У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.03.08 Справа №7/296/07-25/256/07-7/403/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Зубкова Т.П. , Хуторной В.М.
при секретарі судового засідання: Шерник О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Апуріна І.В., довіреність № 195 від 30.08.2007р., юрисконсульт;
відповідача: Дондик Г.П., довіреність № 177/08 від 08.10.07, юрисконсульт;
розглянувши матеріали справи № 7/296/07-25/256/07-7/403/07 та апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2007р. у справі № 7/296/07-25/256/07-7/403/07
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії Відкритого акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспор-ту», м. Енергодар Запорізька область
до відповідача Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.11.2007р. по справі №7/296/07-25/256/07-7/403/07 (суддя Кутіщева Н.С.) позов задоволено. Стягнено з позивача на користь відповідача 10 255 грн. 20 коп. плати за користування вагонами, 102 грн. 55 коп. державного мита, 118 грн. оплати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося із апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, позов залишити без розгляду.
В обґрунтування заявлених вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповністю з’ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, а також порушив норми матеріального права. Відповідач вважає неправомірним та необґрунтованим нарахування та стягнення суми 10 255,20грн. за користування вагонами. Стверджує, що позивачем було допущено порушення умов договору № 8/18 від 09.11.2004р. стосовно експлуатації під’їзного шляху – тупіку № 123. Заявник апеляційної скарги зазначає, що позивач порушив Правила видачі вантажів, затверджені наказом Міністерством транспорту України від 21.11.2000р. № 664 та п. 2.7 договору № 8/18, відповідно до яких, документом, який підтверджує факт надання послуг ППЖТ філії відповідача є пам’ятка прийомоздавальника, а також відомість плати за користування вагонами та контейнерами, підписаними обома сторонами. Зазначені документи складені та підписані сторонами не були. Згідно даних відомості плати за користування вагонами та контейнерами № 775 за листопад 2005р. загальний час користування вагонами встановлений Енергодарським МППЗТ складає 1 224год. 20хв., що, на думку заявника апеляційної скарги, не відповідає дійсності, так як вагони з порядковими номерами № 67613166, № 67876078, № 63281539, № 67706465, № 67847921, № 66112236 не були надані ДП «Запорізький облавтодор» під розвантаження у вказаний строк та час – 19.11.2005р. об 23год. 40хв., а знаходились на простої неменше як до 26.11.2005р. Відповідач вважає, що нарахування плати за користування вагонами в сумі 9 272,10грн. є неправомірним та необґрунтованим. Також при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом Запорізької області не взято до уваги, що згідно ст. 62 Статуту залізниць України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 – Порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюються Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Заявник апеляційної скарги також зазначає, що при нарахуванні плати за користування вагонами Енергодарським МППЗТ порушено норми ст. 119 Статуту залізниць України, щодо стягнення за затримку поставки вагонів 50%, а не 100% зазначених розмірів плати. Тому, на думку відповідача, Енергодарським МППЗТ необґрунтовано нараховано до сплати ДП «Запорізький облавтодор» 10 255,20грн., як плату за користування вагонами. У відповідності до статті 119 Статуту залізниць України, плата повинна складати орієнтовно – 5127,60грн. Договір від 01.08.2005р. з ПП Попковою В.І., як стверджує відповідач, не має відношення до справи, так як ДП «Запорізький облавтодор» не укладало даного договору. А вказані в оскаржуваному рішенні акти звірки взаємних розрахунків не можуть бути доказами в даній справі та у відповідності до ст. 34, 36 ГПК України, так як не є підтвердженням наявності заборгованості у сумі 10 255,20грн., так як не підписані уповноваженими особами підприємств – сторін у справі, та суперечать іншим матеріалам справи, а саме наданому відзиву на позовну заяву, поясненням та правовій позиції відповідача по справі, актам звірки від 17.04.2006р., 07.08.2007р.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. Заперечує проти доводів апелянта та вважає, що сума боргу відповідача перед позивачем – 50 435,77 грн. обгрунтована та підтверджується актами звірки розрахунків. Відповідач визнав та сплатив сум 40 180,57 грн. заборгованість у сумі 10 255,20грн. не визнає. Позивач зазначає, що різниця суми заборгованості у розмірі 10 255,20грн., нарахована за перевищення норм простою вагонів під вивантаження та розрахована відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004р. № 706-р «Про заходи щодо підвищення ефективності використання залізничних вантажних вагонів». Позивач зазначає, що 19.11.2005р. о 21-40 ДП «Запорізький облавтодор» був повідомлений про прибуття на його адресу 6 вагонів щебеня. Представники позивача на станцію не прибули. Щоб запобігти ще більшому простою вагонів. 26.11.2005р. за усною домовленістю керівництва відповідача погасити заборгованість МППЗТ поставило вагони під вигрузку. Простій вагонів склав 6 діб: з 19.11.2005р. по 26.11.2005р., за що була нарахована плата за користування вагонами.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 08 січня 2008р. по даній справі апеляційна скарга відповідача була прийнята до розгляду і призначена на 08.02.2008р.
