У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.04.08 Справа №3/3/41
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників
позивача: Воробйов Т.А., довіреність № 03-340/1338 від 19.09.2006р., завідувач юридичним сектором;
відповідача: Белицький Є.М., довіреність № 1 від 05.03.2007р., начальник юридичного бюро; Мельников Д.О., довіреність б/н від 10.12.2007р.;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з’явився;
Хортицького ВДВС Запорізької МУЮ: Плескачова Т.В, довіреність б/н від 08.01.2008р., старший державний виконавець;
розглянувши матеріали справи № 3/3/41 та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Весна», м.Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.01.2008р. у справі № 3/3/41
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Весна», м.Запоріжжя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Хортицька районна адміністрація Запорізької міської ради, м.Запоріжжя
за участю Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м.Запоріжжя
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.01.2008р. у справі № 3/3/41 (суддя Ніколаєнко Р.А.) скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на дії Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ задоволено. Постанову Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ від 26.11.2007р. про закінчення виконавчого провадження за наказом господарського суду Запорізької області від 16.08.2001р. № 3/3/41 визнано недійсною.
Ухвала суду прийнята з посиланням на ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка містить вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадження. Суд першої інстанції зазначив, що затвердження судом мирової угоди в рамках справи про банкрутство та припинення у зв’язку з цим провадження у справі про банкрутство не має наслідком закінчення існуючого виконавчого провадження з підстав, визначених ч.1п.2ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.01.2008р. у справі № 3/3/41, провадження у справі припинити. Свої доводи заявник мотивує тим, що оскільки затверджена мирова угода тягне припинення спірного зобов’язання, а це, в свою чергу, призводить до відсутності предмету спора. Таким чином, на думку заявника апеляційної скарги, наслідком затвердження мирової угоди господарським судом є закінчення провадження у справі (ч. 4 ст. 179 ЦПК України) або припинення провадження у справі (ч. 4 ст. 78 ГПК України). Отже, відповідач вважає, що дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження на підставі визнання мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження повністю відповідають вимогам законодавства.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що мирова угода між боржником ВАТ «Весна» та кредиторами не є мировою угодою про закінчення виконавчого провадження в розумінні ч.1 п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка містить вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадження, такої обставини, як укладення мирової угоди між боржником та кредиторами у справі про банкрутство – не передбачає.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 лютого 2008р. у справі № 3/3/41 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 03.04.2008р.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 644 від 03.04.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В., даною колегією прийнято постанову.
За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, та за їх згодою в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 30.07.2001р. у справі № 3/3/41 з Відкритого акціонерного товариства «Весна» на користь Запорізького обласного Фонду України соціального захисту інвалідів стягнуто 3 747, 24грн. заборгованості, про що видано наказ на примусове стягнення від 16.08.2001р.
07.11.2001р. постановою ВДВС було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.08.2001р.
Посилаючись на положення п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», 26.11.2007р. Хортицьким ВДВС Запорізького МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.08.2001р. № 3/3/41. Постанова ВДВС мотивована тим, що на адресу ВДВС надійшла ухвала господарського суду Запорізької області у справі № 21/21/06-16/40/07 від 14.11.2007р. про затвердження мирової угоди між кредитором та боржником від 01.08.2007р.
З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2007р. ухвалою господарського суду Запорізької області у справі № 21/21/06-16/40/07 про банкрутство ВАТ «Весна» затверджено укладену між боржником – ВАТ «Весна» та кредиторами мирову угоду, за винятком пункту 3 угоди, та припинено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Весна».
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає, що затвердження господарським судом мирової угоди у рамках справи про банкрутство не має наслідком закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі 3/3/41 з цих підстав.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним.
Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими для виконання і виконуються у порядку, встановленому Законом України « Про виконавче провадження».
Виконання рішення суду у певній справі є невід’ємною частиною судового процесу у цій справі.
Статтею 121 ГПК України передбачено можливість укладення сторонами мирової угоди у процесі виконання судового рішення, яка подається на затвердження суду, що прийняв відповідне судове рішення у певній справі, і розглядається судом у рамках провадження цієї справі, а не у будь-якій іншій справі, зокрема справі про банкрутство. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що мирова угода затверджена ухвалою у справі про банкрутство № 21/21/06-16/40/07 та, відповідно, по цій справі припинено провадження. Тому виконавче провадження по справі № 3/3/41 нічим не пов’язано з припиненням провадження у справі про банкрутство № 21/21/06-16/40/07.
Відповідно, дія п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» розповсюджується на ті випадки, коли судом визнається мирова угода між сторонами виконавчого провадження, і коли зміст угоди полягає саме у домовленості сторін виконавчого провадження про закінчення виконавчого провадження.
В свою чергу, право на укладання мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, в розумінні ст.11' Закону України «Про виконавче провадження», належить сторонам виконавчого провадження, якими, виходячи зі змісту ст.11 Закону є стягувач та боржник.
Мирова угода у справі про банкрутство ВАТ «Весна» № 21/21/06-16/40/07 укладена боржником ВАТ «Весна» та головою комітету кредиторів ВАТ «Будіндустрія», які не виступають сторонами виконавчого провадження в розумінні ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження». Мирова угода між боржником ВАТ «Весна» та кредиторами не є мировою угодою про закінчення виконавчого провадження в контексті Закону України «Про виконавче провадження».
Стаття 37 зазначеного закону, яка містить вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадження, такої обставини, як укладення мирової угоди між боржником та кредитором у справі про банкрутство – не передбачає.
Як свідчать матеріали справи, предметом мирової угоди між боржником ВАТ «Весна» та кредиторами «Про відстрочку конкурсними кредиторами боргів боржника у справі про банкрутство ВАТ «Весна» № 21/21/06-16/40/07» є відстрочка конкурсними кредиторами боргів боржника, які внесені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ВАТ «Весна» № 21/21/06-16/40/07, до 01.01.2013р., а не закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 3/3/41 від 16.08.2001р. До того ж, затвердження мирової угоди про відстрочку не призводить до закінчення виконавчого провадження.
Крім того, мирова угода у справі про банкрутство ВАТ «Весна» № 21/21/06-16/40/07 затверджена ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2007р. в редакції наданій на затвердження за виключенням п. 3 мирової угоди, укладеної боржником і кредиторами.
Зі змісту мирової угоди в редакції затвердженій господарським судом, а саме: п.4, слідує, що вимоги конкурсних кредиторів, які відстрочені згідно умов мирової угоди вважаються погашеними з моменту проведення розрахунків згідно умов затвердженої мирової угоди.
Враховуючи наведене, мирова угода про відстрочку сплати боргів, укладена у справі про банкрутство, ні за умовами самої мирової угоди, ні за законом не є угодою про припинення зобов’язань.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів, не вбачає порушень або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні господарським судом Запорізької області оскаржуваного судового акту, підстави для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на відповідача.
Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Весна», м.Запоріжжя зали-шити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.01.2007р. у справі №3/3/41
залишити без змін
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Кричмаржевський В.А. Мірошниченко М.В.