду у справі № 30/255, із закінченням строку дії договору оренди № 835/8 від 13.03.2005 р., фактично закінчились, а відтак, спірний наказ не підлягає виконанню.
Проте, правовідносини сторін, що виникли в зв’язку із закінченням строку дії зазначеного договору оренди, не є предметом розгляду справи № 30/255. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обставини, на які посилається Поліклініка № 2 Шевченківського району м. Києва у своїй заяві, не є підставою для визнання наказу у цій справі таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно п. 2) ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Згідно ч. 2 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Поліклініки № 2 Шевченківського району м. Києва колегією суддів задовольняться частково, ухвала господарського суду міста Києва від 11.03.2008 р. у справі № 30/255 підлягає скасуванню з прийняттям рішення за результатами розгляду заяви, яким в її задоволенні відмовляється.
При цьому, колегія суддів звертає увагу заявника на помилковість його думки, що перелік підстав для визнання наказу суду таким що не підлягає виконанню, наведений п. 4 ст. 117 ГПК України, не є вичерпним. Цією правовою нормою передбачено лише два випадки, коли господарський суд своєю ухвалою може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, - коли наказ було видано помилково та коли обов'язок боржника припинився або добровільним виконанням або з інших причин.
У п.4 ст. 117 ГПК України йдеться про інші причини для припинення обов’язку боржника, а не про інші причини для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 101–106, 115, 117 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Поліклініки № 2 Шевченківського району м. Києва задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.03.2008 року у справі № 30/255 скасувати.
3. В задоволенні заяви Поліклініки № 2 Шевченківського району м. Києва про визнання наказу тами, що не підлягає виконанню відмовити.
4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 30/255.
Головуючий суддя
Судді
22.04.08 (відправлено)