Розгляд справи відкладався, склад колегії суддів змінювався.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду за №556 від 25.03.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий – Мойсеєнко Т.В.; судді – Зубкова Т.П., Хуторной В.М., даною колегією прийнято постанову.
За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, та за їх згодою в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між сторонами по справі 09.11.2004р. укладено договір № 8/18 на подачу та уборку вагонів.
Відповідно до умов договору, позивач зобов’язався надати відповідачу послуги по подачі та уборці вагонів, маневрові роботи та інше, а відповідач взяв на себе зобов’язання здійснити оплату за надані послуги згідно з п. 1.2, шляхом внесення передплати згідно п. 3.4 договору.
Згідно умов Договору, ВАТ «Енергодарське МППЗТ» в березні 2005р. надало послуги по подачі та уборці вагонів на загальну суму 5 679грн. 60коп., в червні 2005р. на суму 15 012грн. 11 коп., в вересні 2005р. на суму 6 903грн. 88коп., в жовтні 2005р. на суму 73 859грн. 29коп., в листопаді 2005р. на суму 76 255грн. 32коп.
Таким чином, станом на 01.12.2005р. за відповідачем існувала заборгованість у сумі 50 435грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково здійснив оплату за надані послуги в розмірі 40 180грн. 57коп. (акт звірки взаєморозрахунків сторін № 85 від 10.10.2006р.)
Заборгованість у сумі 10 255,20грн., яку не визнає відповідач, нарахована за перевищення норм простою вагонів під вантажними операціями та розрахована відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004р., № 706-р. «Про заходи щодо підвищення ефективності використання залізничних вагонів», що відображено в підписаному уповноваженими особами та скріпленому печатками підприємств акті звірки взаєморозрахунків сторін від 10.05.2007р. (а.с. 91).
Як вбачається з записів у книзі реєстрації повідомлень про час подачі вагонів під загрузку чи вигрузку (а.с. 63), 19.11.2005р. о 21-40год. відповідачу по справі було повідомлено про прибуття на його адресу 6 вагонів щебеня. До 21.11.2005р. представники ДП «Запорізького облавтодора» на станцію не прибули. На виконання умов договору від 01.08.2005р. укладеним між відповідачем у справі та Попковою В.І. по використанню ж/д тупіка № 123, 20.11.2005р. прибули вагони Попкової В.І., які були поставлені під вивантаження на тупік № 123, тому також і з цієї причини позивач не зміг поставити вагони адресовані відповідачу на тупік № 123. Колегією суддів встановлено, що зазначений договір відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувався. Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України право чин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже доводи заявника апеляційної скарги щодо його недійсності спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст. 62 Уставу залізних доріг України (надалі Устав), видача вантажів може бути затримана до внесення платежів, за час затримки одержувач сплачує за користування вагонами плату.
Статтею 119 Уставу встановлено, що за користування вагонами залізниці вантажо-одержувачами вноситься плата. Вказана плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення в очікуванні подачі їх під вивантаження, з причин, що залежать від вантажоодержувача. Причина у даному випадку – не внесення відповідачем (вантажо-одержувачем) передплати за договором. Посилання відповідача щодо стягнення 50% розмірів плати замість 100% необґрунтована, статтею 119 Уставу передбачено стягнення 50% розмірів плати за затримку на шляхах залізниці вагонів, що належать підприємствам або орендовані ними. А спірні вагони не належали підприємству відповідача, не були орендовані ним, а належать залізниці.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2005р. щоб уникнути ще більшого простою вагонів за усною домовленістю керівництва відповідача погасити заборгованість МППЗТ поставило вагони під вивантаження. Простій вагонів склав 6 діб: з 19.11.2005р. по 26.11.2005р., за що була нарахована плата за користування вагонами відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 706-р.
Оплата МППЗТ залізниці суми за користування вагонами підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 11.0920 на суму 10 408, 80грн., засвідчена відбитком ДП «Придніпровська залізниця» про отримання оплати. Різниця у сумі виникла з причини, що залізниця нараховує плату МППЗТ за користування вагонами з моменту прибуття їх на станцію, а МППЗТ нараховує плату за користування вагонами з моменту повідомлення про подачу вагонів на під’їзні шляхи відповідно до п.2.3 договору.
Відповідно до ст. 129 Уставу залізниці України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажоодержувача під час залізничної перевозки підтверджуються актами загальної форми. Порядок складання актів загальної форми встановлюється правилами.
Відповідно до п. 3 р.28 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин відмови вантажоодержувача від підписання відомості оплати за користування вагонами. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, які стали підставою для складання акту, але не менше ніж двома особами. Враховуючи те, що відповідач не підписав ні пам’ятку прийомоздавальника, ні відомість плати за користування вагонами, був складений акт загальної форми ГУ-23.
Отримання відомості оплати за користування вагонами та рахунку-фактури № СФ-0000230 від 29.11.2005р., де врахована спірна сума 10 255,20грн., доведено матеріалами справи (а.с. 2-7 т. 2) та відповідачем не заперечується. Не спростовано відповідачем і факт не здійснення ним, відповідно до положень п. 3.4 договору № 8/18 від 09.11.2004р., передплати за послуги, що надаються позивачем.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним.
Відповідно до п. 5.6 Договору № 8/18, якщо МППЗТ не має можливості поставити вантаж вантажоодержувачу не з вини МППЗТ, а з вини «Підприємства» (відповідача по справі) або третіх осіб, то час користування вагонами зараховується на «Підприємство».
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не доведено і в матеріалах справи відсутні докази, що простій вагонів відбувся не з вини вантажоодержувача (відповідача по справі). Як вже зазначалось вище, договір б/н від 01.08.2005р., укладений між відповідачем по справі та Попковою В.І. по використанню ж/д тупіка № 123, не оскаржено у встановленому законом порядку.
Крім того, посилання відповідача, що договір б/н від 01.08.2005р. на підставі якого здійснювалось розвантаження вагонів ПП Попкової на тупіку № 123 не підписувався, судом до уваги не приймається, оскільки належних доказів у підтвердження цього факту в розумінні ст. 34 ГПК України відповідачем не надано.
Пунктом 3.3 договору № 8/18 встановлено, що плата за користування вагонами та контейнерами нараховується з моменту фактичної подачі вагонів підприємству та до передачі вагонів МППЗТ. Враховуючи той факт, що спірні вагони 19.11.2005р. прибули на під’їзні шляхи і МППЗТ готове було поставити ці вагони під вивантаження та належним чином повідомило відповідача по справі про це, а останній не прибув на станцію, не здійснив передплату за послуги позивача, і не надав обумовлений договором тупік № 123 для подання вагонів під вивантаження, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до положень п. 5.6 договору № 8/18, час користування вагонами з 19.11.2005р. по 26.11.2005р. та плата за користування вагонами за цей час зараховується на «Підприємство», тобто на відповідача по справі.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, умови договору є обов’язковими для виконання сторонами. Відповідачем не доведено в супереч статті 33 ГПК України відсутність його вини, або третіх осіб у недоставленні, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, 6-ти спірних вагонів на тупік № 123.
Доказів сплати боргу за користування вагонами відповідач суду не надав.
Крім того, відповідачем не заперечується факт отримання ним 26.11.2005р. спірних вагонів і несплати за користування цими вагонами.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за користування вагонами з 19.11.2005р. по 26.11.2005р. (6 діб) складає 10 255,20грн. підтверджується матеріалами справи, визнана відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків сторін від 10.05.2007р., та підлягає задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що господарський суд Запорізької області
повно з’ясував всі обставини, що мають значення для справи, порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на відповідача.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2007р. у справі № 7/296/07-25/256/07-7/403/07 - без змін
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Зубкова Т.П. Хуторной В.М.